4. Поняття адміністративно-процесуальних норм

Найважливішим фактором, що визначає правовий характер адміністративно-процесуальної діяльності, є її урегульованість адміністративно-процесуальними нормами, які в сукупності утворюють галузь адміністративно-процесуального права.

У свою чергу, предметом регулювання адміністративно-процесуального права виступають специфічні суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління і, відповідно, мають управлінський характер.

От чому з'ясування особливостей адміністративно-процесуальних норм і суспільних відносин, що виникають у ході їх реалізації та набувають характеру правових, слід визнати найважливішим аспектом характеристики адміністративного процесу.

Адміністративно-процесуальна норма — це встановлене державою загальнообов'язкове правило поведінки, яке регулює суспільні відносини, що виникають у процесі розв'язання індивідуально-конкретних справу сфері державного управління.

Адміністративно-процесуальним нормам притаманна низка особливостей, які дозволяють відмежувати їх від інших видів процесуальних норм.

1. Насамперед це стосується значної кількості суб'єктів, уповноважених установлювати такі правила поведінки. Якщо карно-процесуальні й цивільно-процесуальні норми встановлюються на законодавчому рівні, то адміністративно-процесуальні ухвалюються не тільки законодавчим органом держави, а й виконавчими органами різного рівня.

2. Відповідно, адміністративно-процесуальні норми реалізуються широким колом уповноважених на те суб'єктів, до числа яких належать, насамперед, органи управління, а при здійсненні юрисдикційних функцій і судові органи, тоді як реалізація кримінально-процесуальних і цивільно-процесуальних норм є прерогативою судових органів, органів досудового слідства і дізнання та інших суб'єктів, коло яких чітко окреслено Кримінально-процесуальним і Цивільно-процесуальним кодексами.

3. Різним є й ступінь концентрованості адміністративно-процесуальних норм і норм, що регламентують інші види процесу. Якщо в кримінальному й цивільному процесах процесуальні норми зосереджено у відповідних кодексах, то адміністративно-процесуальні норми можуть являти собою як відносно великі сукупності (наприклад, процесуальна частина КпАП), так і окремі процесуальні правила, що містяться в адміністративних актах матеріально-правового характеру, а також у матеріально-правових актах інших галузей права.

4. І, нарешті, слід зазначити, що адміністративно-процесуальні норми значно меншою мірою спрямовано на регламентацію правовідносин, що мають юрисдикційний характер.

5. Види адміністративно-процесуальних норм

Класифікація адміністративно-процесуальні норм:

1. за сферою дії - регламентують адміністративно-процесуальні відносини в різних галузях державного управління, адміністративно-політичній та соціально-культурній сферах, економіці;

2. за обсягом регулювання можна виділити адміністративно-процесуальні норми загального характеру і спеціальні адміністративно-процесуальні норми. Норми першого різновиду стосуються загальних аспектів адміністративно-процесуальної діяльності, їх реалізація може справляти вплив як на хід адміністративного процесу загалом, так і на окремі адміністративні провадження. До таких норм можна віднести так звані норми - принципи, наприклад, закріплення розгляду справ про адміністративні правопорушення на засадах рівності громадян перед законом і органом, який розглядає справу.

3. відповідно до видів адміністративних проваджень. Очевидно, що норми у провадженні у справах про адміністративні правопорушення істотно відрізняються від норм в інших адміністративних провадженнях, наприклад, у реєстраційно-дозвільному.

4. за юридичною силою. З цієї точки зору можна виділити адміністративно-процесуальні норми, які одержали своє закріплення на законодавчому рівні (наприклад, КпАП України, Закон України “Про звернення громадян” та інші законодавчі акти), і норми, які містяться в підзаконних актах (у різного роду положеннях, інструкціях, виданих виконавчими органами різного рівня).

5. за колом суб'єктів адміністративно-процесуальної діяльності процесуальні норми поділяються на норми щодо діяльності суб'єктів, уповноважених вести процес, і норми щодо діяльності суб'єктів, залучених до сфери адміністративно-процесуальної діяльності.

6. за динамікою адміністративно-процесуальної діяльності можна виділити адміністративно-процесуальні норми, пов'язані з ініціюванням адміністративного процесу, з регламентацією його ходу і результатів, із виконанням ухваленого в справі рішення.

7. за територіальними межами дії адміністративно-процесуальні норми поділяються на ті, що діють у межах усієї держави, і ті, що діють у межах конкретних адміністративно-територіальних одиниць. Так, наприклад, процесуальні норми, які визначають порядок затримання транспортних засобів, установлюються Міністерством внутрішніх справ України, а порядок зберігання затриманих транспортних засобів — обласними, Київською і Севастопольською міськими держадміністраціями. Відповідно дія перших поширюється на всю територію України, а других — на територію конкретної області чи міста.

8. за дією в часі можна виділити норми, що діють упродовж невизначеного часу, і норми, які діють упродовж визначеного, обмеженого терміну. Кількість останніх відносно невелика, а їх уведення пов'язане з необхідністю оперативного реагування на ті чи ті процеси, що виникають в управлінській сфері через об'єктивні обставини. Як правило, такі норми містяться в різних тимчасових положеннях та інструкціях.