2. Рада Безпеки (далі рб оон)

Рада Безпеки є найважливішим постійно діючим органом, на який покладено завдання з забезпечення міжнародного миру й безпеки. При виконанні цих обов’язків РБ ООН діє від імені всіх членів Організації (ст. 24).

Статутом ООН передбачена взаємодія РБ ООН з іншими органами – EКОСОР (ст. 65), Міжнародним судом (ст. 94); низку функцій РБ ООН здійснює спільно з ГА ООН.

Оскілки на РБ ООН покладена головна відповідальність за підтримку міжнародного миру й безпеки, цей орган уповноважений діяти шляхом швидких і ефективних дій. Рада Безпеки є постійно діючим органом і організується таким чином, щоб він міг функціонувати безперервно.

РБ ООН має обмежений склад, і кількість членів фіксується в Статуті (ст. 23), для зміни чисельного складу Ради необхідно внести зміни до статуту (до 1965 р. складався з 11 членів, нині Рада Безпеки складається з 15 держав-членів).

Постійними членами Ради, згідно ст. 23 Статуту, є п’ять держав: Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Великобританія, Франція й Китай.

ГА ООН обирає десять інших держав-членів ООН на дворічний строк, без права негайного переобрання, причому щорічно підлягають переобранню п’ять держав (принцип ротації). Встановлено такі квоти на «цивілізаційне» (регіональне) представництво у складі непостійних членів Ради Безпеки (резолюція ГА ООН 1963 р.):

• від Африки й Азії – 5 членів;

• від Східної Європи – 1;

• від Латинської Америки – 2;

• від Західної Європи й інших держав (Канада, Австралія, Нова Зеландія) – 2.

Отже заміна попередніх кандидатів наступними відбувається в межах квот з одного й того самого регіону.

Кожна держава-член РБ ООН має одного постійного представника, з одним голосом. У роботі РБ можуть брати участь (без права голосу) й інші держави-члени ООН.

Допоміжні органи Ради Безпеки:

Рада Безпеки може створювати допоміжні органи, необхідні для виконання нею своїх функцій (ст. 29). Зокрема допоміжними органами РБ ООН є:

• Військово-штабний комітет;

• Комісія з світобудови;

• Антитерористичні органи (комітет з санкцій; комітет з санкцій проти Аль-Каїди й руху Талібан; комітет 1540 – з запобігання поширенню ядерної, хімічної й бактеріологічної зброї та засобів її доставки та ін..

Функції Ради Безпеки:

Відповідно до Статуту ООН Рада Безпеки має розслідувати будь-яку суперечку або будь-яку ситуацію, що може призвести до міжнародних зіткнень, або викликати спір, з метою виявлення того, чи не може продовження цієї суперечки або ситуації загрожувати миру й безпеці. Визначивши наявність загрози – РБ ООН робить рекомендації або вирішує, які заходи слід застосувати для підтримки або відновлення міжнародного миру й безпеки (чи з – чи без використання збройних сил).

Дієвість резолюцій РБ про санкції обумовлена їхньою обов’язковістю для держав. Рада Безпеки може своєю резолюцією зажадати від членів ООН застосування належних заходів, а держави-члени ООН, згідно зі статтею 25 Статуту, зобов’язані підкорятися рішенням РБ ООН і виконувати їх. Держави-члени ООН з санкції Ради Безпеки можуть впливати на державу порушницю двома способами: без використання збройних сил (ст. 41), що тягне повне або часткове припинення:

• економічних відносин;

• залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо та ін. сполучень;

• розрив дипломатичних відносин⁶.

Якщо перераховані в ст. 41 заходи недостатні РБ ООН уповноважена впливати на державу порушницю через держави-члени з використанням збройних сил, відповідно до ст. 42 Статуту, зокрема: вживати такі дії повітряними, морськими або сухопутними силами, які виявляться необхідними для підтримки або відновлення міжнародного миру й безпеки, останні можуть включати демонстрацію, блокаду й інші операції повітряних, морських або сухопутних сил членів ООН.

За ст. 43 Статуту всі члени ООН зобов’язані надавати на вимогу РБ у її розпорядження свої національні збройні сили та іншу необхідну допомогу.

Повноваження РБ не зачіпають, згідно ст. 51, невід’ємного права держав на індивідуальну або колективну (регіональну) самооборону у випадку збройного нападу, доки РБ не прийме необхідних заходів.

Рішення Ради Безпеки

Рада Безпеки приймає акти двох видів – рекомендації та рішення. Рішення, в свою чергу, можуть бути з процедурних питань і з питань непроцедурного характеру. Саме останні розглядаються як основних засіб забезпечення миру і безпеки

Рішення з процедурних питань вважаються прийнятими, коли за – дев’ять членів.

Рішення з питань не процедурного характеру в силу своєї важливості мають особливий порядок (п. 3 ст. 27) – вони вважаються прийнятими, коли «за» проголосували дев’ять членів РБ ООН, включаючи голоси постійних членів Ради Безпеки. З цих питань діє право вето: якщо хоч один з постійних членів РБ ООН голосує проти, рішення не приймається.