Тема 5. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації

Слайд

1. Меркантилізм як основна економічна політика держави в період становлення ринкової економіки в країнах Европейської цивілізації.

2. Характеристика процесу первісного нагромадження капіталу, його джерела, методі та результати (на прикладі Англії).

3. Мануфактура та її типи. Особливості мануфактурного періоду в країнах Західної Європи.

4. Характерні риси мануфактурного періоду в Україні.

Слайд

Поняття “меркантилізм” – походить від латинського слова “merkari” – торгувати. Для теорії меркантилізму характерні такі риси:

- об'єктами дослідження є торгівля і грошовий обіг як джерела і сфера багатства;

- гроші (золоті, срібні) розглядаються як найвища й абсолютна форма багатства;

- безпосереднім джерелом багатства вважається прибуток від зовнішньої торгівлі;

- вороже ставлення до конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках;

- ідеологія активного державного втручання в економічне життя, особливо контроль зовнішньої торгівлі.

Слайд

У своєму еволюційному розвитку меркантилізм пройшов два етапи:

І – ранній меркантилізм або монетаризм (XV ст.).

ІІ – зрілий або пізній меркантилізм (XVІ – XVIIІ ст.).

Головною доктриною раннього меркантилізму був активний грошовий баланс, спрямований на обґрунтування політики накопичення золота та срібла у національних масштабах шляхом жорсткої регламентації грошового обігу та зовнішньої торгівлі.

Щоб досягнути позитивного сальдо в торгівлі ранні меркантилісти вважали за потрібне:

- встановлювати максимально високі ціни на експортовані товари;

- всебічно обмежувати імпорт товарів;

- не допускати вивезення з країни золота і срібла;

- фіксувати співвідношення між золотими і срібними монетами (система біметалізму);

- усі проблеми вирішувати шляхом максимального державного втручання, надавати перевагу прямим адміністративним методам.

Слайд

Провідними представниками раннього меркантилізму були іспанець Хуан де Маріана, італійці Беніто Даванцатті, Гаспар Скаруффі та англієць Вільям Стаффорд.

Главное место в трудах Е. Даванцати заняли вопросы денежного обращения и его регламентации.

Развивая концепцию монетаризма, Стаффорд высказал тревогу по поводу отлива за границу денег.

Слайд

Для зрілого (пізнього) меркантилізму характерна теорія активного торгового балансу, яка ґрунтується на таких основних положеннях:

- джерелом національного багатства є прибуток від зовнішньої торгівлі;

- держава збагачується тим більше, чим більший експорт над імпортом;

- головними засобами збільшення активного торговельного балансу країни вважається: посередницька торгівля, експортні галузі промисловості, які працюють на вітчизняній і дешевій імпортній сировині;

- недоцільними визнаються заборони вивезення грошей за кордон і обмеження імпорту іноземних товарів [116, с. 47].

Найбільш відомими представниками пізнього меркантилізму Були англієць Томас Мен (1571 – 1641 рр.), італієць Антоніо Серра (точні дати життя не встановлено) та французи Жан Батист Кольбер (1619 – 1683 рр.), Антуан Монкретьєн (1575 – 1621 рр.).

Слайд

А. Монкретьєн ототожнював багатство з грішми, розглядав виробництво лише як передумову для створення багатства, джерелом якого вважав обіг (торгівлю). Особливу увагу при цьому надавав міжнародній торгівлі, оскільки лише вона приносить прибуток країні. Продуктивною вважав працю, зайняту в торгівлі, насамперед міжнародній.

Слайд

Т. Мен считал вредной жесткую регламентацию денеж­ного обращения, выступал за свободный вывоз монет, без которого невозможно нормальное развитие внешней торговли.

Слайд

Особое внимание Ж.Б. Кольбер уделял политике протекционизма. Главная задача Ж.Б. Кольбера заключалась в увеличении государственных доходов путем достижения активного торгового баланса.

Слайд

Меркантилизм в России представлен идеями Л. Ордын-Нащокина, Ю. Крижанича, И.Т. Посошкова

Слайд

Меркантилизм в Украине. Велика увага приділялася питанням зовнішньої торгівлі України, формуванню національного купецтва. Уміло здійснювалася політика протекціонізму через управління митними тарифами: імпортне й експортне мито становило 2% вартості товарів, а золото, срібло й дорогоцінне каміння звільнялися від імпортного мита, проте обкладалися високим експортним митом. Одним з основних напрямків економічної діяльності Б. Хмельницького була також фінансова політика, яка зводилася до збільшення додаткового продукту та норми його нагромадження.

Слайд

Обмеженість вчення меркантилістів:

- в якості сфери дослідження вибиралась лише сфера обігу, торгівля;

- виробництво розглядали лише як засіб для забезпечення припливу грошей у країну;

- не розвивали теорію трудової вартості;

- приріст і нагромадження капіталу, розуміли не як результат виробництва, а як такий, що народжений обміном, особливо зовнішньою торгівлею;

- не надавали значення залученню в національну економіку зарубіжних інвестицій;

- неістотною була для них і проблема безробіття, основною причиною якого вважали “лінощі” або “розбещеність”.

Слайд

Первісне нагромадження капіталу - це історичний процес відокремлення працівника (перш за все селянина) від власності на умови його праці, перетворення безпосередніх виробників на найманих робочих, перетворення засобів виробництва і життєвих засобів в капітал.

Слайд

Основними джерелами первісного нагромадження капіталу були:

- створення колоніальної системи;

- колоніальні війни;

- работоргівля; захоплення золотих і срібних скарбів;

- морське піратство;

- система державних позик;

- податкова система;

- система протекціонізму;

- буржуазные революции;

- величезна потреба держави в грошах у зв'язку із захопленням колоній і війнами між Іспанією, Францією, Англією, Португалією, Голландією в 16-18 ст.

Слайд

Своеобразие первоначального накопления капитала во Франции заключалось еще и в том, что в отличие от Англии здесь не было массового обезземеливания крестьян (огораживаний), а значит, не могла появиться и свободная рабочая сила для нарождающейся промышленности, не сформировался рынок земельных угодий. Расслоение крестьянского сословия происходило в основном в результате роста и без того непосильной королевской тальи и гнета ростовщиков. Безусловно, рыночные отношения проникали в аграрный сектор, хотя и не так явно, как это происходило в Англии. Переход домениального хозяйства в руки арендаторов, увеличение числа наемных работников за счет безземельных и малоземельных крестьян — все это, несомненно, приводило к социальной дифференциации среди крестьянства и возникновению сельской буржуазии.

Слайд

Мануфактура – это предприятие, основанное на ручном труде и подетальной специализации и представляющее переходную форму производства от простой кооперации к фабрике.

Виникла в країнах Західної Європи в середині ХVI століття, панувала майже до кінця ХVIІІ століття. [2]

Слайд

три типи мануфактури.

1) Розсіяна мануфактура - підприємець став власником капіталу, скуповував і продавав продукт самостійних ремісників, забезпечував їх сировиною, знаряддями виробництва.

2) Змішана мануфактура - поєднувала виконання окремих операцій в централізованій майстерні з роботою вдома.

3) Централізована мануфактура - об'єднувала найманих робочих в одній майстерні.

Слайд

У класичній формі процес розвитку мануфактури протікав в Англії (XVI — XVIІІ ст.), де спочатку розвивалася розсіяна мануфактура в традиційних галузях сільського ремесла, потім в містах виникали змішані форми, а в нових галузях - централізована мануфактура, що створювалася емігрантами, що знаходилися під захистом корони. Мануфактура виникала в текстильній промисловості, виробництві паперу і скла; найбільш великі були в металообробці і суднобудуванні.

Слайд

У Голландії мануфактура отримали свій розвиток в XVI ст., переважно в нових галузях (шерстеткацькі, килимові, текстильні з розсіяною системою домашнього виробництва, тощо); типовою була мануфактура з переробки сировини, що вивозиться з колоній.

У Франції (XVI — XVIІ ст.) більша частка мануфактури належало до розсіяного типу; була притаманна сільській, суконній і шкіряній промисловості; централізована мануфактура була в книгодрукуванні, металообробці, де значне місце займало виробництво предметів розкоші; у шелко-ткацькому виробництві частіше зустрічалася змішана мануфактура.

У Германії на початку XVIІ ст. виникла змішана мануфактура.

Слайд

В Україні мануфактурний період розпочався майже одночасно з країнами Західної Європи — у XVI ст. Технічною передумовою для зародження мануфактур в Україні стало широке використання водяного колеса, що сприяло швидкому переходу дрібного ручного виробництва до механізованого. Економічною основою появи мануфактур в Україні були селянські і міські промисли, які були позбавлені цехових обмежень і тому виявилися найпридатнішими для технічних нововведень, нових форм організації виробництва і праці. Організаційно виникнення мануфактур відбувалося двома шляхами: або дрібні підприємства перетворювалися на великі самостійні виробництва, або ремісничі майстерні підпорядковувалися торговельному капіталу, який активно проникав у виробництво.

Слайд

У своєму розвитку мануфактурний етап української промисловості пройшов дві стадії: 1) нижчу, що характеризувався розвитком початкових форм мануфактур (XVI–перша половина XVIІ ст.); 2) вищу, коли почали переважати великі централізовані мануфактури (друга половина XVIІ ст.–XVIІІ ст.).

Слайд

Особливістю першого етапу мануфактурного періоду української промисловості є існування поряд з підприємствами, заснованими на вільнонайманій праці (на кшталт західноєвропейських), підприємств, заснованих на кріпосницькій праці (вотчинні, посесійні, казенні). Вотчинні і посесійні мануфактури засновувалися як казенні, а потім передавалися у посесію (умовне спадкове користування) приватним особам чи одразу виникали як посесійні. Першою галуззю, де в Україні почали з’являтися мануфактури, стало борошномельне виробництво. Пізніше мануфактури охопили винокуріння (гуральництво, броварництво, медоваріння), паперове виробництво, металургію, виробництво скла, виробництво поташу, підприємства з виробництва гармат і дзвонів, карбування монет, а також текстильні, суднобудівні та інші підприємства.

Слайд

Розвиток мануфактурного виробництва XVI–XVIII ст. підготував умови для поширення великих розвинених централізованих мануфактур, їх створення почалося в Лівобережній і Слобідській Україні. Наприкінці XVII ст.–початку XVIIІ ст. у текстильній промисловості України з’явилися перші централізовані мануфактури. Централізовані мануфактури можна вважати зародками великого капіталістичного виробництва в Україні. Подібні мануфактури пізніше з’явилися і в інших галузях промисловості. У цілому, кінець XVII ст.–XVIIІ ст. — це період розквіту мануфактурного виробництва в Україні.

Слайд