9.3.Міжнародна логістика.

На практиці логістика стала активно застосовуватися в пе­ріод Другої світової війни. Чітка взаємодія воєнної промисло­вості, тилових і фронтових постачальницьких баз і транспорту дозволяла вчасно і систематично забезпечувати американську армію постачанням озброєння, паливно-мастильних матеріалів і продовольства в потрібних кількостях. З часом в багатьох західних країнах логістику поставили на службу управління матеріальними потоками в економіці, вона поступово стала переходити з військової сфери в господарську практику. Спо­чатку вона оформилася як новий вид теорії про управління рухом товарно-матеріальних ресурсів у сфері обігу, а потім і виробництва.

Ідеологія логістики припускає інтеграцію в єдиний комп­лекс виробничої технології підприємства, механізму фінансу­вання, комунікацій, міграцію і формування персоналу, а та­кож інші ключові функції. Сучасна логістика — це наука про планування, організацію, управління, контроль і регулюван­ня руху матеріальних та інформаційних потоків у просторі і в часі від їх первинного джерела. Закони і технологія логістики набирають сили на "стику" різних процесів — конвеєрного виробництва і відвантаження готової продукції, постачання і зберігання комплектуючих, формування товарно-матеріальних запасів.

Для торговельного підприємства логістика вирішує задачу координації оптових закупівель, поділу оптових партій, транс­портування, зберігання і реалізації товару. Логістика забезпе­чує також облік і оптимізацію товарно-фінансових потоків, що виникають у процесі функціонування такого підприємства. У зв'язку з цим виявляється один з основних принципів логісти­ки — в її основі лежить так званий "потоковий" підхід. Логі-стична діяльність базується на трьох складових:

• техніка як сукупність усіх технічних засобів і устатку­вання, що супроводжують матеріальні потоки;

• інформація як сукупність усієї статичної і динамічної інформації про рух матеріальних і нематеріальних потоків у системах;

• економіка підприємства та інфраструктури.

Основним завданням логістики є створення інтегрованої ефективної системи регулювання і контролю матеріальних та інформаційних потоків, що забезпечує високу якість постачан­ня продукції. З виконанням цього завдання найтісніше по­єднується вирішення таких проблем:

— відповідність матеріальних та інформаційних потоків;

• контроль за матеріальним потоком і передача даних про нього в єдиний центр;

• визначення стратегії й технології фізичного переміщен­ня товарів;

— розробка способів управління операціями руху товарів;

• встановлення норм стандартизації напівфабрикатів і упа­ковування;

• визначення обсягу виробництва, транспортування і скла­дування;

• подолання розбіжностей між наміченими цілями та мож­ливостями закупівлі і виробництва.

Відповідно до сучасних завдань логістики розрізняють два види її функцій: оперативні і координаційні. Оперативні функції пов'язані з безпосереднім управлінням рухом матері­альних цінностей у сфері постачання, виробництва і розподі­лу. До функцій у сфері постачання відносять управління ру­хом сировини і матеріалів, окремих частин або запасів готової продукції від постачальника або пункту їх придбання до ви­робничих підприємств, складів. У фазі виробництва функцією логістики стає управління запасами, що включає контроль руху напівфабрикатів і компонентів через усі стадії виробничого процесу, а також переміщення готової продукції на оптові скла­ди і роздрібні ринки збуту. Функції управління розподілом продукції охоплюють оперативну організацію потоків кінце­вої продукції від підприємства-виробника до споживачів.

До функцій логістичної координації відносять: виявлення та аналіз потреб у матеріальних ресурсах різних фаз і частин виробництва; аналіз ринків, на яких діє підприємство, і про­гнозування поведінки інших джерел цих ринків; опрацюван­ня даних, що стосуються замовлень і потреб клієнтури.

Сьогодні теоретики і практики виділяють декілька видів (підсистем) логістики: логістика, пов'язана із забезпеченням виробництва матеріалами (закупівельна логістика), виробни­ча логістика, збутова (маркетингова або розподільча логісти­ка) і транспортна логістика, яка, по суті, є складовою кожного з трьох видів логістики.

Транспортна логістика в умовах глобалізації міжнародної економіки набуває першорядного значення. Інтеграційні про­цеси в економіці розвинутих країн кардинально міняють місце і роль транспорту. Цей вид комунікацій стає структурно-тех­нологічною частиною економіки держав і міжнародного співто­вариства в цілому, а високоякісне й ефективне задоволення потреб у перевезеннях виступає на перший план. У межах міжнаціональних логістичних систем різні види транспорту використовуються на основі принципів оптимізації контакт­них графіків, коли при наявності багаторічних стабільних пе­ревезень усі види транспорту, що беруть у них участь, управ­ляються з одного центру.

Транспортна логістика вирішує сьогодні такі завдання:

• вибір виду транспортних засобів;

• вибір типу транспортних засобів;

• спільне планування транспортного процесу зі складським і виробничим;

спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту (у випадку змішаних перевезень);

• забезпечення технологічної єдності транспортно-склад­ського процесу;

— визначення раціональних маршрутів доставки.

