80. Характеристика соціалістичної держави.

Соціалістична держава - це остання стадія розвитку суспільства за класифікацією прийнятої в формаційному підході. Вона протиставляється трьом іншим типам держави, не будучи саме державою в загальноприйнятому значенні цього слова.

Соціалістична держава - вже не є, на відміну від трьох попередніх, типом експлуататорського держави. Існували й існують до цих пір суспільства, що рухається в класових протилежностях, була необхідно держава, тобто організація експлуататорського класу для підтримки зовнішніх умов виробництва, значить, особливо для насильницького утримання експлуатованого класу в визначенні даним способом виробництва умовах придушення (рабство кріпацтво найману працю).

Істотна відмінність соціалістичної держави від всіх решти типів держав полягає у відсутності цих умов придушення. Тут відсутні класи, а, отже, немає ні експлуататорів, ні людей яких експлуатують. У соціалістичній державі немає того апарату насильства, котрий притаманний державі, можна сказати, що держава, як така відсутня, немає тих факторів, які підтримували державу, будь вона рабовласницька, феодальна або капіталістична. Більше немає класів і встановленого апарату підпорядкування.

Діяльність соціалістичної держави по охороні та розвитку прав і свобод особистості ускладнюється на перших етапах революції жорстокої класової боротьбою, коли доводиться долати шаленийопір повалених експлуататорських класів. Після знищення експлуататорських класів і повної перемоги соціалізму зазначена вище функція держави отримує широке і всебічний розвиток.

Діяльність соціалістичної держави по зміцненню світу, мирного співіснування покликана протистояти агресивним устремлінням імперіалістичних держав і перетворити можливість запобігання нової світової війни в Дійсність. У цьому полягає його велика і шляхетна місія.

Надзвичайно важливоюсферою діяльності соціалістичної держави є розподіл суспільного продукту. При соціалізмі переважна маса суспільного продукту надходить у розпорядження держави. Держава забезпечує нормальне відшкодування витрачених коштіввиробництва у всіх галузях економіки і соціалістичне накопичення, необхідне для розширення виробництва. За допомогою ряду заходів держава здійснює розподіл національного доходу соціалістичного суспільства в інтересах безперервного зростання івдосконалення виробництва на базі вищої техніки, в цілях неухильного піднесення добробуту народу.

Це значною мірою пов'язано з діяльністю соціалістичної держави і суспільства по формуванню потреб. Вона здійснюється певнимизасобами і методами.

Принцип соціалістичного федералізму пов'язаний з іншими принципами організації та діяльності соціалістичної держави, особливо до принципу соціалістичного інтернаціоналізму. Взаємодія принципів федералізму іінтернаціоналізму є настільки тісним, що в окремих випадках їх найважливіші риси і властивості органічно зливаються. Федералізм, будучи одним з конкретних виразів соціалістичного інтернаціоналізму, в той же час володіє самостійним значенням.

Векономічної (господарської) діяльності соціалістичної держави звернення засобів виробництва на відміну від звернення предметів споживання виділено в особливу частину, особливий вид товарного обігу. Цей особливий вид обігу засобів виробництва названийматеріально-технічним постачанням.

Внутрішні функції - це такі напрямки діяльності соціалістичної держави, які націлені на вирішення завдань внутрішнього розвитку країни.

Функції держави — головні напрями її діяльності, що виражають суть і призначення держави в суспільстві.

Стосовно соціалістичної держави виділялися наступні внутрішні функції: господарсько-організаторська, культурно-виховна, регулювання норм праці і споживання, правоохоронна, природоохоронна, соціального обслуговування населення. Вказувалося і на те, що до початку 30-х рр. існувала функція придушення опору експлуататорських класів, яка надалі відмерла у зв'язку з ліквідацією цих класів. Іншим був і перелік зовнішніх функцій: підтримка миру, оборони країни, співпраця з іншими соціалістичними країнами, допомога країнам, що розвиваються, зовнішні стосунки [15, 459-460].

Коли держава стає дійсно представником всього суспільства вона сама себе робить зайвою. Коли немає класів, немає державного, немає ні якого апарату насильства, нікого пригнічувати, держава поступово відмирає. На підставі цього слід оцінювати фразу про «вільну народну державу», як науково неспроможну.[14;93]

Держава, що втратила деякі зі своїх властивостей не може мати ті ж функції, що й раніше. Форми власності стають іншими. Люди вже не відносяться до речей як до своїх або чужим, тепер всі дбають про майбутнє. У захисті і примноженні загальної соціалістичної власності і складається функція такої держави. Саме громадська власність і є економічним базисом держави.

Ідеї про справді демократичні, гуманні і справедливому держави містяться в багатьох світових релігіях, зокрема, в християнській. Вони висувалися і розвивалися соціалістично-утопістська теорії, містилися в билинах і переказах.

Держави колишніх соціалістичних країн визнавалися державами вищого та історично останнього типу. Вони протиставлялися всім експлуататорським державам.

Насправді це були, швидше за все, держави, обтяжені великими деформаціями переходу до соціалістичного типу. Сьогодні китайські теоретики більш реалістичні, вони доводять, що для побудови соціалізму в Китаї потрібні не десятиліття, а сторіччя. Крім того, догматизм в теорії, волюнтаризм, суб'єктивізм, постійний забіг вперед стали причинами численних помилок і деформацій у практичній діяльності.