6.4. Методи прихованої цінової конкуренції

Сутність прихованої цінової конкуренції полягає в тому, що інте­рес покупця до товару стимулюється не прямим зниженням ціни, а в інший спосіб, наприклад, поліпшенням споживчих властивостей то­вару та умов його реалізації за незмінного рівня продажних цін. З'явилися навіть такі вирази: конкуренція "за якістю" і конкуренція "за умовами продажу". Конкуренція "за якістю" виявляється у праг­ненні заволодіти часткою товарного ринку конкурента, випускаю­чи нові види товарів за тією самою ціною, але кращої якості. Кон­куренція "за умовами продажу" охоплює різноманітні засоби, до яких вдаються фірми з метою залучити покупців (гарантійні термі­ни, продаж у кредит чи з відстроченням платежу, обумовлені тер­міни постачання).

Зазначені форми прихованої цінової конкуренції водночас є за­конними формами нецінової конкуренції.

Особливо широко застосовують конкуренцію "за якістю" фірми Японії. Удосконалюючи технологію виробництва, використовуючи дешеву робочу силу, встановлюючи більш тривалий робочий день, японські фірми випускали на світовий ринок товари за тією самою ціною, що й їхні конкуренти, але вищої якості. Як наслідок, японські фірми нерідко звинувачувалися не в ціновому, а в "якісному демпінгу".

Для складних технічних товарів прихований характер цінової конкуренції виявляється подвійно:

• як підвищення корисного ефекту товару в розрахунку на одиницю ціни;

• у зменшенні відношення ціни до величини основних техніко-еко-номічних параметрів товару.

Удосконалення товару та технології його виробництва сприяє масовому випуску на ринок товарів з більшим корисним ефектом. При цьому рівень цін на товари може бути і підвищений, однак відношення ціни до характеристик товару зменшиться.

Розглянемо конкуренцію "за умовами продажу". Припустімо, що дві фірми продають на ринку дві моделі холодильників з однакови­ми технічними характеристиками і за однаковою ціною, але перша модель має триваліший термін гарантії. Зрозуміло, що йдеться про кращу якість цієї моделі за ту саму продажну ціну. Споживач вважає, що йому запропоновано два товари, і в першого питома ціна спо­живчих властивостей нижча, ніж у другого.

Так само стоїть справа з продажем у кредит однакових товарів (або устаткування) за однаковими цінами. Фірма, що надає дешев­ший кредит і на більшу частину вартості товару, пропонує його дещо дешевше.

До методів нецінової конкуренції можна включити й термін по­стачання товару. Якщо цей термін коротший, аніж у конкурентів, то це дає змогу покупцю швидше використати капітал у товарній формі й витратити менше коштів на банківські відсотки. Підприємець-по-купець, скоротивши терміни постачання, отримує додатковий прибу­ток за рахунок того, що йому вдалося раніше за конкурентів поста­вити товар у потрібне місце (чи освоїти нове виробництво, якщо йдеться про купівлю устаткування). Цей факт добре усвідомлює про­давець товару, а тому при коротшому терміні постачання він має два варіанти продажу товару:

1. фіксує вищу ціну (цінова конкуренція);

2. має змогу продавати товар у більшій кількості, за тією самою ціною, користуючись своєю перевагою перед іншими конкурента­ми у швидкості постачання (нецінова конкуренція).

Прикладом конкуренції "за умовами продажу" може також бути обумовлена в контрактах між виробником і оптовими фірмами га­рантована кількість товарів, що поставляються у певний період року (з урахуванням сезонності попиту населення).

Цінова і нецінова конкуренція тісно пов'язані. Власне кажучи, не-цінова конкуренція є прихованою, непрямою формою цінової конку­ренції на відміну від відкритої, прямої. Фірми, що використовують методи нецінової конкуренції, формально наче й дотримуються ста­лих цін, однак продають за цими цінами товари різної якості чи з різними умовами продажу. Продаж за однаковими цінами різних товарів і з різними умовами продажу рівнозначний неціновій конку­ренції.

Цінова конкуренція у відкритій і прихованій формах застосо­вується і аутсайдерами, і монополіями. Аутсайдери обмежені у фінан­сових коштах, аби мати змогу використовувати нецінові методи бо­ротьби, тому вони обирають відкриту цінову конкуренцію (знижен­ня цін порівняно з цінами монополістів). Водночас монополії також використовують ціни як метод конкурентної боротьби за зміцнення своїх монопольних позицій, особливо на світовому ринку.