
Лекція № 15: “Проводові антени”
1. Симетричні вібраторні антени
Згідно з рівняннями Максвелла, первинними джерелами електромагнітного поля є змінні електричні струми та заряди, що існують у провідниках. Тому відрізки проводів зі струмами високої частоти та зарядами на кінцях можна використати для створення антенних пристроїв різного призначення.
Найпростішим антенним пристроєм є півхвильовий симетричний вібратор (рис. 1,а). Джерело сигналу підмикається до точок, що містяться між його плечима довжиною ℓ = λ / 4 кожне. У вібраторі встановлюється стояча хвиля струму I(z) із пучністю Iп = 2Im в його центрі та нулями на кінцях:
(1)
Рис. 1 Проводові антени
Якщо кожне плече симетричного вібратора подати у вигляді сукупностей диполів Герца з відповідними розподілами струмів, то знайдемо в далекій зоні значення комплексної амплітуди напруженості інтерференційного електричного поля та пов'язаної з нею напруженості магнітного поля:
(2)
де
(3)
(4)
Таким чином, у даному разі ХН не залежить від кута φ:
(5)
(6)
У загальних співвідношеннях (1) та (6) позначено:
- Eп max - максимальне амплітудне значення напруженості електричного поля на відстані r від ізотропної антени, що збуджується струмом амплітудою Ia = In sinβℓ
- f (
,
φ) — амплітудна
характеристика спрямованості симетричного
вібратора довжиною 2ℓ = λ
/ 2
- Ψ ( , φ) — фазова характеристика спрямованості.
Зі співвідношення (4) випливає, що симетричний вібратор є неспрямованою антеною у площині, перпендикулярній до його поздовжньої осі. У площині розміщення вектора E (вертикальній) маємо f (0, φ) = 0 і
(7)
Симетричний вібратор характеризується спрямовуючими властивостями, які залежать від відношення ℓ/λ. Збільшення цього відношення супроводжується звуженням пелюсток діаграми спрямованості (рис. 1, а, б) та появою великої їх кількості (рис. 1, в, г).
Проте симетричний вібратор не випромінює вздовж своєї осі за жодних обставин. Нормована ДС, як випливає із (4), описується виразом
(8)
Потужність випромінювання симетричного вібратора
а опір випромінювання
Найбільш поширеними серед симетричних вібраторів є напівхвильові, довжина плеча яких ℓ = λ /4, а відповідна резонансна довжина хвилі λ0 = 4ℓ.
Тонкий симетричний вібратор (рис.2а) є вузькосмуговою системою. Відносна ширина його смуги пропускання
де d—діаметр
проводу.
Збільшення діаметра проводу супроводжується розширенням смуги робочих частот. Тому на практиці застосовують симетричні вібратори конічної або циліндричної форми (рис. 2, б, в), а іноді — плоскі вібратори різної конструкції.
У декаметровому діапазоні радіохвиль застосовують «товсті» симетричні широкосмугові антени, плечі яких виконано з 6-8 тонких проводів, розміщених за твірними циліндра (рис.2, в), радіус якого a ≈ 0,5…0,75 м. Хвильовий опір антени сягає 200.. .400 Ом. Така антена (диполь Надененка) підвищується над Землею на спеціальних щоглах. Її конструкція забезпечує знижену вагу та зменшене вітрове навантаження.
Рис.2 Симетричні антени
Для ще більшого (п'ятикратного відносного) розширення діапазону робочих частот використовують шунтовий вібратор, один із варіантів якого зображено на рис. 2, г. Ефект досягається за рахунок взаємної компенсації реактивних складових короткозамкненого шлейфа довжиною ℓш/2 та розімкненої лінії в режимі холостого ходу довжиною 0,5(2ℓ-ℓш)≈ 0,5(0б5λ-ℓш) . Шунт довжиною ℓш може бути виконаний також у вигляді уявного П-подібного шлейфа.
Спільним недоліком розглянутих антен є їхній низький вхідний опір Ra, через що може бути недостатнім рівень потужності випромінювання PΣ. Для його підвищення необхідно збільшити Ra при фіксованому значенні Ia. На рис. 2, д зображено петльовий вібратор Пістолькорса, який характеризується підвищенням вхідного опору майже в 4 рази. На схемі показано епюри розподілу струму I(z) в елементах цієї антени.
При
резонансі в такій антені
Ra
=
252 Ом. Оскільки в режимі стоячих хвиль
уздовж вібратора місця, де розташовуються
пучності струму та вузол напруги,
збігаються, то в цій точці петльовий
вібратор може бути прикріплено
безпосередньо до металевої щогли
висотою
над Землею
або дахом будівлі.