6.3. Методи відкритої цінової конкуренції

Конкуренція на ринку товарів і послуг відбувається у двох фор­мах: ціновій і неціновій.

Цінова форма конкуренції поділяється на відкриту та приховану. До того ж прихована цінова форма конкуренції водночас є й неціно-вою, оскільки використовуються методи, що не передбачають зни­ження цін на відповідні товари чи послуги.

Відкрите зниження цін здійснюється виходячи з його багатоці­льового призначення, тобто має ряд цілей.

Перша мета — проникнення на новий ринок. При цьому рівень зниження ціни у спеціалізованого аутсайдера обмежується ціною ви­робництва, інакше нижча ціна спричиніть його банкрутство. Бага-топрофільна диверсифікована фірма чи об'єднання може встанов­лювати ціну, значно нижчу не лише за ринкові ціни, а й за ціни ви­робництва, оскільки є можливість покривати тимчасові збитки однієї структурної одиниці за рахунок прибутків інших. Низька ціна є зна­ряддям усунення конкурентів.

Друга мета — досягнення монопольного становища, що дасть змогу диктувати умови виробництва й збуту. Особливо це стосуєть­ся ринків нових товарів з іще не усталеною фірмовою структурою, у виробництві яких функціонує відносно велика кількість фірм і де су­перництво на початковій стадії багато в чому нагадує умови вільної конкуренції. Такий стан був характерний, наприклад, для ринку ЕОМ і телевізорів у 50-ті роки XX ст., інтегральних схем — у 60-ті, відеомагнітофонів — у 70-ті.

"Цінова війна" характерна для багатьох нових ринків. Причому найчастіше вдаються до раптово різкого зниження цін, особливо на нові товари. Фірми не повідомляють про зниження цін на 1 чи 2 %. Зазвичай вони це роблять у разі зниження цін на 20, 40 чи 60 %. При­чина зниження цін — це спроба розширити частку фірми на ринку.

Надто напруженою стає боротьба за частку ринку в умовах еко­номічної кризи. Небезпека надвиробництва товарів змушує моно­полії за найменших ознак спаду скорочувати випуск товарів у певних галузях. Однак коли криза охоплює всі без винятку сфери економічної діяльності й не залишається можливих сфер діяльності, які б не пережи­вали застій, фірми не мають вибору в переорієнтації виробництва й змушені пропонувати свої товари за зниженими цінами. У такий спосіб з ринку витісняються дрібні виробники, інші конкуренти.

Надалі, коли наступає підйом, фірми компенсують свої збитки завдяки досягнутому монопольному становищу.

З метою заволодіти ринком фірми можуть встановлювати моно­польні ціни навіть нижчими за ціни виробництва (за витрати). Продаж за такими цінами називають політикою "грабіжницьких цін". Вона вважається одним з найбільш легальних засобів, доступних великим диверсифікованим фірмам у їхній боротьбі за монопольну владу про­ти конкуренції дрібніших і менш диверсифікованих суперників. На світових ринках конкурентів, які продають товари за низькими ціна­ми, дуже часто звинувачують у демпінгу.

Третя мета — зведення бар'єра проти виходу на ринок нових, по­тенційних конкурентів. У цьому разі ціна може бути тимчасово вста­новлена нижчою за ціну виробництва з покриттям збитків за раху­нок нерозподілених прибутків минулих років, акумульованих, на­приклад, у резервному фонді фірми чи об'єднання.

Найчастіше фірми знижують ціни у відповідь на дії конкурентів. Таку оборонну стратегію монополісти використовують у відповідь на наступ аутсайдерів.

Після відповідного зниження ціни монополістом аутсайдери на­магаються продовжити політику цінової конкуренції, якщо в них є для цього можливості й засоби.

Особливим методом цінової конкуренції є надання знижок з офі­ційно оголошеної ціни. Цей метод поширений як в оптовій, так і в роздрібній торгівлі.

При оптових закупівлях партій товару чи при закупівлі устатку­вання знижки надаються певним групам покупців. Мета залучення постійних покупців — досягти стабільного багаторічного заванта­ження виробничих потужностей і отримувати завдяки цьому гаран­тований прибуток.

Знижки надаються:

• на кількість товарів;

• спеціальним покупцям;

• за певних умов контракту.