11. Зв'язок теорії держави і права з суспільною практикою.

Теорія держави і права належить до системи соціогуманітарних наук, які вивчають людину в її суспільних відносинах, і тому вона безпосередньо чи опосередковано взаємодіє з іншими суспільними науками.

Важливе значення для теорії держави і права має її взає­мозв'язок з філософією, яка є наукою про загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення. Філософія виробляє узагальнену систему поглядів на світ, місце в ньому людини, загальні принципи буття і пізнання, досліджує пізнавальне, ціннісне, соціальнополітичне, моральне, естетичне ставлення людини до світу. Філософія формулює лише найзагальніші положення про державу і право, в той час як теорія держави і права вивчає державноправові інститути багатогранно, використовуючи при цьому її наукові досягнення та філософські категорії (сутність, зміст, форма, метод, система, структура та ін.). Теорія держави і права озброює філософію матеріалом, який дозволяє робити узагальнення і формулювати загальні принципи соціального прогресу та виробляти загальнометодологічні принципи дослідження окремих наук.

Теорія держави і права має тісні взаємозв'язки з соціологією — наукою, об'єктом дослідження якої є поведінка людей, практика окремих суспільних структур і груп, усі соціальні процеси, що відбу­ваються у суспільстві. За допомогою соціології теорія держави і права досліджує певні державно правові категорії, використовує результати соціологічних експериментів для підвищення соціальної ефективності норм права, засобів удосконалення державного апарату, пізнання причин і умов правопорушень, вивчення рівня правової свідомості та правової культури тощо.

Особливо тісно теорія держави і права пов'язана з політологією — наукою, яка досліджує політику, політичні процеси та політичні системи світу. Політологія розглядає державу і право у практичному плані як результат боротьби за владу і як засоби її завоювання. Ґрунтуючись на політологічних даних про політичну систему суспільства, теорія держави і права розглядає її з точки зору місця та ролі у ній держави, характерних ознак і особливостей, що відрізняють її від партій, громадських організацій та інших ланок політичної системи, правових форм виникнення і діяльності держави.

Нерозривний зв'язок існує між теорією держави і права та економічними науками, які вивчають систему виробничих відносин та економічні закони, аналізують ринкові відносини та ринкове госпо­дарство. Спираючись на положення і висновки економічної думки теорія держави і права розглядає усі державноправові явища в органічному зв'язку з економічними умовами життя людей, розкриває їх активний зворотній вплив на економіку. Інститути держави і права, виникаючи у відповідь на економічні потреби, виступають важливим фактором формування соціальноекономічних відносин.

Також тісний зв'язок теорія держави і права має з історичними науками, які вивчають історію розвитку людської цивілізації у всій її різноманітності, досліджують конкретні факти державноправового життя народів, констатують етапи розвитку суспільства. Спираючись на дані історичних наук, теорія держави і права досліджує найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування державноправових явищ.

Отже, тісно взаємодіючи з іншими галузями наукових знань, теорія держави і права формулює наукові закони, поняття та визначення державноправових явищ, які дозволяють не тільки пізнати сутність, зміст та форми існування держави і права, а й використовувати державноправові інститути для здійснення прогресивних суспільних реформ.

Всі галузеві юридичні науки, такі, як: наука конституційного права, наука адміністративного права, наука цивільного права, наука кримінального права, наука цивільного процесу, наука кримінального процесу тощо, керуються розробленими теорією держави і права положеннями про сутність, типи, форми та функції держави і права, загальними поняттями права, держави, державного механізму, норми права, галузі права тощо. У той же час всі згадані положення спираються на аналіз та синтез відповідних даних різних галузевих юридичних наук про державу і право. Саме їх фактичний матеріал і теоретичні узагальнення є одним з найважливіших джерел існування та розвитку теорії держави і права.

Теорія держави і права посідає чільне місце у системі юридичних наук. Вона дає найширші за обсягом і найглибші за змістом знання про державно-правові явища. Ці знання фіксуються у поняттях і теоретичних конструкціях, що є найбільш загальними та абстрактними у порівнянні з поняттями інших юридичних наук. Але висновки теорії держави і права не є вторинними, похідними, які виникають внаслідок узагальнення результатів галузевих юридичних наук. Загальність її висновків заснована на дослідженнях власного предмета — загальних закономірностей державно-правових явищ.

Вона не дає конкретних, готових рішень з питань, що досліджуються галузевими юридичними науками, але сприяє з'ясуванню ними важливих керівних відправних точок досліджень, які дозволяють уникнути однобічності при розв'язанні галузевих наукових проблем. Таким чином забезпечується методологічна єдність досліджень у галузевих юридичних науках.

Висновки і положення теорії держави і права виступають як єдині теоретичні засади та головні орієнтири при розробленні цими науками спеціальних питань і рекомендацій для практики. Зв'язком з юридичною практикою, здатністю задовольняти запити останньої багато у чому визначаються життєвість і соціальна значущість теорії держави і права та всіх галузевих правових наук.

Юридична практика, досвід функціонування держави, численні факти державно-правової діяльності слугують невичерпним джерелом розвитку юриспруденції. Практика ж обумовлює мету та цілі дослідження держави і права, тобто теоретичне й практичне пізнання державно-правових явищ здійснюється також для того, щоб сама практика розвивалася на науковій основі. Ігнорування здобутків науки в процесі державно-правового будівництва спричиняє у наш час чимало негативних наслідків. Теорія держави і права, вивчаючи та узагальнюючи практику, формулює поняття і визначення державно-правових явищ, виробляє наукові рекомендації та висновки, генерує нові ідеї, які дозволяють не тільки зрозуміти сутність, зміст і форми держави і права, а й вміло застосовувати їх з метою прогресивного розвитку суспільства. Теоретичні положення мають широко використовуватися фахівцями у правотворчій і правозастосовчій діяльності, при вирішенні питань вдосконалення правового виховання населення тощо.

Державно-правова дійсність, політико-правові процеси, що досліджуються теорією держави і права, належать до найскладніших та найважливіших суспільних сфер, від яких багато у чому залежить життєдіяльність суспільства. Їх наукове осмислення — об'єктивна потреба українського соціуму на сучасному етапі його існування та розвитку, адже теорія держави і права як фундаментальна наука є вагомим джерелом правового прогресу, справляє величезний вплив на розвиток суспільного юридичного мислення та зростання юридичної активності як всього суспільства, так і кожної особи у ньому.