3. Глобалізація економічних процесів

нищені вимоги споживачів. Такий підхід потребує відповідних інвестицій для створення належних логістичних та інформаційних

систем.

Г лобальні ресурсні джерела можуть бути одиничними (single sourcing) та численними (складними) (multiple sourcing). У першо­му випадку головним завданням є досягнення високої якості поставок шляхом залучення постачальників до процесу вироб­ництва продуктів та відкриття їм доступу до інформаційних систем підприємства. Численні глобальні джерела дають змогу знизити виробничі витрати за рахунок заміни неефективних постачаль­ників з високими витратами на кооперантів з більш сприятливою структурою. За системи багатосторонніх глобальних джерел пос­тачальники виконують головним чином свої класичні функції, орієнтуючись водночас на сучасні високостандартизовані про­дукти.

Елімініювання (розсіювання) ринків

Створення нових ринків збуту

Торговельно-політичний режим

Впровадження нових технологій

Посилення конкурентних позицій

Ціни

О 0,5 1 1,5 2 2,5 3 3,5 4 Експертні оцінки

1 —дуже важливо

З — посередньо

5 — зовсім неважливо

Рис. 3.2. Глобальні джерела в німецькому автомобілебудуванні

Джерело: Global Management. Berlin, 1996. P. 274.

Отже, глобальні джерела стають наприкінці XX ст. іманентною складовою діяльності транснаціональних корпорацій, важливою підоймою їхнього динамізму.

Персоніфікованим фактором і показником глобалізації ви­ступає один з визначальних компонентів виробництва — робоча сила. Як і інші виробничі чинники, робоча сила переміщувалась по господарському полю планети й раніше. Але лише наприкінці XX ст. кількість переміщень, інтенсивність міграційних потоків між

64

країнами, їх динамізм засвідчують справді глобальні масштаби да­ного процесу. Якщо протягом XVII—XVIII ст. 15 млн африканців були як раби вивезені до Бразилії, карибських країн та до Пів­нічної Америки, то нині, за даними Міжнародної організації пра­ці, більш ніж 80 млн чоловік працюють за межами своїх країн. Ще 20 млн перебувають за кордоном як біженці чи політемігранти. Кожного року емігрує близько 1,5 млн чоловік та майже 1 млн знаходять тимчасовий притулок в інших країнах.

Даний глобалізаційний фактор є одним з найбільш супереч­ливих у системі сучасного світового економічного розвитку. З одного боку, спостерігається кількісне зростання еміграційних процесів та збільшення впливу зарубіжної робочої сили на еко­номічне піднесення окремих Країн і регіонів. Наприклад, на по­чатку 80-х років з 13 млн загального населення держав Перської затоки більше 4 млн становили емігранти, а з 4,3 млн чоловік працездатного населення майже 2,5 млн чоловік були іноземцями. У 1985 р. чисельність мігрантів сягає тут уже 6 млн чоловік. В окремих країнах кількість іммігрантів перевищує чисельність ко­рінного населення. Так, у Кувейті їх питома вага досягла 60 % у загальній кількості, а в Катарі та в ОАЕ — 75 %. У Люксембурзі некорінне населення становить 89 %, а в Нідерландах — 25 %.

З іншого боку, події 90-х років, а саме розпад СРСР та Югославії, створення єдиного європейського економічного і ва­лютного союзу, привели до запровадження жорсткого іммігра­ційного законодавства, яке загальмувало розвиток міграційних процесів у світі.

Іншим стимулюючим чинником є переважний попит на мігра­цію висококваліфікованої робочої сили, що дістає відображення у відповідному національному законодавстві. Саме цей аспект є предметом особливої заінтересованості з боку ТНК, які всіляко сприяють вільному пересуванню робочої сили з країни в країну для ліквідації дефіциту в тих із них, де відчувається гостра нестача кваліфікованих працівників. З огляду на такий перебіг подій вва­жається, що в даний час формуються передумови для розвитку глобального ринку «людського капіталу», тобто високоосвіченої робочої сили.

Щодо України, то міграційні процеси тут в останньому десяти­річчі пройшли два короткі етапи. З 1991 по 1994 р. відбувався приріст населення і трудових ресурсів за рахунок імміграції з колишніх республік СРСР. У 1994 р. сальдо міграцій стало від'єм­ним, і ця тенденція діє понині. У першому півріччі 1997 р. насе­лення України зменшилось унаслідок міграційного відтоку на

, 0-142

65

Розділ І

45,7 тис. чоловік. Міграційний відплив останнього часу харак­терний практично для всіх областей України за винятком Київ­ської. Найбільший відтік населення притаманний Донецькій, Хар­ківській, Луганській та Львівській областям.

Таким чином, глобалізація економічного розвитку є однією з головних ознак сучасної цивілізації. Вона охоплює практично всі фактори та умови виробництва, всі його галузі та територіальні утворення. Нині всі країни світу, хоч і різною мірою, причетні до процесу глобалізації. Найбільший ефект від нього отримують роз­винуті країни світу, центр, чи ядро, світової економіки. Небачені досі масштаби економічних потоків, які несе з собою глобалізація, можна порівняти з величезної сили природними явищами і катак-лізмами. У такій ситуації економічно слабші країни є надзвичайно вразливими і часто беззахисними перед дією глобальних еконо­мічних, фінансових, технологічних та інших чинників. Усе це вимагає створення національних і міжнародних механізмів, які б пом'якшували негативний вплив глобалізації на національний і світовий економічний розвиток.