6. Секретаріат оон

Секретаріат ООН складається з Генерального секретаря ООН і персоналу Секретаріату (ст. 97 Статуту ООН). Генеральний секретар і персонал ООН є міжнародними службовцями – кожен член ООН повинен поважати міжнародний характер обов’язків Генерального секретаря і персоналу Секретаріату і не намагатися здійснювати на них вплив (ст. 100 Статуту ООН).

Головне завдання Секретаріату – забезпечення нормального функціонування ООН. Загальна чисельність співробітників Секретаріату бл. 16 тис. чоловік. Основні підрозділи Секретаріату:

– департамент з політичних питань і справ РБ ООН;

– департамент з економічних і соціальних питань;

– управління з правових питань;

– управління з обслуговування конференцій.

Генеральний секретар є головною адміністративною посадовою особою ООН (ст. 97 Статуту ООН). Його повноваження є виконавчо-розпорядчими. Вони сприяють забезпеченню реалізації рішень ГА ООН, Ради Безпеки та інших органів ООН.

Генеральний секретар уповноважений доводити до РБ ООН будь-які питання, що можуть загрожувати міжнародного миру й безпеці (ст. 99 Статуту ООН).

Генеральний секретар має бути присутнім на засіданнях ГА ООН, Ради Безпеки, інших органів ООН, а також бере участь у роботі різних міжнародних конференцій і нарад.

За ст. 98 Статуту ООН, Генеральний секретар подає ГА ООН щорічний звіт про діяльність Організації. Генеральний секретар репрезентує ООН в її відносинах з іншими організаціями й державами. Ст. 99 Статуту надає особливі повноваження Генеральному секретареві в його діяльності з підтримки міжнародного миру й безпеки.

Генеральний секретар ООН призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки строком на 5 років. Він призначає своїх заступників та інших посадових осіб Секретаріату, що очолюють різні департаменти й бюро. Статут вимагає, щоб при доборі персоналу враховувалися компетентність, сумлінність і географічне представництво (ст. 101 Статуту ООН).

2. Допоміжні органи системи оон

Статутом ООН (ст. 7) передбачено, що при необхідності можливе створення допоміжних органів ООН

Допоміжні органи (далі ДО) ООН мають певні ознаки міжурядових організацій, а саме:

1. Окремі джерела фінансування (деякі з них мають свій фонд фінансування, незалежний від бюджету ООН);

2. Окрема штаб-квартира;

3. Окремі представництва держав при цих органах;

4. Можливість входження до їхнього складу держав-нечленів ООН;

5. Правомочність укладати договори в межах їхньої компетенції;

6. Деякі з них – ЮНІСЕФ, ЮНКТАД, ПРООН і ЮНЕП – юридичні особи.

Однак, від міжурядових організацій їх все-такі відрізняють наступні відмінності:

1. Вони не мають міждержавної договірної основи (створені резолюціями ГА).

2. Їхня організаційна структура формується головними органами ООН.

3. Вони є органами обмеженого представництва.

4. Їхні повноваження не обумовлені волевиявленням держав-членів, а виникають з практики міжнародного співробітництва.

5. ДО діють на делегованих засадах (не від свого імені, а від ООН).

6. Права й привілеї посадовців ДО – це права й привілеї посадових осіб ООН.

7. Угода про їхню штаб-квартиру укладається від імені ООН.

До допоміжних органів відносяться комісії, програми, фонди, конференції та інші органи з подібним статусом. Розглянемо коротко найвизначніші з них:

1. Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) – створена у 1964г. ЮНКТАД є доп. органом ГА ООН, основними завданнями якого є: сприяння міжнародній торгівлі і забезпечення сталого розвитку на основі рівноправного взаємовигідного всебічного співробітництва між державами; розробка рекомендацій, принципів, організаційно-правових норм і механізмів сучасних міжнародних економічних відносин; участь у координації діяльності інших установ системи ООН в галузі економічних відносин, налагодження господарських зв’язків і заохочення міжнародної торгівлі⁸. ЮНКТАД діє з 1966, секретаріат знаходиться в Женеві, до складу входять усі держави-члени ООН.

2. Комісія Об’єднаних Націй з торгового права (United Nations Commission on International Trade Law, UNCITRAL, ЮНСІТРАЛ). Заснована ГА ООН в 1966 р. (Рез. 2205 (ХХІ) від 17 грудня 1966 р.) – з метою подолання різниці в національному регулювання питань міжнародної торгівлі. В результаті її діяльності розроблено такі важливі міжнародно-правові акти, як Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу, Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ; Правове керівництво по складанню міжнародних контрактів на будівництво промислових об'єктів та багато інших.

3. Програма розвитку ООН (United Nations Development Programme, UNDP, ПРООН) – заснована у 1965 році як допоміжний орган Організації Об’єднаних Націй з надання субсидій, а також технічної й передінвестиційної допомоги країнам, що розвиваються⁹.

