
- •Тема 1. Організаційні основи виробництва
- •1.1. Сутність і суспільне значння виробництва.
- •1.2 Предмет, метод і зміст курсу
- •1.3. Історія розвитку теорії та практики організації виробництва
- •Тема 2. Виробничі системи
- •2.1 Виробнтцтво, як відкрита система
- •2.2 Підприємство – складнавиробнича система
- •Тема 3. Організація трудових процесів і робочих місць
- •3.1. Трудовий і виробничий процеси
- •3. 2. Організація праці та її форми
- •Тема 4. Нормування праці
- •4.1. Сутність нормування праці та його значення
- •4.2. Норми затрат праці
- •4.3. Методи встановлення норм
- •Тема 5. Заробітна плата в ринкових умовах
- •5.1. Соціально-економічна сутність заробітної плати
- •5.2. Принципи і складові елементи організації заробітної плати
- •Тема 6. Регулювання заробітної плати
- •6.1. Державне регулювання заробітної плати
- •6.2. Договірне регулювання заробітної плати
- •Тема 7. Тарифне нормування оплати праці
- •7.1. Тарифна система та її призначення
- •7.2. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників і його застосування
- •7.3. Тарифні сітки, їх роль в організації заробітної плати
- •7.4. Тарифні ставки працівників
- •Доплати і надбавки
- •Удосконалення тарифної системи.
- •Тема 8. Системи винагороди за працю
- •8.1. Загальні поняття систем оплати праці.
- •8.2. Відрядна форма оплати праці
- •8.3. Почасова форма оплати праці
- •Тема 9. Планування праці
- •9.1. Методика планування праці
- •9.2. Планування росту продуктивності праці
- •9.3. Планування чисельності і структури кадрів.
- •9.4. Планування заробітної плати
Тема 8. Системи винагороди за працю
8.1. Загальні поняття систем оплати праці.
Сфера дії внутрішнього ринку праці підприємства полягає в установленні взаємозв’язку між фактичними результатами праці і рівнем оплати праці працівника. Різні варіанти такого взаємозв’язку і являють собою системи заробітної плати.
Вони встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Залежно від того, який основний показник застосовується для визначення результатів праці, всі системи підрозділяють на дві групи, що називаються формами заробітної плати.
Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної пла- ти — відрядну й почасову. Вони базуються на визначеній ринком праці ціні робочої сили й установленої законодавством тривалості робочого часу і враховують результат праці та необхідний для неї робочий час. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці: відрядна — кількості виробленої продукції, почасова — кількості відпрацьованого часу.
Щоб підвищити стимулюючу роль форм оплати праці, використовують їх різновиди — системи заробітної плати. Різниця між ними полягає в способах обчислення заробітку і в рівнях залежності від кількісних і якісних результатів праці не тільки самого працівника, а й організації (фірми) в цілому (або її структурних підрозділів). Серед багатьох систем заробітної плати можна виділити традиційні — прості, преміальні, прямі й непрямі, індивідуальні і колективні, а також нові (сучасні) системи.
Залежно від показників оцінки трудового внеску працівників системи можуть бути прості або преміальні.
За характером впливу на результат праці системи поділяються на прямі і непрямі (опосередковані). Залежно від оцінки результатів праці розрізняють системи оплати праці колективні, що ґрунтуються на оцінці колективної праці, та індивідуальні, які ґрунтуються на оцінці результатів праці кожного окремого працівника.
До нових систем відносять гнучку, безтарифну, контрактну, багатофакторні системи тощо.
Використання відрядної і почасової оплати праці має відповідати таким вимогам: найповніше враховувати результати праці, створювати передумови для постійного зростання ефективності та якості праці; сприяти підвищенню матеріальної заінтересованості працівників у постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці та якості продукції.
Форми оплати праці будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії працівників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо.
Основними (загальними) умовами застосування тієї чи іншої форми заробітної плати є рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, стан нормування праці тощо.
Окрім загальних, є кілька специфічних умов застосування відрядної та почасової форм оплати праці. Так, для відрядної оплати праці необхідна наявність прямопропорційної залежності між затратами живої праці й одержаними результатами, тобто робітник повинен мати реальну можливість збільшувати випуск продукції, що має відповідати і потребам виробництва.
Сьогодні в Україні переважною формою оплати праці робітників залишається відрядна. Почасова заробітна плата застосовується для оплати праці професіоналів, фахівців і технічних службовців.
Відрядна і почасова форми оплати праці підрозділяються на кілька систем.
Системами відрядної форми оплати праці є: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, непряма-відрядна, акордна, колективна (бригадна) відрядна, а почасової — пряма почасова, почасова-преміальна, колективна (бригадна) почасова.