2. Визначення перегною методом прожарювання

Необхідне приладдя: тигель, газовий пальник або муфельна піч, ексикатор, терези і важки до них, муфельні щипці.

Цей метод дає можливість наближено визначити вміст органіч­них речовин у грунті. Наближеність цього методу пояснюється в основному тим, що при високих температурах (понад 600°) відбу­вається розклад карбонатів, який може відбитись на результатах визначення. Тому прожарювання з метою визначення слід проводити при температурі, не вищій 600°. Найкращі результати можна отримати при прожарюванні на початку червоного розжарювання, тобто при температурі 525¹. При цій температурі згоря­ють всі органічні речовини грунту і видаляються з нього всі форми води.

Цей метод простий, не потребує складного приладдя. Але слід пам'ятати про вра­хування втрати при прожарюванні гігроскопічної вологи, без чого результат визначення буде неточний.

Хід роботи

1. Із зразка грунту вагою 6-8 г старанно вибрати всі рештки рослин, які не розклалися.

2. Зразок розтерти в ступці і просіяти крізь сито з отворами діаметром 0,25 мм.

3. У доведений до постійної ваги тигель на аналітичних терезах взяти наважку близько 5 г підготовленого грунту.

4. Поставити відкритий тигель похило над газовим пальником і, нагріваючи його зверху, почати прожарювання. В міру нагрівання тигля пальник пересунути до його дна.

5. Після згоряння органічної речовини грунту, яке буде помітне за втратою грунтом темного забарвлення, тигель охолодити і, обе­режно постукуючи по його стінках, перемішати грунт.

6. Поставити тигель на пальник і знову прожарити його протя­гом півгодини.

1. Охолодити тигель в ексикаторі і зважити.

7. Поставити тигель на пальник і знову прожарити його протя­гом 15-20 хв.

8. Охолодити тигель в ексикаторі і знову зважити.

Якщо результати зважувань значно розходяться, то прожарюван­ня і зважування повторити до збігання результатів двох останніх зважувань.

10. Обчислити вміст перегною за формулою:

(А - Б)  100/В = х,

де А - втрата у вазі після прожарювання; Б - вага гігроскопічної води; В -вага абсолютно сухої наважки; х - вміст перегною в %. Вагу гігроскопічної води, що міститься у зразках, і вагу абсо­лютно сухої наважки обчислюють так само, як зазначено вище (див. визначення перегною за методом Тюріна).

Форма запису результатів

Вага тигля у г	Вага тигля з грунтом у г		Вага грунту у г		Втрата ваги після прожарювання у г	Вага гігроскопічної води в наважці у г	Вміст гумусу у %
	до прожарю-вання	після прожарю-вання	до пр.	після пр.

Вирахування вмісту в грунті мінеральних сполук. Знаючи вміст у грунті перегною, визначений методом прожарювання, легко обчислити і вміст в абсолютно сухому грунті мінеральних сполук. Для цього слід процентний вміст перегною відняти від 100.

При прожарюванні грунту слід звернути увагу на забарвлення прожареного залишку, бо воно, як і забарвлення грунту взагалі, свідчить про хімічний склад прожареного залишку. Так, наприклад, цеглисто-червоний або буро-червоний колір свідчить про наявність у грунті значної кількості оксидів заліза. Сіруватий колір свідчить про наявність кремнезему і про значну опідзоленість грунту. Чорний колір — про наявність оксидів марганцю і т. п.

3. Демонстраційне визначення наявності в ґрунтовому перегної різних груп органічних речовин

Необхідне приладдя і реактиви: 2 н. розчин NaOH або NH₄OH, 20-30-процентний розчин НС1, 3 колби місткістю 250 мл, лійка, фільтри, електрична плитка.

Відомо, що перегній грунту — це складний комплекс специфіч­них для грунту органічних сполук. Склад ґрунтового перегною далеко не однорідний. Перегній складається з різних органічних сполук, природа яких досі повністю не вивчена. Згідно з найбільш загальною класифікацією, побудованою тільки на таких ознаках, як забарвлення і відношення до розчинників, перегнійні (гумусові) речовини поділяють на такі групи сполук:

1. Гумінові кислоти (власне гумінові кислоти, а також ульмінові кислоти і гіматомеланова кислота) — темнозабарвлені сполуки, розчинні в слабких лугах.

2. Фульвокислоти (кренові і анокренові кислоти) — світлі (жовті) сполуки, розчинні в слабких лугах і нерідко у воді.

3. Гумусове «вугілля» — нерозчинні сполуки — гумін і ульмін.

У грунтах різних типів склад гумусу далеко не однорідний. У чорноземних грунтах, наприклад, переважає група гумінових кислот, у грунтах підзолистих — група фульвокислот. Нерозчин­них фракцій перегною більше в сіроземах і червоноземах. Склад гумусу головних груп грунтів наведено в табл. 3.

Усі перераховані групи ґрунтового перегною відіграють велику роль як у грунтотворенні в цілому, так і в формуванні ґрунтової родючості зокрема. Позитивно на родючість грунту, очевидно, насамперед впливають гумінові кислоти, а також гумін і ульмін. Всі перегнійні речовини беруть активну участь у ґрунтотворних процесах. Так, наприклад, в утворенні підзолистих грунтів велику роль відіграють фульвокислоти; гульмін і ульмін зумовлюють якоюсь мірою водоміцність ґрунтової структури і т. п.

Таблиця 3

Склад гумусу в головних групах грунтів України в шарі 0-20 см у % до загального вмісту

Грунти	Середній % гумусу	Гумінові кислоти	Фульвокислоти	Нерозчинний залишок	Відношення		Воски, смоли
					гумінових кислот до фульвокислот	гумінових кислот до залишку
Підзолисті сірої лісової зони	3,4-4,0	15-25	47	28	0,4	0,7	5
Сірі слабоопідзолені лісостепової зони	4,0-6,0	25	50	22	0,5	1,1	3
Чорноземи вилуговані	7,0-8,0	35	42	20	0,8	1,7	3
Чорноземи звичайні	7,0-8,0	35	37	25	1,0	1,4	3
Темно-каштанові	3,0-4,0	34	35	1,0	1,3	5	-
Солонці	3,0	23	45	28	0,5	0,8	4

Виділення з грунту різних груп перегнійних речовин проводять за такою схемою: