23.3. Основні шляхи та механізми розв'язання глобальної продовольчої проблеми

Із самого виникнення глобальної продовольчої проб­леми точаться дискусії про шляхи її розв'язання. Незважаючи на певні розбіжності, мова йде про два основні такі шляхи — екс­тенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний шлях полягає насамперед у подальшому роз­ширенні пасовиськ, орних, рибопромислових та інших угідь.

За окремими даними, світова площа сільськогосподарських земель за 1970—1990 pp. зросла з 4,4 млрд до 4,8 млрд га, в тому

492

числі ріллі —з 1,42 млрд до 1,44 млрд га. Чисельність населення планети за цей же період збільшилася з 3,7 млрд до 5,3 млрд осіб, через що кількість сільськогосподарських земель у розра­хунку на одну людину скоротилася з 1,2 до 0,9 га, ріллі — з 0,38 до 0,27 га.

Продуктивних, придатних до обробітку земель у світі прак­тично не залишилося. Проте фахівці продовжують пошук резервів сільськогосподарських і передусім орних земель.

За деякими розрахунками, гранична площа економічно ви­гідних для експлуатації земель становить 1,5 млрд га. Це означає, що весь доступний для оранки земельний фонд людство фактично використало. Із усіх сільськогосподарських угідь 3,2 млрд га —це пасовиська, непридатні для інтенсивної культивації. Спроби їх культивувати ведуть до вітрової або водної ерозії, засолення грунту тощо. Прерії з коротким трав'яним покривом є типовим при­кладом пасовиськ. Але, як показує досвід Канади, спроби їх обробляти призводять до того, що вони перестають слугувати землеробству.

Найбільші земельні площі, потенційно придатні для обробітку, мають Латинська Америка та Африка. В Латинській Америці нині використовують трохи більше чверті (за іншими оцінками — 15 %) придатних земель. В Африці на середину 90-х років оброб­ляли менше 20 % таких земель. Але розширення їх використання не тільки потребує дуже великих капіталовкладень, а й призведе до деградації грунтів.

Інтенсивний шлях, розв'язання глобальної продовольчої проб­леми передбачає механізацію, хімізацію, іригацію, підвищення енергоозброєності сільського господарства, використання ви­соковрожайних сортів сільськогосподарських культур, найбільш продуктивних порід свійських тварин —тобто застосування усіх тих заходів, які дають змогу збільшити віддачу землеробства й тваринництва навіть при зменшенні сільськогосподарських площ.

Великі перспективи інтенсифікації сільськогосподарського ви­робництва пов'язують із технологічною революцією, яку в наші дні переживає сільське господарство індустріально розвинутих країн Заходу, і передусім США. Ця революція виражається у використанні досягнень генної інженерії, біотехнології та інфор­маційної технології безпосередньо у фермерському землеробстві й тваринництві для поліпшення якості продукції, зниження вироб­ничих витрат і т. ін.

493

Роздії VI

23. Світова продовольча проблема

Таким чином, можливості збільшення виробництва сільсько­господарської продукції далеко не вичерпані. Це:

• підвищення родючості грунтів, що пов'язано з успіхами агро­ меліорації та агрохімії;

• підвищення біологічної продуктивності сільськогосподарських культур шляхом упровадження досягнень сільськогосподарської генетики й селекції;

• виведення продуктивних порід худоби;

• ефективне використання сонячної енергії для фотосинтезу ор­ ганічної маси та впровадження генної інженерії;

• підвищення біологічної продуктивності Світового океану та широке впровадження аквакультури.

Значну роль у розв'язанні продовольчої проблеми відіграють різноманітні міжнародні організації, передусім спеціалізовані ус­танови ООН — Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО), яка об'єднує близько 190 держав світу, та Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку.

У відповідності зі статутом ФАО основними цілями її діяль­ності є: поліпшення харчування і підвищення життєвого рівня людей; забезпечення зростання ефективності виробництва і роз­поділу продовольчих і сільськогосподарських продуктів; оптимі-зація умов життєдіяльності сільського населення; сприяння роз­виткові світової економіки.

