- •Розділ 1. Характеристика вірусоподібних біополімерів та вірусів
- •Термінологія
- •1.3. Гіпотези походження і еволюція вірусів
- •1.4. Історичний нарис
- •1.5. Біополімери – збудники захворювань еукаріотичних організмів
- •Класифікація
- •Властивості
- •Патогенез
- •Дослідження пріонів дріжджів та інших міксоміцетів
- •1.7. Віруси
- •1.7.1. Характерні ознаки вірусів
- •1.7.2. Геометрична структура вірусів
- •1.7.3. Структура вірусного геному
- •1.7.4. Вірусні білки
- •1.7.5. Генетика вірусів та взаємодія вірусних геномів
- •Джерела формуванняя і поповнення генофонду вірусних популяцій
- •1.7.6. Репродукція вірусів
- •1.7.7. Стійкість вірусів поза клітиною
- •1.7.8. Особливості вірусних інфекцій
- •Тіпи вірусних інфекцій
- •1.7.9. Шляхи проникнення вірусу в організм людини і інших хребетних тварин
- •1.7. 10. Шляхи проникнення вірусу в рослини
- •1.7.11. Відношення комах до вірусів
- •1.7.12. Вірусні інфекції гідробіонтів
- •1.7.13. Загальні методи вивчення вірусів
- •1.7.14. Дія вірусів на інфіковану клітину
- •1.7.15. Ендогенні віруси
- •1.7.16. Мімівірус - недостаюча ланка між вірусами і бактеріями або принципово нова форма життя?
- •1.7.17. Номенклатура і класифікація вирусів
- •Ictv класифікація (1995)
- •Розподіл вірусів по родинах за класифікацією Балтімора
- •2. Система імунітету людини та її вплив на перебіг вірусної інфекції
- •2.1. Імунна система та її реакція на вірусну інфекцію
- •Механізми захисту організму ссавців від ураження вірусами
- •2.2. Теоретичні аспекти активної імунізації
- •2.3. Характеристика вакцинальних препаратів
- •2.4. Пасивна імунізація
- •2.5. Механизми захисту вірусів від імунної відповіді
- •2.6. Молекулярні засади раціональної терапії вірусних інфекцій
- •Засоби лікування вірусних хвороб
- •2.6.1. Противірусні препарати та механізми їх дії
- •2.6.2. Формування стійкості у вірусів до хімічних препаратів
- •Розділ 3. Принципи та методи лабораторної діагностики
- •Характеристика методів діагностики вірусних інфекцій
- •3.1. Виділення вірусів з організму та навколишнього середовища
- •Вилучення вірусів з організму людини та тварин
- •Зразки для вірусологічної діагностики
- •Виділення вірусів із об’єктів навколишнього середовища
- •3.2. Вірусоскопічні методи досліджень
- •3.3. Електронна та імунно-електронна мікроскопія
- •3.4. Вірусологічні методи
- •Методи вірусологічних досліджень на тваринах
- •3.5. Використання культури клітин у вірусології
- •Основні клітинні культури, що застосовуються для виділення вірусів
- •3.6. Індикація вірусів у живих системах
- •3.7. Титрування вірусів
- •3.8. Серологічні методи діагностики
- •3.8.2. Метод флуоресцюючих антитіл (мфа)
- •3.8.3. Реакція зв’язування комплементу (рзк)
- •3.8.4. Реакція нейтралізації (рн)
- •3.9. Реакція гемаглютинації (рга) та реакція гальмування гемаглютинації (ргга)
- •Умови гемаглютинації деяких вірусів
- •3.10. Реакція непрямої (пасивної) гемаглютинації (рнга або рпга)
- •3.11. Реакція гемадсорбції (рГадс) та реакція гальмування гемадсорбції (ргГадс)
- •3.12. Молекулярно-гібрідологічні методи
- •Полімеразна ланцюгова реакція
- •Характер реплікації віруса;
- •4.1.2. Герпетичрий гепатит
- •4.1.3. Цитомегаловірусна інфекція
- •Поява основних етапів інфікування цмв і впг
- •4.1.4. Епщтейн-Барр вірусна інфекція. (Інфекційний мононуклеоз)
- •Найбільш частим клінічним перебігом захворювання є ентерит і гастроентерит, вторинна лактазная недостатність.
- •4.4.1. Вірус гепатитк є
- •Розповсюдження генотипів у світі
- •4.5. Віруси, що містять одноланцюгову молекулу рнк негативній або подвійній полярності (наприклад, ортоміксовіруси, філовіруси).
- •4.5.1. Віруси грипу людини
- •Календар появи субтипів віруса грипа а за 100-річний період
- •4.6.1. Вірус імунодефіциту людини
- •Питання до індз
- •Литература
2.4. Пасивна імунізація
Інфекційне захворювання може бути відвернено шляхом введення в організм готових специфічних антитіл людини або тварини. Готові антитіла зберігаються в організмі людини не більше 3-4 тижнів, тому пасивна імунізація не може захистити від інфекціонного захворювання на триваліший термін і проводиться тільки по визначеним показникам.
Пасивна імунізація показана:
1. Дітям з недостатнім синтезом антитіл в результаті природжених або придбаних клітинних дефектів В-лімфоцитів при одному або комбінації декількох імунодефіцитів.
