6. Засоби, що застосовують при набряку легень.

Вибір фармакологічних засобів залежить від ступеня набряку легень і рівня артеріального тиску. У випадках набряку легень, що спричинений недостатністю серця, вводять серцеві глікозиди швидкої дії (строфантин, корглікон). Лікувальний ефект кардіотонічних засобів зумовлений стимуляцією роботи серця, поліпшенням венозного відтоку від легень, а також зменшенням виходу рідини з судин. Для лікування при набряку легень із значною артеріальною гіпертензією при-значають засоби, що знижують артеріальний тиск і зменшують венозний при-плив крові до серця. Це поліпшує загальну гемодинаміку, підвищує ефективність функції серця, сприяє зниженню артеріального тиску в малому колі кровообігу і кровонаповнення легень. Останній чинник відіграє вирішальну роль, оскільки сприяє зменшенню трансудації рідини в альвеоли і збільшує її абсорбцію в кров. Для цього застосовують:

гангліоблокатори короткої дії (гігроній) і середньої тривалості дії (пентамін, бензогексоній);

судинорозшрювальні засоби міотропної дії (натріюнітропрусид,нітрогліцерин). Зменшенню набряку легень також сприяють осмотичні діуретики (маніт, сечо-вина) та високоактивні сечогінні засоби (фуросемід, кислота етакринова). При набряку легень, що розвивається на фоні незначної артеріальної гіпертензії або нормотензії, призначати засоби, які знижують артеріальний тиск, слід надзвичайно обережно. Лікувального ефекту в цьому випадку можна досягти за допомогою дегідратуючих і сечогінних засобів.

!!!! Особливої уваги потребує застосування лікарських засобів при набряку легень на фоні артеріальної гіпотензії. Артеріальний тиск потрібно нормалізувати за допомогою адреноміметиків (мезатон, ефедрин) і обережно вводити дегідра-туючі й сечогінні засоби. Виразну протизапальну і протинабрякову дію мають глюкокортикоїди, що ефективні у випадках анафілактичного набряку легень. Глюкокортикоїди можна застосовувати і при інших формах набряку легень. У деяких випадках позитивний ефект можна отримати за допомогою наркотич-них анальгетиків (морфін, фентаніл) внаслідок здатності цих речовин зменшу-вати венозний приплив крові до серця, кровонаповнення легень, задишку і кашель. Оскільки під час проходження повітря крізь набрякову рідину виникає значна кількість піни, яка заповнює альвеоли і бронхи, відбувається (настає) різке пору-шення газообміну і тяжка гіпоксія, що потребує невідкладної допомоги. Тому при всіх видах набряку легень показане призначення піногасників (спирт етиловий, антифомсилан). Їх дія полягає у зменшенні поверхневого натягу піни й перетво-рення її на рідину, яка має менший об’єм. Вдихання парів спирту з киснем здійснюється через носовий катетер або маску. Антифомсилан застосовують інгаляційно у вигляді аерозолю спиртового розчи-ну з киснем. Антифомсилан діє швидше, ніж спирт, і не подразнює дихальних шляхів.