9.4. Планування заробітної плати

Відповідно до законів України “Про державне підприємство” й “Про оплату праці” установлене використання нормативного методу планування заробітної плати в різних варіантах його застосування.

Фонд зарплати для будь-якого структурного підрозділу й підприємства в цілому підрозділяється на годинний, денний і місячний (квартальний, річний).

Годинний фонд зарплати являє собою оплату за виробничу продукцію або обсяг робіт, за фактично відпрацьований час (людино-годин) робітниками - почасовиками, а також за виконання спеціальних функцій у робочий час. Він включає: оплату за відпрацьований час за тарифними ставками і відрядними розцінками, премії за відрядно й почасово-преміальними системами, доплати за роботу в нічний час, доплати за керівництво бригадою й навчання учнів.

Денний фонд зарплати - це оплата за належне відпрацьовування часу у людино-днях. До його складу, крім фонду годинної зарплати, входять доплати підліткам за скорочений робочий день й оплата перерв у роботі матерів, що годують, оплата тимчасового сумісництва, за сполучення професій.

Місячний (річний) фонд зарплати - це весь фонд зарплати, нарахований робітникові підприємства. Він включає: фонд денної зарплати; оплату відпусток, оплату часу, витраченого на виконання державних обов'язків; виплати вихідної допомоги, зарплати працівникам, відрядженим на інші підприємства або на навчання; оплату за вислугу років та ін.

Планування фонду зарплати за категоріями працюючих, при цьому застосовуються диференційовані й укрупнені методи розрахунку.

Диференційований метод розрахунку являє собою розрахунок фонду зарплати за елементами його структури за кожною категорією працюючих при внутрішньозаводському плануванні. Він починається з визначення премій, потім визначають фонд годинної, денної й місячної (річної) зарплати.

Вихідними даними для розрахунку фонду зарплати робітників є: обсяг виробничої програми, відрядні розцінки, планова чисельність робітників за спеціальностями і кваліфікаціями; фонд робочого часу в плановому періоді, існуючі тарифні ставки оплати праці й місячні оклади, застосовувані системи оплати праці.

Фонд зарплати робочих відрядників визначається множенням штучної відрядної розцінки на обсяг завдання за випуском продукції (обсягу робіт).

Фонд зарплати робочих відрядників може визначатися й на основі планової нормативної трудомісткості виробничої програми. Спочатку визначається планова трудомісткість для окремих видів робіт і розрядів, а потім вона множиться на відповідну тарифну ставку.

Планування фонду зарплати керівників, фахівців і службовців здійснюється на основі даних про чисельність і посадові оклади згідно з штатним розписом з урахуванням невиходів через хворобу, а також установлених надбавок і доплат.

Фонд зарплати непромислової групи розраховується, виходячи із затверджених штатних розкладів, посадових окладів, тарифних ставок такими ж методами, як і фонд зарплати аналогічних груп промислового персоналу.

Розрахунок фонду зарплати необлікового складу провадиться за окремими статтями із вказівкою їхнього цільового призначення.

Цей фонд використовується для оплати робіт, які не можуть виконуватися силою штатного складу за окремими статтями із вказівкою їхнього цільового призначення.

Середня зарплата розраховується на основі планової чисельності певних категорій працюючих і планових фондів їхньої зарплати (оплати праці).

Середньоспискова зарплата робітників обчислюється як відношення планового годинного фонду зарплати до числа запланованих люд.-годин роботи. Вона показує середній розмір зарплати за час роботи робітника протягом однієї години.

Середньоденна зарплата робітників розраховується розподілом планового денного фонду зарплати на число запланованих люд.-днів роботи.

Середньомісячна (середньорічна) зарплата визначається розподілом планового місячного (річного) фонду зарплати на середньомісячне число робітників у плановому періоді. Вона характеризує середній розмір зарплати робітника за весь період. Для встановлення планових співвідношень у росту продуктивності праці й зарплати в середню зарплату включають виплати з фонду матеріального заохочення.

Показники середньої зарплати працівників у плановому періоді зіставляють із аналогічними показниками базисного періоду, таким чином, обчислюють % росту зарплати в плановому періоді в порівнянні з базисним. При плануванні середньої зарплати по підприємству в цілому в неї включають всі виплати з фонду матеріального заохочення, за винятком коштів, що направляють для надання матеріальної допомоги. Середня зарплата визначається:

1. розподілом планового фонду зарплати (з урахуванням виплат з фонду матеріального заохочення) на планову чисельність працівників;

2. розрахунково-аналітичним методом, з урахуванням впливу окремих факторів. Основні фактори: підвищення мінімальної зарплати; зміна складності праці (середнього рівня кваліфікації); зміна співвідношення чисельності робітників за системами оплати; зміни питомої ваги окремих категорій працівників у ППП; зміни умов праці; скорочення витрат робочого часу; ріст продуктивності праці.

Планування середньої зарплати власне кажучи зводиться для встановлення правильного співвідношення між темпами росту продуктивності праці й середньою зарплатою. Розрахунок цих нормативних співвідношень визначається розподілом приросту зарплати на приріст продуктивності праці.

Для ринку не має особливого значення, який склався в організації фонд зарплати або якою була середня зарплата, важливий інший показник: скільки було витрачено праці на виробництво одиниці виробів. Причому порівнювати його доводиться з величиною, досягнутою конкурентами.

Таким чином, на перший план виходить не чисельність персоналу, не фонд зарплати й не середня зарплата й т.д., а величина витрат на персонал, віднесена на одиницю виробу.

У ринковій економіці встановлення припустимої величини витрат на персонал стає відправною крапкою для планування всіх показників за працею.

Політика й практика оплати праці безпосередньо зачіпають життєві й конкурентні здатності підприємств, оскільки відбувається залучення, утримання й мотивування персоналу.