Контроль за монополізацією товарних ринків

Ключові слова: монополізація товарного ринку, монопольне ста­новище підприємців, товарні межі ринку, територіальні межі ринку, загальнодержавний ринок, регіональний ринок, частка підприємця на ринку, ринкова влада, економічна концентрація, учасники кон­центрації, дозвіл антимонопольних органів стосовно узгоджених дій або концентрації, порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

9.1. Етапи аналізу товарних ринків

Антимонопольна політика в Україні спрямована на підвищення ефективності суспільного виробництва та формування конкурентно­го середовища на основі впровадження й здійснення ринкового регу­лювання економічних процесів. Розробка заходів та дій щодо підтримки та розвитку конкуренції спирається насамперед на резуль­тати аналізу товарних ринків.

Аналіз ринків дає змогу отримати інформацію, необхідну для роз­в'язання таких завдань:

• визначення напрямів ліквідації дефіциту та урізноманітнення про­позиції товарів і послуг;

• зняття бар'єрів і стимулювання виходу на ринки суб'єктів госпо­дарювання всіх форм власності;

• запобігання зловживанню підприємствами своїм монопольним становищем на ринку.

Аналіз товарних ринків передбачає:

• визначення меж відповідних ринків і розрахунки їх обсягів і структури (кількості конкурентів, які діють на цьому ринку, їх частки та ринкової влади, переліку монополістів тощо);

• дослідження споживчих характеристик товару та можливостей його заміни на аналогічні з метою розширення обсягу пропозиції;

• характеристику бар'єрів, що обмежують вихід на ринки нових суб'єктів господарювання, та визначення умов ліквідації;

• розробку пропозицій щодо розвитку конкуренції з урахуванням специфіки кожного ринку.

На сучасному етапі — початковій стадії антимонопольної політи­ки — дії з антимонопольного регулювання діяльності товарних ринків передбачають:

• розробку законодавчих і нормативних документів;

• розробку методичного забезпечення аналізу ринків;

• складання та постійне оновлення переліку монополістів на загаль­нодержавних товарних ринках;

• розрахунки рівнів монополізації загальнодержавних ринків;

• визначення меж регіональних ринків і формування переліку моно­полістів, які діють на цих ринках.

9.2. Визначення монопольного становища

підприємців на ринку

Об'єктами аналізу для визначення монопольного становища підприємців є:

• підприємці;

• група підприємців — за наявності угод і узгоджених дій, що усува­ють конкуренцію між ними, а також у випадках, коли один з них здійснює контроль за підприємницькою діяльністю інших, оскіль­ки володіє їхніми активами, йому надано право використовувати ці активи чи їх частину або він має інші права та угоди, що забез­печують його вирішальний вплив на формування та рішення органів управління підприємців. При цьому зазначена група роз­глядається як один підприємець.

Метою визначення монопольного становища підприємців на рин­ку є отримання інформації з тим, щоб приймати рішення з питань демонополізації економіки, антимонопольного регулювання та кон­тролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захисту інтересів підприємців і споживачів від його порушень.

Основні терміни:

• товарні межі ринку — група взаємозамінних товарів (товарів однієї споживної вартості), у межах якої споживач може перейти від споживання одного товару до споживання іншого;

• територіальні межі ринку — регіон зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів у межах одного товарного ринку), який може бути територією держави, області, району, міста тощо (або їх частиною);

• загальнодержавний ринок — ринок у межах території країни;

• регіональний ринок — ринок у межах території області, району, міста тощо (або будь-якої частини території країни). Послідовність визначення монопольного становища підприємця на

ринку така:

• складають перелік товарів, щодо яких визначається монопольне становище підприємця, а також перелік їх споживачів;

• встановлюють проміжок часу, протягом якого визначається мо­нопольне становище підприємця (як правило, за рік);

• визначають товарні межі ринку окремо для кожного із зазначених товарів;

• визначають територіальні межі ринку;

• складають перелік підприємців (конкурентів), які постачають за­значені товари на відповідні ринки;

• складають перелік підприємців, частка яких на ринку певного то­вару перевищує 35 %.