4. Світова продовольча програма – заснована у 1961 році. Основна мета - надання продовольчої допомоги як в режимі надзвичайної допомоги, так і в процесі реалізації програм розвитку¹⁰.

5. Програма ООН з навколишнього середовища (United Nation Environment Program UNEP, ЮНЕП), заснована у 1972 році, за ініціативою Стокгольмської конференції ООН з довкілля ГА ООН. Здійснює координацію програм в сфері захисту навколишнього середовища, сприяє впровадженні раціональних методів природокористування¹¹. Штаб-квартира у м. Найробі (Кенія).

6. Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) створений у 1946 р. первинна мета – надання допомоги дітям післявоєнної Європи, а згодом – дітям колоніальних і постколоніальних країн.

7. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (United Nations High Comissioner for Refuges, UN Refugee Agency, UNHCR) – організація, що надає допомогу людям, яків рятуються втечею від війни, переслідувань, порушень прав людини.

8. Центр Організації Об’єднаних Націй з населених пунктів (United Nations Centre for Human Settlements, UNCHS, Habitat) – утворена в 1978 р. орган ООН, що сприяє соціально-сталому і природоохоронному розвитку населених пунктів, а також забезпеченню населення країн світу безпечними притулками.

9. Фонд Організації Об’єднаних Націй з народонаселення (United Nations Population Fund, UNFPA) – міжнародна установа, що надає допомогу в області народонаселення¹².

10. Проект міжнародних зіставлень ООН (International Comparision Programme, ICP) – програма ООН, що дозволяє країнам-учасникам визначити економічні позиції своєї країни по відношенню до інших країн світу.

Деякі інші допоміжні органи:

11. Комісія з міжнародної цивільної служби

12. Міжнародна конференція з фінансового розвитку

13. Конференція 2005 - учасників Договору про нерозповсюдження ядерної зброї

14. Всесвітній саміт на вищому рівні з питань інформаційного суспільства

15. Всесвітній саміт на вищому рівні зі сталого розвитку

16. Всесвітня асамблея з проблем старіння

17. Конгрес ООН з попередження злочинності й кримінального правосуддя

ІІ. Система спеціалізованих організацій системи ООН

Спеціалізована організація (установа) системи ООН – це самостійна міжнародна організація, створена на основі міжурядових угод і пов’язана з Організацією Об’єднаних Націй (через ЕКОСОР) спеціальною угодою про співробітництво (ст.ст. 57 і 63 Статуту ООН). Спеціалізовані Організації (СО) системи ООН є самостійними міжурядовими організаціями, їхній зв’язок з ООН договірний і носить характер співробітництва й координації дій. До СО системи ООН увійшли існуючі (колишні адміністративні союзи) і новостворені спеціалізовані міжурядові організації. Разом зі спеціалізованими установами системи ООН згадується Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), а також Світова організація торгівлі, які є близькими за статусом до спеціалізованих організацій системи ООН. Розглянемо їх коротко:

1. Організація Об’єднаних Націй з питань продовольства й сільського господарства (ФАО), заснована у 1945 р., штаб-квартира у Римі.

2. Міжнародна організація праці (МОП, створена у 1919 р., з 1946 р. – спеціалізована організація системи ООН, штаб-квартира у Женеві (Україна член з 1954 року).

3. Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки й культури (ЮНЕСКО), утворена у 1946 р., штаб-квартира знаходиться у Парижі, (Україна член з 1954 р.);

4. Міжнародний союз електрозв’язку (МСЭ), створений у 1865 році, з 1947 року – спеціалізована установа системи ООН, штаб-квартира у Женеві (Україна – член з 1947 року).

5. Міжнародний валютний фонд (МВФ), створений Бреттон-Вудськими домовленостями у 1944 році, штаб-квартира – у Вашингтоні, (Україна – член з 1992 р.).

6. Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР) - головна установа Світового банку, також створений Бреттон-Вудськими домовленостями у 1944 році, штаб-квартира – у Вашингтоні, (Україна – член з 1992).

7. Всесвітня організація з охорони здоров’я (ВООЗ), спеціалізована установа системи ООН з 1947 р., штаб квартира у Женеві, (Україна – член з 1992 року).

8. Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), створена Чиказькою конвенцією 1944 р., з 1947 року – спеціалізована установи системи ООН, штаб-квартира у Монреалі, (України член з 1954 р.).

9. Всесвітній поштовий союз (ВПС), створений 1874 року, з 1948 році – спеціалізована установа, штаб-квартира у Берні, (Україна – член з 1947 р.).

10. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) – підрозділ Світового банку, створена у 1956 році з метою надання допомоги у комерційному фінансуванні приватних підприємств, штаб-квартира – у Вашингтоні, (Україна – член з 1993 р.)

11. Міжнародна морська організація (ІМО), з 1958 року – спеціалізована організація системи ООН, штаб-квартира – у Лондоні, (Україна має членство з 1994 року).

12. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) – підрозділ Світового банку, створена у 1960 р. з метою надання допомоги на пільгових умовах країнам, що розвиваються.

13. Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), створена у 1878 р., з 1961 р. – спеціалізована установа системи ООН, штаб-квартира у Женеві, (Україна має членство з 1951 р.).

14. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), заснована у 1967 р. Стокгольмською конвенцією, штаб-квартира – у Женеві, (Україна – член з 1970 року);

15. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД), заснований у 1976 році.

16. Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), створена в 1967 році як допоміжний орган ООН. У рамках ЮНІДО ще в 1975 р. було ухвалене рішення про її перетворення в спеціалізовану організацію системи ООН, після ратифікації 80 державами-членами ЮНІДО у 1985 році вона з допоміжних органів ООН трансформувалася у спеціалізовану організацію системи ООН. (Україна – член з 1985 року).

17. Найпізніше (у 2003 році) спеціалізованою організацією системи ООН стала створена у 1972 р. Всесвітня туристична організація (ВТО), ставши СО ООН вона змінила абревіатуру (ЮНВТО).

*Міжнародна організація зі справ біженців ООН (ІРА) утворена в 1946 році, з 1952 року припинила свою діяльність у зв’язку з діяльністю Верховного комісара ООН зі справ біженців.

Правове становище МАГАТЕ і СОТ

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) (Відень, 1956, Україна член з 1957р.) діє «під егідою ООН», але не включено в систему спеціалізованих установ ООН, очевидно через те, що пов’язане з останньої не через ЭКОСОР, а через Генеральну Асамблею.

Світова організація торгівлі (СОТ, утворена Маракеською угодою від 15 квітня 1994 р.) не є спеціалізованою організацією ООН, але також пов’язана із її системою через угоди з ЮНКТАД, групою Світового банку, ВОІВ та багатьма іншими спеціалізованими організаціями системи ООН.

Міжнародний центр торгівлі, створений спільно ЮНКТАД і СОТ

Міжнародний центр торгівлі ЮНКТАД/СОТ посідає чільне місце в системі ООН з технічного співробітництва з країнами, що розвива­ються, у сфері сприяння торгівлі. Центр було створено в 1964 р. під егідою Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). У 1968 р. МЦТ розпочали спільно керувати ГАТТ і ООН. Від імені ООН діє ЮНКТАД. Центр вважається виконавчою агенцією Програми розвит­ку ООН і відпові­дає за впровадження проектів Програми розвитку ООН у країнах, що розвиваються, та державах, що переходять до ринкової економіки.

Діяльність МЦТ охоплює проекти, спрямовані на розширення ек­спорту та імпорту в таких головних напрямках:

1. Продуктовий і ринковий розвиток .

2. Розвиток послуг для підтримки торгівлі.

3. Торговельна інформація .

4. розвиток людських ресурсів.

5. Керівництво міжнародними закупівлями та постачанням.

6. Оцінка потреб і розробка програм сприяння торгівлі.

Проекти технічного співробітництва виконуються в усіх сферах на національному, субрегіональному, регіональному та міжрегіональному рівнях. Вони розпочинаються на прохання заінтересованих країн. Тривають проекти від кількох тижнів до кількох років. Проекти на­ціонального рівня часто бувають комплексними, і їх результатом є рекомендації, спрямовані на розширення експорту та поліпшення імпорту.

Міжнародний центр публікує матеріали, що стосуються підвищен­ня торгівлі, розвитку експорту, міжнародного маркетингу, міжнародних закупівель, керування постачаннями, освіти у сфері міжнародної торгівлі, торговельної інформації та статистики. До зазначених мате­ріалів мають вільний доступ усі заінтересовані держави.

Фонд тісно працює також з Продовольчою і Сільськогосподарсь­кою Організацією ООН (ФАО), Організацією ООН з промислового розвитку (ЮНІДО), ПРООН, а також з іншими організаціями системи ООН, регіональними банками розвитку, міжурядовими органами поза системою ООН, неурядовими організаціями та численними закладами, діяльність яких стосується торгівлі.

Кошти МЦТ складаються з внесків СОТ, ООН, ПРООН, інших міжна­родних організацій, а також добровільних внесків країн світу.

Центр вважається спільним підпорядкованим органом СОТ і ООН. У своїй діяльності МЦТ керується рішення­ми СОТ і ЮНКТАД. У межах МЦТ щорічно відбувається міжурядова зустріч Спільної Дорадчої Групи , де розгля­дається програма подальшої діяльності МЦТ, яка потім надсилається до СТО і ЮНКТАД. Дорадча група обговорює також пропозиції МЦТ щодо його діяльності на період 6 років. Програма такої діяльності вважається складовою середньострокового плану діяльності ООН.

Очолює МЦТ Виконавчий директор. Штаб-квартира налічує понад 200 чиновників і розташована у Швейцарії. Кілька сотень консуль­тантів працюють над реалізацією програм у різних країнах.