1. Індивідуальне підприємство

Особливістю індивідуального підприємства є те, що воно створюється на базі власності громадян. Законом України "Про власність" встановлено, що в індивідуальній власності можуть бути жилі будинки, квартири, дачі, насадження на земельній ділянці, транспортні засоби, гроші, акції та інші цінні папери, предмети домашнього господарства і особистого користування, засоби виробництва, продуктивна і робоча худоба, вироблена продукція., а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Важливою ознакою індивідуального підприємства, що визначає його правову природу, є те, що воно грунтується виключно на особистій праці власника, без залучення: як членів сім'ї, так і робітників за наймом.

Це кустарний і народний промисел, індивідуальна трудова діяльність, праця робітників в сфері мистецтва та інші, які із введенням Закону в дію одержали свою правову легалізацію.

2. Сімейне підприємство - підприємство, засноване на власності і праці громадян України – членів сім’ї, які проживають разом.

У власності сімейного підприємства можуть бути підприємства у сфері побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування та інших галузях господарської діяльності, жилі будинки і господарські будови, машини, обладнання, транспортні засоби, сировина, матеріали та інше майно, необхідне для самостійного ведення господарства. При цьому майно сімейного підприємства, в тому числі вироблена продукція і одержані доходи, є спільною пайовою власністю членів сім’ї, які разом ведуть господарство, якщо договором між ними не передбачене інше.

Одним із видів сімейного підприємства є селянське господарство, яке може мати у власності жилі будинки, господарські будови, насадження на земельній ділянці, продуктивну і робочу худобу, птицю, сільськогосподарську техніку та інвентар, транспортні засоби та інше майно, необхідне для самостійного ведення сільськогосподарського виробництва, переробки та реалізації продукції. Вироблена продукція і одержані доходи є власністю селянського господарства, і використовуються ним за власним розсудом. Майно селянського господарства належить його членам на праві спільної власності, якщо інше не передбачене законом.

3. Приватне підприємство - це юридична особа, заснована на власності громадянина з правом використання найманої праці. 3асновник може не виконувати. трудових обов'язків на фірмі, але має право повного розпорядження прибутком фірми після сплати податків та інших обов'язкових відрахувань, зборів і платежів. Законом не вказано на обмеження кількості найманих працівників, т. як і на розмір приватного капіталу. Держава стимулює розвиток саме такої категорії приватних фірм, вбачаючи в них перспективний осередок потужного в майбутньому приватного сектору економіки.

4. Державне підприємство - це юридична особа, засновником якої виступає держава. Розрізняють державні підприємства, засновані на

загальнодержавній власності та власності адміністративно-державних одиниць (комунальна власність). Ця категорія підприємств характеризується такими економічними перевагами як: часткова гарантованість в забезпеченні підприємства обсягом робіт за допомогою держзамовлень та держконтрактів, деякі пільги в сфері податкових відносин, ресурсозабезпечення, надання кредитне-грошової допомоги, соціальної захищеності працюючих з одного боку, а з другого - жорсткіший контроль за використанням коштів, які спрямовуються на споживання, за своєчасністю сплати в держбюджет визначеної частки дивідендів на вкладений капітал. Створення державних підприємницьких структур доцільне з метою забезпечення раціональні структури економіки в стратегічно важливих народногосподарських секторах та розвитку соціально необхідних галузей.

5. Орендне підприємство (ОП) - створюється: на підставі угоди між державним органом (фондом державного майна) і організацією орендарів, яка формується за рішенням трудового колективу. ОП є гнучкою і ефективною організаційною формою на етапі переходу до ринку, що найбільше забезпечує організаційну і психологічну підготовку до підприємницької діяльності з її вільними ринковими відносинами і підприємницьким ризиком.

Орендне підприємство - це підприємство, засноване на орендних відносинах, що передбачають передачу в оренду і повне господарське володіння колективу засобів виробництва та іншого майна, що залиша­ється власністю орендодавця.

6. Народне підприємство - це господарюючий суб'єкт ринкових відносин, в якому все майно або його частка належить колективу в цілому і кожному в залежності від його трудового внеску.

7. Виробничий кооператив - це організаційно-правова форма здійснення виробничої діяльності не менше як трьома громадянами, які об’єднали свої трудові, майнові та фінансові ресурси, паї з метою одержання прибутку.

Члени виробничого кооперативу, крім внесених своїх паїв в загальний статутний фонд, повинні обов’язково виконувати трудові обов’язки, тобто брати безпосередню участь у виробничій діяльності кооперативу.

Виробничі кооперативи мають право використовувати найману працю. Усі питання виробничо-господарської діяльності повинні узгоджуватися з правлінням кооперативу. У разі банкрутства виробничий кооператив несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім своїм майном.

8. Господарські товариства - структури, створені на засадах угоди юридичних осіб і громадян шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Акціонерне товариство (АТ) має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Акціонери несуть збитки лише в межах вартості акцій, які їм належать .Загальна номінальна вартість випущених акцій не може бути меншою як 1250 мінімальних заробітних плат.

Акціонерне товариство може бути відкритого або закритого типу.

