2 Стадія:

Було розроблено нові методи калькуляції та обліку, які суттєво відрізнялися від традиційних. Серед них, передусім, слід відзначити директ-костинг, метод однорідних секцій та облік за центрами відповідальності. Внаслідок запровадження цих систем і методів сформувалася окрема підсистема бухгалтерського обліку, що застосовує не лише грошовий вимірник а й була зорієнтована не на потреби калькулювання продукції для складання фінансової звітності, а на прийняття потрібних управл. рішень

3 Стадія:

Управлінський облік сформувався як самостійна система. Він стає обов’язковим навчальним курсом для менеджерів університетів США, а згодом і в інших країнах світу. Починаючи з 60-х р. спостерігаються зміни у спрямованості управлінського обліку на забезпечення інформації для планування і контролю, аналізу і обліку витрат за центрами відповідальності. Цьому сприяло дослідження Спенсер А. Токера, який розробив метод «Тариф-година-машина», за яким за кожним виробничим центром відповідальності закріплені відповідним устаткування (машини) і заздалегідь визначає витрати на одну машино-годину. Це дає можливість контролювати і калькуювати витрати за кожним технологічним процесом в межах виробничого центру відповідальності.

4 Стадії:

Відбулися еволюційні зміни в ролі управлінського обліку. Управлінський облік все частіше розглядається як складова процесу стратегічного управління. Сучасна концептуальна основа управлінського обліку викладена в публікації Міжнародної Федерації Бухгалтерів «Концепція управлінського обліку». В цьому документі розглядається 4 категорії концепцій:

• Концепції, пов’язані з функціями

• Концепції, пов’язані з використанням результату

• Концепції, пов’язані з процесом і технологією.

• Концепції, пов’язані з потенціалом функції.

Тема 2. Класифікація і поведінка витрат

1. Мета і напрямки класифікації витрат

Головним об’єктом аналізу в процесі управління є витрати.

Витрати – це загальноекономічне поняття,яке характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання.

Класифікація витратт проводиться за трьома напрямками:

• Для оцінки запасів та визначення фінансового результату:

• Вичерпані та невичерпані

• Витрати на продукцію та в-ти періоду

• Прямі та непрямі

• Основні та накладні

• Для прийняття рішень

• Релевантні та нелеревантні

• Змінні та постійні

• Маржинальні та середні

• Дійсні та можливі

• Для контролю винання:

• контрольовані та неконтрольовані.

Вичерпані (споживчі) в-ти – збільшення зобов’язань або зменшення активів в процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду.

Невичерпані (неспоживчі) в-ти - збільшення зобов’язань або зменшення активів для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.

Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані в звіті про фін.результат.

Витрати на продукцію – пов’язані з в-вом або придбанням товару для продажу.

Витрати періоду – не включаються у собівартість запасів і розглядаються як в-ти того періоду у якому вони були здійснені. У звіті про фін.результат в-ти періоду включаються до операційних витрат.

Для визначення собівартості готової продукції враховують залишки незавершеного в-ва:

С_гп=НЗВ_пп+В_зп – НЗВ_к.п.

Для визначення собівартості регулювання продукції враховують залишки готової продукції:

С_рп=ЗГП_п.п+ С_гп – ЗГП_к.п.

Для визначення валового прибутку:

П_в=Д-C_rп

Для визначення операційного прибутку:

По=Пв-Опер.витр.

Прямі в-ти – це витрати, які можуть бути віднесені до певних об’єктів в-т економічно можливим шляхом.

Непрямі в-ти – це витрати, що не можуть бути віднесені до певного об’єкта в-т економічно можливим шляхом.

Віднесення в-т до прямих чи непрямих залежить від того, що є об’єктом витрат.

На п-вах виробничої сфери витрати на виготовлення продукції називаються виробничими витратами, а в-ти періоду – невиробничими. Виробничі витрати традиційно поділ. на основ. накладні.

Основні витрати – це суку. прямих витрат на виробництво продукції.

Виробничі накладні витрати (загальновиробничі витрати) – це витрати пов’язані з процесом в-ва, які не можуть бути віднесені до певних виробів економічно - можливим шляхом.

Виробничі накладні в-ти розподіляються між виробами пропорційно до обраної бази.

Конверсійні витрати – витрати на обробку сировини і матеріалів.

В_звп=ПМВ+ПВОП+ІПВ+ЗВВ

В_звп - витрати звітного періоду

ПМВ – прямі матеріальні витрати

ПВОП – прямі в-ти на оплату праці

ІПВ – інші прямі в-ти

ЗВВ – законовиробничі в-ти.

Релевантні в-ти – це витрати що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення.

Нелеревантні в-ти – не можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення.

Маржинальні в-ти – витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.

Середні в-ти – відношення загальних в-т до к-сті виготовленої чи реалізованої продукції.

Дійсні в-ти – це витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів.

Можливі в-ти – це вигода, яка втрачається коли вибір одного варіанту чи напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення.

Контрольні в-ти – це витрати, які менеджер або керівник може безпосередньо контролювати або може чинити на них значний вплив.

Неконтрольовані в-ти – це витрати, які менеджер або керівник не може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив.