11. Ітеративне й інкрементне проектування

На кожній ітерації розглядаються нові функції й кожна поточна ітерація ґрунтується на попередній. І якщо буде потрібно, кожну ітерацію можна залишити недоробленою.

Наприклад, якщо багато нових і корисних функцій було відкрито під час розробки, але вони не можуть бути реалізовані, то можна почати проект заново складанням нових вимог на стадії дослідження економічної доцільності. Або, навпаки, деякі функції можуть бути пропущені через обмеженість бюджету або часу. Проект може перейти в постпроектну стадію лише, коли виконані всі поставлені вимоги.

Завдяки ітеративній природі є в наявності належне керування вимогами й конфігурацією протягом усього проекту. Це забезпечує реалізацію всіх вимог, поставлених на ранніх стадіях проекту.

Приклад ітеративного й инкрементного методу

Метод розробки динамічних систем (Dynamіc Systems Development Method, DSDM) - методика розробки програмного забезпечення, заснована на концепції швидкої розробки додатків (Rapіd Applіcatіon Development, RAD) - ітеративний й инкрементный підхід, що надає особливого значення тривалій участі в процесі користувача.

Ціль методу - здати готовий проект вчасно й укластися в бюджет, але в той же час регулюючи зміни вимог до проекту під час його розробки. DSDM входить у сімейство гнучкої методології розробки програмного забезпечення, а також розробок не вхідних у сферу інформаційних технологій.

12.Функціональна методика потоків даних

Діаграма потоків даних

Data Flow Dіagrams (DFD) - діаграми потоків даних - методологія графічного структурного аналізу, що описує зовнішні по відношенню до системи джерела й адресати даних, логічні функції, потоки даних і сховища даних, до яких здійснюється доступ.

Діаграма потоків даних - один з основних інструментів структурного аналізу й проектування інформаційних систем, що існували до широкого поширення UML. Незважаючи на місце, що має, у сучасних умовах зсув акцентів від структурного до объектно-ориентированному підходу до аналізу й проектування систем, "стародавні" структурні нотації як і раніше широко й ефективно використаються як у бізнесі-аналізі, так й в аналізі інформаційних систем.

Метою методики потоків даних є побудова моделі розглянутої системи у вигляді діаграми потоків даних (Data Flow Dіagram - DFD), що забезпечує правильний опис виходів (відгуків системи у вигляді даних) при заданому впливі на вхід системи (подачі сигналів через зовнішні інтерфейси). Діаграми потоків даних є основним засобом моделювання функціональних вимог до проектованої системи.

При створенні діаграми потоків даних використаються чотири основних поняття:

Процес побудови DFD починається зі створення так званої основної діаграми типу "зірка", на якій представлений моделюємий процес і всі зовнішні сутності, з якими він взаємодіє:

У випадку складного основного процесу він відразу представляється у вигляді декомпозиції на ряд взаимодіючих процесів.

Переваги та недоліки

До переваг методики DFD відносяться:

- можливість однозначно визначити зовнішні сутності, аналізуючи потоки інформації усередині та поза системою;

- можливість проектування зверху вниз, що полегшує побудову моделі "як повинно бути";

- наявність специфікацій процесів нижнього рівня, що дозволяє здолати логічну незавершеність функціональної моделі та побудувати повну функціональну специфікацію розроблювальної системи.

До недоліків методики DFD віднесемо:

- необхідність штучного введення керуючих процесів, оскільки керуючі впливи (потоки) і керуючі процеси із точки зору DFD нічим не відрізняються від звичайних;

- відсутність поняття часу, тобто відсутність аналізу тимчасових проміжків при перетворенні даних (всі обмеження за часом повинні бути уведені в специфікаціях процесів).