При реалізації готової продукції підприємству доводиться вирішувати комплекс питань, пов'язаних з доставкою, і, в першу чергу, вибирати вид транспорту, методи організації перевезень і тип транспортних засобів. При виборі раціональ­них транспортних засобів керуються відповідністю їх типу властивостям вантажів, що перевозяться та іншим критеріям, про які йшлося вище. Цілям логістики відповідають такі прогресивні способи перевезень, як пакетні, контейнерні, ком­біновані.

Розвиток транспортної логістики має ґрунтуватися на по­єднанні економічних інтересів відправника, транспортного підприємства та одержувача на базі створення комплексних транспортно-технологічних систем, при яких рухомий склад виробників, споживачів і транспортників використовується кооперовано.

На фазі транспортної логістики (магістрального транспор­ту) її функції полягають в управлінні матеріальними потока­ми від виробника до споживача за графіком. Для того щоб реалізувати фундаментальний принцип логістики доставки вантажів "точно в термін", домогтися високої ефективності системи, має бути розроблений і здійснений єдиний техноло­гічний процес усієї виробничо-транспортної системи на основі інтеграції виробництва, транспорту і споживання. Однак це не той єдиний технологічний процес, що закінчується на під'їзних шляхах і станціях, або в транспортних вузлах, а це комплек­сна технологія, у рамках якої, керуючись системним підхо­дом, здійснюється чітка взаємодія всіх елементів логістичної системи.

Ідеї логістики використовуються при організації перевезен­ня масових вантажів технологічними маршрутами, у єдиних технологічних процесах транспортних вузлів, залізничних станцій і під'їзних шляхів підприємств при транспортно-екс­педиційному обслуговуванні, організації контейнерних і пакет­них перевезень. Найбільш ефективно і порівняно просто про­блеми логістики вирішуються під час перевезення масових вантажів: кам'яного вугілля, залізної руди, нафтопродуктів тощо в умовах, коли сформувалися стабільні і потужні ванта­жопотоки між відправниками й одержувачами. Так, у Канаді і СІНА для руху великовагових потягів масою 10—25 тис. т, що доставляють сировину і паливо споживачам, іноді виділяють­ся спеціалізовані шляхи промислового призначення. На таких лініях не споруджують дорогі станції, не застосовують складні засоби автоматичної сигналізації і блокування. Завантаження і розвантаження таких потягів цілком автоматизується.

Концентрація потужних і стабільних матеріальних потоків — це прогресивний захід у технології перевезень. Водночас в окре­мих випадках, при порівняно невеликих потоках, концентра­ція суперечить принципам логістики, що віддає безперечні пріоритети споживачу. Накопичення вантажів, що супрово­джує концентрацію, збільшує час доставки, рівень запасів і зменшує ефективність від скорочення часу просування ван­тажів залізницею чи морським транспортом. Концентрація в цьому випадку знижує доступність транспорту для його кори­стувача. Тому при визначенні ефективності концентрації ма­теріальних потоків необхідно розглядати весь логістичний лан­цюг в цілому від джерела матеріального потоку, підприємства, що виготовляє продукцію або добуває сировину, до споживача продукції.

Значно складнішими є структура і функції логістичної сис­теми, коли розподіляються товари широкої номенклатури, призначені для задоволення потреб десятків, а то і сотень спо­живачів. При доставці такої багатономенклатурної продукції з'являються додаткові операції: упаковування, пакетизація, контейнеризація, поділ на групи партій вантажів, вибір виду транспорту і типу транспортних засобів, сортування вантажів на шляху проходження тощо. В окремих випадках на напрям­ках вантажопотоків доводиться створювати великі розподільчі складські бази і вирішувати питання вибору раціональних зон обслуговування споживачів складськими розподільчими цент­рами.

Орієнтована на споживача система логістики — це динамі­чна система оперативного планування транспорту і виробниц­тва. Оперативний цикл планування зазвичай приймається рів­ним одному або двом тижням. Протягом циклу перевіряється декілька завдань щодо задоволення попиту. До основних по­казників завдання відносять:

— географію перевезення вантажу;

— вид транспорту (загального користування або експеди­торської організації);

• термін перевезення з точністю до декількох годин;

• ранні і пізні терміни передачі вантажу на транспорт;

• можливі пріоритети;

• умови навантаження і тип транспортних засобів.

При розробці і реалізації оперативного плану намагаються досягти рівномірного завантаження технічних засобів, мінімі­зації транспортних витрат, забезпечення термінів доставки вантажу з точністю до декількох годин. Технологічний процес з виконання замовлення включає такі операції:

— оформлення замовлення, що надійшло на підприємство й уточнення його специфікації;

— розробка і затвердження плану виконання замовлення;

— детальне логістичне планування видачі продукції підпри­ємством;

• складське зберігання;

• облік;

— комплектація і навантаження вантажів на транспортні засоби;

— транспортування;

— надходження продукції споживачу; розвантаження вантажів і розрахунки з постачальником; зворотний інформаційний зв'язок замовника з відправ­ником.

Динамічна модель планування враховує безупинний процес прийому нових замовлень, зміну потужності задіяних техніч­них засобів, контроль конфліктних ситуацій, що виникають. Цим процедурам приділяється першорядна увага, тому що йдеться про управління недостатньо структурованою, схиль­ною до випадкових впливів транспортною системою.