5.2. Еволюція конкуренції та її форми

Узгодження й становлення економічної конкуренції відбувалося протягом кількох тисячоліть еволюційного переходу від натурально­го господарства до товарного виробництва на основі товарно-рин­кового обміну й поряд з ним. Передумовою її виникнення було про­сте товарне виробництво дрібних товаровиробників і ремісників.

Конкуренція виникла на розрізнених дрібних локальних товар­них ринках. Щобільше з'являлося дрібних виробників-продавців од­нотипних товарів, то гострішою ставала боротьба між ними за по­купців і ринки збуту.

В умовах простого товарного виробництва у процесі його поши­рення і структурного ускладнення в економічній конкуренції, як пра­вило, не відбувалося якихось істотних перетворень, не з'являлося на­шарувань. Аж до виникнення монополій це була історично перша модель конкуренції — досконала немонополістична конкуренція спо­чатку дрібних товаровиробників, а потім — в основному порівняно невеликих розрізнених фірм, що виробляли переважно однакові, од­нотипні товари споживчого призначення нескладного асортименту. Збутом товарів займалися на дрібних локальних ринках при вільно­му коливанні цін під впливом попиту та пропозиції.

Через відсутність будь-яких обмежень для діяльності капіталів у той період кожний виробник міг відносно вільно приймати рішення. Саме ця обставина дала змогу характеризувати конкуренцію того періоду як вільну. Така конкуренція в економічній літературі дістала також назву чистої, ідеальної, абсолютної, вільної, досконалої конку­ренції. Остання її назва — найпоширеніша.

У той час конкуренція завдяки переливанню капіталів з однієї га­лузі в іншу зумовлювала ситуацію, за якої рівновеликі капітали в ок­ремих галузях, незважаючи на їх різну органічну структуру, давали однакову середню норму прибутку.

Серед методів суперництва між фірмами на ринку в епоху доско­налої конкуренції визначальну роль відігравала цінова конкуренція, що виявляється у прагненні підприємця зберегти й розширити свій ринок збуту насамперед зниженням витрат, а отже, зменшенням цін.

Найбільшого розквіту досконала (вільна) конкуренція досягла у другій половині XIX ст., коли монополії лише почали зароджувати­ся. У наступні роки дедалі більше зосередження виробництва в руках окремих фірм дало змогу їм тиснути на суперників. Як наслідок, сво­бода конкуренції стала порушуватися.

Гігантський процес усуспільнення виробництва, зокрема його складова — процес усуспільнення технічних винаходів і удоскона­лень, сприяв утворенню монополій. Так зародилася і недосконала монополістична конкуренція, тобто конкуренція монополій. Кон­курентна боротьба на ринку набула нових різноманітних форм і методів.

Водночас варто врахувати, що з появою монополій і у процесі їхнього розвитку досконала конкуренція не ліквідується цілком. Вона не зникає навіть у разі панування монополій, однак в економіці різко скорочується.

Досконала конкуренція в умовах функціонування монополій спо­стерігається у двох випадках:

1. коли на початковому етапі розвитку виробництва окремих то­варів, що користуються значним попитом (наприклад, ринок музич­них центрів, комп'ютерних програм, дезодорантів тощо), новий то­вар майже одночасно починають виготовляти десятки й навіть сотні компаній. За такої ситуації жодна фірма не має змоги диктувати іншим фірмам умови діяльності на ринку. Монопольного становища фірма може досягти лише в разі отримання контролю над усіма ос­новними патентами;

2. коли на етапі розвиненого виробництва будь-якого товару по­ряд з монополіями на ринку функціонує група порівняно дрібних і середніх фірм, які вступають між собою у відносини, що мають риси досконалої конкуренції.

Однак в обох випадках природа досконалої конкуренції змінюється: вона вже не вільна, а зазнає тиску монополій, набуває нового характеру, який значною мірою визначається політикою мо­нополій.