74. Характеристика дуалістичної монархії.

Дуалістична монархія (двоїста монархія) - форма державного правління, за якої поряд з монархом функціонують парламент і уряд. Глава держави особисто формує уряд, який відповідальний не перед парламентом, а перед монархом. Монарх має право вето на закони, які приймає парламент.

У дуалістичній монархії юридичне і фактично влада поділена між урядом, що формується монархом (або призначеним їм прем´єр-міністром), і парламентом. Монарх вже не має законодавчої влади, вона перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у своїх руках виконавчу владу і формує уряд, відповідальний перед ним, а не перед парламентом.

Монарх своїми указами регулює багато сфер суспільних відносин. Він має право відкла-дального вето щодо законів, які видаються парламентом, і право розпуску парламенту.

Законодавча влада належить парламенту, який обирається підданими. Влада монарха обмежена конституцією, але він наділений виконавчою владою, яку може здійснювати безпосередньо або через призначуване їм уряд; формує уряд; видає надзвичайні укази, що мають силу закону, які не мають потреби в схваленні парламентом; має право відкладеного вето стосовно законів парламенту ( без його твердження закон у силу не вступить); може розпустити парламент. Офіційний уряд несе подвійну відповідальність, але реально воно підлегле монархові.

Парламент, наділений законодавчими повноваженнями, ніяк не впливає ні на формування уряду, ні на його склад або діяльність. Парламентської відповідальності уряду не існує. Законодавчі повноваження парламенту істотно обмежені монархом. Він реально має право вето, право розпуску парламенту, право видавати надзвичайні укази, що мають силу закону. У Катарі, наприклад, емір видає закони після подання рекомендацій Консультативною радою і здійснює виконавчу владу через сприяння Ради Міністрів. Емір очолює уряд.

Він призначає міністрів і звільняє їх. Усі міністри несуть колективну та індивідуальну відповідальність перед еміром. Консультативна рада «створюється, щоб вислов­лювати свою думку еміру і Раді Міністрів, допомагати їм виконувати свої обов’язки» і «висловлює думку у вигляді рекомендацій».

Парламент не може шляхом вотуму недовіри або іншим способом відправити уряд у відставку. Він може впливати на уряд, тільки використовуючи своє право встановлювати бюджет держави. Цей досить потужний важіль використовується лише раз у році. Депутати, вступаючи в конфлікт із урядом і через нього - з монархом, не можуть не відчувати постійної погрози розпуску парламенту.

Судова влада належить монархові, але може бути більш-менш незалежної. Поділ влади при даній формі правління звичайно урізане; політичний режим носить авторитарний характер. Державний режим може характеризуватися як обмежений дуалізм влади.

Консультативна рада обов’язково бере участь у законодавчому процесі шляхом обговорення всіх урядових законопроектів і закону про бюджет. Хоча міністри несуть відповідальність лише перед еміром, Консультативна рада наділена правом вимагати від Ради Міністрів пояснень з питань законодавства і політики. Однак, з іншого боку, рекомендації Консультативної ради не мають обов’язкової юридичної сили і враховуються главою держави далеко не завжди. Якщо бути зовсім точним, то таку форму монархії можна охарактеризувати як проміжну між абсолютною і дуалістичною монархіями.

Дуалістична монархія характерна для перехідного періоду від феодалізму до капіталізму. Вона є своєрідною спробою примирити інтереси феодалів (їх переважно виражає монарх) і інтереси буржуазії (їх представляє парламент). Наприклад, дуалістична монархія була в кайзерівської Німеччині в 1871-1918 pp. Вона існувала також у Тунісі, Таїланді, Лівії, Ефіопії та інших країнах. У деяких сучасних країнах (султанат Бруней, королівство Тонга) збереглися окремі риси дуалістичної монархії.