2. За відсутності вакцини проти даної інфекції, коли єдиним способом захисти від захворювання є введення готових антитіл;
3. При необхідності термінового запобігання захворюванню у зв'язку з епідситуацією (контакт з хворим кором, для профілактики сказу або правця);
4. Для нейтралізації антигену-токсину специфічними антитоксичними антитілами (при укусі отруйної змії);
5. З лікувальною метою на початку захворювання, до того, як власні антитіла нейтралізують циркулюючий в крові токсин (при дифтерії, ботулизмі, правці).
Для пасивної імунізації зазвичай використовують імуноглобуліни, отримані з крові людини.
Імуноглобуліни, шо використовуються для профілактики та лікування вірусних інфекційних хвороб
Назва препарата |
Спосіб введення |
Показання |
Доза |
Несприятливі реакції |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Нормальний імуноглобулін людини |
ВМ |
Профілактика гепатиту А |
Від 1 до 6 років— 0,75 мл; 7-10 років — 1,5 мл, старше 10 років і дорослим — 3 мл |
У окремих випадках хворобливі відчуття в місці введення і підвищення температури тіла до 37,5°С |
|
|
|
Профілактика кору |
0,2 мл/кг маси однократно |
Хвороба або анафілактичний шок |
|
|
|
Профілактика грипу |
До 2-х років — 1,5 мл, 2-7 років — 3 мл, старше 7 років і дорослим — 4,5-6 мл |
|
|
|
|
Профілактика поліомієліту у невакцинованих |
3-6 мл однократно |
|
|
Нормальний імуноглобулін людини |
ВВ |
Лікування важких бактеріально – септичних та вірусних хвороб |
3-4 мл на кг маси, але не більше 25 мл |
Рідко зустічаються збудження, кропив’янка, тахікардия, лихоманка. Дуже рідко - анафілактична реакція. |
|
|
|
Хвороба Кавасакі |
400 мг/кг один раз на день на протязі 4 днів |
|
|
|
|
ВІЛ - інфекція |
200 мг/кг щоденно 2 тижні |
|
|
Імуноглобулін проти гепатиту В |
ВМ |
Новонародженим від матерів позитивних на HBs-Ag |
0,5 мл |
Рідко місцеві і загальні реакції. |
|
|
|
При парентеральному зараженні не пізніше за 24 години після передбачуваного попа-дання вірусу гепатиту в кровотік реципієнта |
0,06 мл/кг, максимальна доза - до 5 мл |
|
|
Імуноглобулін антирабічний людини (МО) |
ВМ |
Для профілактики сказу, одночасно з першою дозою вакцини |
20 МЕ/кг, з них половина дози використовується для обколювання рани |
Рідко загальні і місцеві реакції |
|
Імуноглобулін проти кліщового енцефаліта людський, рідкий |
ВМ |
Для екстреної профилактики кліщового енцефаліту |
До 12 років — 1 мл, 12-16 років — 2 мл, старше 16 років — 3 мл |
Рідко загальні і місцеві реакції |
|
|
|
Для лікування кліщового енцефаліту |
По 3 мл в перші 3 дні з інтервалом 10-12 годин, потім 1 раз на день до падіння температури тіла. |
|
|
Варіцела-Зостер імуноглобулін |
ВМ |
Для профілактики вітряної віспи у дітей з імунодеф-цитом, хворих гемобластозами |
125 Од |
Рідко загальні і місцеві реакції |
|
|
|
Новонародженим від матері, хворої вітряною віспою за 5 днів до пологів або протягом 2 днів після пологів |
125 Од |
|
|
Цитотект - 10% розчин імуноглобуліну з високим вмістом антитіл до вірусу цитомегалії |
ВВ |
Для лікування і профілактики цитомегалії |
1-2 мл на кг маси |
|
|
Сироватка молозивна людини, очищена рідка (Чигаин) |
Наружно |
Профілактика і лікування ОРВІ |
По 3 краплі в кожен носовий хід 3 рази на день протягом 5-10 діб |
Практично не зустрічається |
|
|
|
Профілактика захворювань у новонароджених |
По 1 краплі в обидва ока і обидва носові ходи і по 2 краплі на залишок пуповини у день протягом перебування в пологовому будинку |
|
|
|
|
Для лікування кон'юктівітів |
По 1-2 краплі на область ураження 2-3 рази на день до зникнення ознак запалення |
|
|
ВМ – внутрішньом'язово;
ВВ – внутрішньовенно
Імуноглобулін людини отримують із змішаної плазми дорослих, що заздалегідь тестується на відсутність вірусів гепатиту і інших інфекційних агентів. Препарат складається переважно з імуноглобулінів класу G (до 95%) і невеликої кількості імуноглобулінів А і М; концентрованого розчину білку (16,5%) і містить широкий спектр антитіл проти найбільш поширених серед даної популяції інфекційних захворювань. Для забезпечення широкого спектру антитіл зазвичай використовують для приготування імуноглобуліну кров досить великої кількості донорів (1000 і більше).
Максимальний рівень сироваткових антитіл створюється через 48-72 години після введення. Період напіврозпаду антитіл триває від 3-х до 4-х тижнів.