Наростання негативних тенденцій у забезпеченні продуктами харчування в більшості країн світу стало основою для висунутої ФАО ініціативи щодо проведення саміту з питань продовольства. Він відбувся у Римі в листопаді 1996 р. з участю представників 186 держав. На саміті було прийнято Римську декларацію про всесвітню продовольчу безпеку і План дій Всесвітньої зустрічі на найвищому рівні з проблем продовольства. Ці документи можуть слугувати базою для різноманітних шляхів досягнення загальної мети — продовольчої безпеки на індивідуальному рівні, на рівні домашніх господарств, національному, регіональному і глобаль­ному рівнях.

У Плані дій зазначено, що кожна країна має прийняти від­повідну стратегію залежно від її ресурсів і здатності до досягнення індивідуальних цілей, одночасно беручи участь у співробітництві на регіональному й міжнародному рівнях для вироблення ко­лективних рішень із глобальних проблем продовольчої безпеки. Зазначений документ передбачає низку конкретних заходів із ви­конання семи головних зобов'язань, спрямованих на вирішення глобальної продовольчої проблеми:

494

1. забезпечити таке політичне, соціальне та економічне ста­ новище, яке дасть змогу створити оптимальні умови для викорі­ нення бідності та встановлення тривалого миру, яке грунтується на повноправній участі жінок і чоловіків, що є найкращим спосо­ бом досягнення продовольчої безпеки для всіх;

2. проводити політику, спрямовану на викорінення бідності й нерівності, забезпечення фізичного та економічного доступу для всіх і в усі часи до достатнього дієтичного адекватного й повно­ цінного продовольства;

3. проводити спільну стійку політику в галузі продовольства, сільського, рибного і лісового господарства, а також розвитку сільських районів з високими і низькими потенціальними мож­ ливостями, що є істотно необхідним для адекватних і надійних поставок продовольства на рівні домашніх господарств, націо­ нальному, регіональному і глобальному рівнях, а також боротися із сільськогосподарськими шкідниками, посухами тощо з ураху­ ванням багатофункціонального характеру сільського господар­ ства;

4. докласти усіх зусиль для того, щоб продовольство, тор­ гівля сільськогосподарськими продуктами і загальна торговель­ на політика сприяли продовольчій безпеці для всіх за допомо­ гою справедливої та зорієнтованої на ринок світової торговель­ ної системи;

5. докласти зусиль для запобігання стихійним лихам, антро­ погенним надзвичайним ситуаціям а також для забезпечення тимчасових і надзвичайних потреб у продуктах харчування та­ ким чином, щоб сприяти відновленню, розвитку і створенню можливостей задоволення майбутніх потреб;

6. сприяти оптимальному виділенню та використанню дер­ жавних і приватних інвестицій для розвитку людських ресурсів, стійких продовольчих систем, а також для сільськогосподарського розвитку потенційно перспективних і малоперспективних райо­ нів;

7. у співробітництві з міжнародним співтовариством здійсню­ вати й контролювати виконання Плану на усіх рівнях.

ФАО висловлює надію, що за допомогою вироблених на саміті механізмів до 2015 р. вдасться знизити кількість людності, котра регулярно недоїдає.

Таким чином, створення підвалин світової продовольчої без­пеки — це системне завдання, вирішення якого починається з глобального, світового рівня і має доходити до кожної окремої людини.

495

Розділ VI

Контрольні запитання

І Чому продовольча проблема належить до категорії гло­бальних?

> Які основні чинники впливають на глобальну продо­вольчу проблему?

¹ Які соціально-економічні наслідки неповноцінного хар­чування населення окремих регіонів і країн?

¹ Назвіть причини продовольчої проблеми в країнах, що розвиваються.

¹ Які основні точки зору щодо майбутнього продовольчої проблеми і в чому їхня суть?

¹ Назвіть основні шляхи розв'язання глобальної продо­вольчої проблеми.