2. Стимулятори дихання.

Стимулятори дихання – препарати, які збуджують дихальний центр довгастого мозку, збільшують частоту та глибину дихання. Застосовують при станах, що супроводжуються пригніченням дихання.

Класифікація стимуляторів дихання

Стимулятори дихання центральної дії (аналептики) безпосередньо збуджу-ють дихальний центр мозку.	Стимулятори дихання периферичної дії подразнюють перифе-ричні рецептори і рефлекторно стиму-люють дихання.	Стимулятори дихання комбінованої дії збуджують дихальний центр прямо безпосередньо та рефлекторно.
Етимізол Бемегрид Камфора Кофеїн – бензонат натрію Сульфокамфокаїн	Цитітон Лобеліну гідрохлорид Розчин аміаку	Карбоген Кордіамін

Вуглекислота — фізіологічний стимулятор дихання. Її застосо­вують у вигляді карбогену (суміш вуглекислоти і кисню). При вди­ханні карбогену об'єм дихання збільшується у 5-8 разів через 5-6 хв після початку вдихання.

3. Протикашльові препарати.

Протикашльові препарати — це засоби, що усувають кашель за рахунок пригнічення кашльового центру мозку чи рецепторів ди­хальних шляхів. Кашель— рефлекторний акт, спрямований на видалення з ди­хальних шляхів мокротиння чи сторонніх тіл. Кашель супровод­жує запальні процеси дихальних шляхів (гострий та хронічний трахеїт, бронхіт, пневмонію).

Класифікація протикашльових засобів

Протикашльові засоби центральної дії знижують збудливість кашльового центру	Протикашльові засоби периферичної дії знижують збудливість рецепторів слизової оболонки або ділянки верхніх дихальних шляхів
1.Наркотичні протикашльові засоби: Кодеїну фосфат, Етилморфіну гідро-хлорид (діонін), Декстрометорфан, Бронхотуссин , Туссин плюс. 2.Ненаркотичні протикашльові засоби:Глауцин (глаувент),Бронхолітин, Синекод,Тусупрекс(окселадин,пакселадин), Ледин, Стоптусин	Лібексин Фалімінт

Кодеїну фосфат — наркотичний протикашльовий засіб цент­ральної дії, алкалоїд опію. Виявляє високоефективну протикаш­льову дію за рахунок пригнічення кашльового центру мозку, а також незначний анальгетичний ефект.

Показання до застосування: захворювання, що супроводжують­ся стійким, виснажливим кашлем.

Побічні ефекти: сонливість, закреп, звикання, залежність.

Етилморфіну гідрохлорид (діонін) — наркотичний протикаш­льовий засіб синтетичного походження центральної дії. Має більш виражені протикашльову та анальгетичну дії, ніж кодеїн.

Показання до застосування: сильний кашель при запальних за­хворюваннях дихальних шляхів, коклюші, туберкульозі.

Побічні ефекти: подібні до таких, як у кодеїну.

Тусупрекс (окселадин, пакселадин) - ненаркотичний проти­кашльовий засіб центральної дії. Гальмує кашльовий центр, не зу­мовлює залежності.

Показання до застосування: непродуктивний кашель (без мок­ротиння) будь-якого походження, у педіатрії — для лікування кок­люшу.

Побічні ефекти: практично відсутні.

Протикашльові засоби периферичної дії пригнічують рецептори дихальних шляхів.

Лібексин — протикашльовий засіб периферичної дії. Виявляє також бронхолітичну, місцевоанестезійну та протизапальну дію. Лікарської залежності не спричинює.

Показання до застосування: кашель при інфекціях дихальних шляхів, перед інструментальними дослідженнями бронхів та ін.