Визначення товарних меж ринку передбачає формування групи взаємозамінних товарів із урахуванням позиції споживачів стосовно таких ознак товарів:

• аналогічності призначення, споживчих властивостей, умов вико­ристання тощо;

• подібності фізичних властивостей і характеристик, якісних показ­ників тощо;

• наявності спільної групи споживачів товару;

• відсутності суттєвої різниці в цінах.

У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів може бути поділена на кілька підгруп або приєднана до іншої групи.

Визначення територіальних меж ринку передбачає встановлення території, за межами якої, з точки зору споживача, придбання то­варів, що належать до групи взаємозамінних товарів, неможливе або недоцільне. При цьому враховуються:

• фізичні й технічні характеристики товару;

• технологічні зв'язки між виробниками та споживачами;

• можливості технологічного, гарантійного, абонентського обслу­говування товару;

• співвідношення цін;

• транспортні витрати;

• наявність складських приміщень, зручностей виконання вантаж­но-розвантажувальних робіт;

• наявність торгової марки;

• адміністративні бар'єри щодо ввезення та вивезення товарів;

• місце розташування специфічних груп споживачів тощо.

Розрахунок частки підприємця на ринку.

1. Для визначення частки підприємця на ринку певного товару використовуються позначення:

і — найменування товару;

j — найменування підприємця, який здійснює виробництво та по­стачання i-го товару на ринок (j = 1,2,...,n) або вивезення за межі за­гальнодержавного ринку;

n — кількість підприємців на ринку даного товару;

Ор _т (і) — обсяг ринку i-го товару;

O(ij) — обсяг надходження i-го товару на ринок від j-го підприєм­ця.

2. Обсяг ринку товару окремо за кожним найменуванням товару обчислюється за формулою

0,_Т(і) = Іо_ал = £(О_в(,,_Л -о_е(!,_Л + О,_Ал),

де О_в (i j), О_е (i j), Оі (i j) — обсяги відповідно виробництва, експорту та імпорту і-го товару j-го підприємця в межах загальнодержавного ринку. Стосовно регіональних ринків, а також за відсутності даних щодо експорту (імпорту) товару обсяг ринку товару обчислюється без їх урахування.

Щоб оцінити обсяг ринку товару, використовують такі показни­ки:

• обсяг ринку товару в натуральному вираженні;

• обсяг ринку товару у вартісному вираженні.

Здебільшого застосовуються натуральні показники, у цьому разі немає потреби враховувати рівні інфляції за аналізований період. Вартісні показники використовуються в тих випадках, коли за допо­могою натуральних показників неможливо визначити ринки укруп­нених груп взаємозамінних товарів.

3. Частка підприємця на ринку певного товару обчислюється за формулою

^Ч = ^О (і, j) ' ^Ор.т (і) -^100.

Відповідно до законодавства України монопольним вважається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару пере­вищує 35 %.

4. Монопольним може бути також визнане становище підприєм­ця, частка якого на ринку певного товару становить 35 % і менше, якщо Антимонопольним комітетом України встановлено наявність у нього ринкової влади.

Ознаками ринкової влади є:

• здатність підприємця, який не є єдиним виробником (постачаль­ником) відповідного товару, диктувати свої умови під час прода­жу товару та укладання договору постачання, нав'язувати спожи­вачеві невигідні умови;

• здатність підприємця монополізацією ринку та постачанням ви­робничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку підприємців, які виробляють відповідні товари із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар'єри на шляху вход­ження на ринок;

• здатність підприємця скорочувати або обмежувати обсяги випус­ку товарів і постачання їх на ринок з метою отримання однобічної користі під час купівлі або продажу товарів, укладенні договорів і угод про постачання товарів; при цьому інші підприємці, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів;

• здатність підприємця підвищувати ціни на товари й підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, зумовлений конкуренцією на ринку.