Відкрите АТ - товариство, акції якого розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.

Закрите АТ - товариство, акції якого розповсюджуються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, конвертуватися і продаватися на біржі.

Акція - це цінний папір, який дає акціонерові право брати участь в управлінні товариством, в розподілі прибутку і в розпродажу залишків майна при ліквідації товариства.

Є різні види акцій:

 іменні, власник яких повинен бути зареєстрований акціонерним товариством;

 акції на пред'явника, які можуть бути продані шляхом простої передачі;

 привілейовані акції - підприємство гарантує виплату дивідендів незалежно від розміру прибутку. У випадку недостатньої величини прибутку виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного фонду, але сума випущених привілейованих акцій не повинна перевищувати 10% статутного фонду;

 вінкульовані акції, що можуть бути передані лише з дозволу фірми;

 акції без номінальної вартості - при ліквідації товариства гарантується лише певна частина їх вартості;

 прості основні (акції першого випуску), що дають право голосу, але не дають гарантій на певні дивіденди.

Перевагами акціонерного товариства є:

забезпечується горизонтальне переміщення матеріальних і фінансових ресурсів;

 об’єднуються виробничі структури за принципом об’єднання. капіталу;

 створення акціонерної власності дає підстави для формування ­середнього класу власників, що є основою ринкової системи;

 відбувається суміщення інтересів підприємств і працюючих завдяки формуванню акціонерного прибутку.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається засновницькими документами. Учасники несуть відповідальність тільки в межах вкладів. Учасники ТОВ, які не повністю внесли свої частки, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства недовнесеною часткою внеску. ТОВ зберігає всі ознаки закритого АТ, в якому як вартість придбаних акцій виступає вартість внеску учасника у статутний фонд. У ТОВ створюється статутний фонд, розмір якого повинен бути не менше як 625 мінімальних заробітних плат.

Товариство з додатковою відповідальністю має статутний фонд, учасники несуть відповідальність в межах вкладів, а при нестачі цих сум - додатково належним майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника | 17|.

У повному товаристві учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитне товариство передбачає, що поряд з одним чи більше учасниками, які відповідають усім своїм майном, наявні один чи більше учасників, відповідальність яких обмежується грошовим: вкладом у майно.

9. Спільні підприємства (СП) створюються на засадах змішаної форми власності шляхом об’єднання майна українських та іноземних учасників. Іноземному інвестору належить лише частка статутного фонду.

Позитивні сторони СП:

І) можливість використання передових світових технологій, прогресивни видів устаткування, матеріалів;

2) акумулювання фінансових ресурсів;

З) запозичення досвіду роботи іноземного партнера в галузі маркетингу, фінансів, менеджменту персоналу, організації виробництва тощо;

4) здійснення інноваційної діяльності;

5) використання господарських зв'язків українського партнера та його досвіду господарювання на українському ринку.

Негативні сторони СП:

І) загальновизнане ставлення до СП як до ризикових підприємств з

високим ступенем конфліктності між партнерами;

2) прийняті на Україні вимоги до СП з іноземною інвестицією у вільноконвертованій валюті (ВКВ) в сфері розрахунків за використання державної власності, землі, а також - за приватизацію даних об’єктів, як правило, у ВКВ;

З) значні труднощі з оформленням реєстраційних документів, якщо потенційним партнером СП з української сторони є фірма державної форми власності.

10. Підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян інших держав передбачає формування статутного фонду фірми тільки на правах власності іноземного інвестора. Його позитивні сторони:

І) можливість для українських підприємницьких структур розвивати виробництво шляхом створення асоціацій, концернів, консорціумів тощо або на договірній основі з підприємствами, власниками яких є іноземні інвестори;

2) спрощення процедур узгодження ділових угод, контрактів за рахунок того, що ці фірми характеризуються високим рівнем керованості та правами повного розпорядження активами.

Серед негативних сторін діяльності цих підприємств слід зазначити такі:

І) наявність підвищеного ступеня ризику в разі здійснення партнерства на договірній основі в результаті, як правило, недостатньої орієнтації іноземного власника фірми в юридичних, бухгалтерських, податкових та інших "правилах гри", які формуються на українському ринку;

2. можливі складнощі, які стосуються лояльності українських працівників до іноземного роботодавця в разі виконання ними трудових обов’язків в межах договорів про партнерство та співпрацю між українським партнером та фірмою з іноземним власником.

Перехід до ринкових відносин, підтримка підприємництва вимагає прискореного створення малих підприємств, які здатні активізувати структурну перебудову економіки, надати широку свободу вибору і додаткові робочі місця, забезпечити швидку окупність витрат, оперативно реагувати на зміни споживчого попиту.

Мале підприємство - промислова фірма з невеликою кількістю штатних працівників. З позицій українського законодавства до малих підприємств в промисловості відносяться фірми з чисельністю до 200 чол., в інших галузях виробничої сфери - до 50 чол., в науці і науковому обслуговуванні - до 100 чол., в галузі невиробничої сфери - до 25 чол., в роздрібній торгівлі - до 15 чол.