76. Характеристика парламентської монархії.

Монархія (грец. monarchia — єдиновладдя, від monos — один, єдиний і arche — влада) — це така форма правління, за якої верховна державна влада юридично належить одній особі — монарху (королю, імператору тощо) і передається в і порядку престолонаслідування. Влада монарха не є похідною від будь-якої іншої влади, органу чи виборців.

Парламентська монархія- державний лад, за яким глава держави - монарх - не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується виключно парламентом і підзвітний ляше йому

Монарх формально виступає джерелом державної влади, усіх державно-владних повноважень. У республіці глава держави — президент — є виборним і змінюваним, а його влада виступає похідною від представ¬ницького органу (парламенту) або виборців.

Парламентська монархія має такі ознаки:

• монарх лише формально зберігає функції глави держави і має виключно представницькі повноваження;

• законодавча влада належить парламенту, виконавча — урядові, який формується парламентом і повністю йому підзвітний;

• монарх позбавлений права самостійно здійснювати функції глави держави;

• всі акти, які видаються від імені монарха, створюються виконавчою владою і попередньо схвалені міністрами (так званий інститут контрасігнатури).

Монархії парламентського типу характерні для багатьох держав Європи (Великобританії, Швеції, Данії, Іспанії та ін.).

У сучасному світі зберігаються два сторичних типи монархії — абсолютна і конституційна. Абсолютна монархія характеризується зосередженням усієї повноти державної влади в руках монарха, відсутністю будь-яких представниць¬ких установ. Уряд призначається монархом, виконує його волю. Нині абсолютна монархія зберігається у Саудівській Аравії, Катарі, Омані, Об'єднаних Арабських Еміратах та ін.

Парламентарна конституційна монархія існує в тому випадку, коли влада монарха обмежується одночасно в кількох областях управління державою: у сфері законодавства, державного управління, контролю над урядом. Право призначення глави уряду та міністрів зберігається за монархом тільки юридично і тільки відповідно до пропозицій лідерів партійної фракції, які займають більшість місць в парламенті. Уряд держави несе відповідальність за свою діяльність тільки перед парламентом.

Виділяється тим, що: влада монарха в законодавчій, виконавчій і судовій сферах діяльності обмежена, символічна. Монарх формально зберігає статус глави держави - винятково з представницькими повноваженнями. Він лише підтісує (контрасигнує) законодавчі акти, прийняті парламентом. Виконавча влада здійснюється урядом, що формується парламентом і відповідає перед ним. Фактичним главою держави (прем'єр-міністром) стає лідер партії, яка має найбільшу кількість депутатських місць у парламенті.

Парламентськими є сучасні монархії, що ґрунтуються на принципі парламентаризму: Андорра, Бельгія, Велика Британія, Данія, Іспанія, Камбоджа, Малайзія, Нідерланди, Норвегія, Таїланд, Швеція, Японія та ін.

Способи набуття монархічного трону:

1) типовий - спадкування;

2) нетипові:

а) вибори (демократичний);

б) двірський переворот (узурпаторський). Звичайно влада монархові передається разом з титулом у спадщину, а не делегується йому народом, і є безстроковою: вона припиняється зі смертю монарха або внаслідок його зречення від престолу. Нетиповими є виборні монархії (одноособові або колективні), де глава держави обирається, як у республіках. Наприклад, у Малайзії монарх є ротаційним: він обирається через кожні п'ять років Радою правителів штатів (спадкоємних султанів) з її складу по черзі.

Оскільки спадкоємні султани є в наявності в дев'ятьох із тринадцяти штатів (у чотирьох штатах правителі не є спадкоємними), то тільки вони беруть участь у виборах і тільки з їхнього числа обирається глава держави. В Об'єднаних Арабських Еміратах державу очолює колективний орган - Рада семи емірів, який один раз у п'ять років обирає його главу - монарха найбільшого емірату Абу-Дабі (такого монарха іноді називають президентом). Приклад двірського перевороту, тобто узурпації монархічної влади, можна спостерігати в історії арабських країн (насильницьке усунення від влади шейха Шахбута II в Абу-Дабі в 1966 р., захоплення престолу його братом Задом II, що в остаточному підсумку привело до створення Об'єднаних Арабських Еміратів).