2. Система оон

1. Універсалізація міждержавного співробітництва

Світовий правопорядок після другої світової війни рухається до утворення універсальної системи міжнародної безпеки й співробітництва на основі Статуту і системи ООН. Органи Організації Об’єднаних Націй і зв’язані з нею спеціалізовані міжурядові організації утворюють різнорівневу систему, що має у своєму складі установи різної компетенції. Складові цієї системи – частково в силу її динаміки, частково – через різні погляди систематизуються по-різному. Загалом їх можна виділити у дві найбільші групи :

І. Саму Організацію Об’єднаних Націй з її основними й допоміжними органами, створеними відповідно до Статуту і актів органів ООН.

ІІ. Систему спеціалізованих у різних галузях міжнародного співробітництва міжурядових установ, зв’язаних з ООН особливими угодами.

І. Організація Об’єднаних Націй (ООН)

ООН є правонаступником Ліги націй, діє на основі Статуту ООН, який містить 111 статей, систематизованих у ХІХ главах. Невід’ємною складовою Статуту ООН є Статут Міжнародного Суду ООН (5 глав, 70 статей), відповідно до Преамбули Статуту, Міжнародний Суд ООН є правонаступником Постійної Палати Правосуддя.

ООН має бюджет, сформований зі щорічних внесків держав-членів.

Правилами процедури передбачено офіційні й робочі мови ООН:

Офіційними є мови, на яких видаються основні документи ООН . Їх нині шість: до п’яти, визначених з самого початку роботи ООН: англійська, французька, іспанська, російська і китайська – з 1973 року додано арабську.

Робочими є мови, на яких видаються всі матеріали Організації (включаючи стенографічні звіти і промови).

У Генеральній Асамблеї – робочими є перші три з перерахованих вище офіційних мов (англійська, французька, іспанська), плюс російська, включена в число робочих мов ГА ООН її XXIII-ю сесією у 1968 р.; У Раді Безпеки, робочими мовами є перші дві з перерахованих офіційних мов плюс російська.

ООН включає дві групи установ:

першу групу складають шість головних органів, повноваження й взаємини зафіксовані Статутом ООН;

другу групу складають всі інші – допоміжні органи, сформовані в процесі діяльності ООН на основі односторонніх актів (резолюцій) її (переважно головних) органів.

Головні органи ООН:

1. Генеральна Асамблея.

2. Рада Безпеки.

3. Економічна й Соціальна Рада.

4. Рада з опіки.

5. Міжнародний Суд.

6. Секретаріат.

1. Генеральна Асамблея (далі ГА ООН)

Це представницький орган ООН, в якому представлені всі її держави-члени. Таким чином, склад ГА ООН – усі члени ООН (нині 193).

Кожна держава має на сесіях ГА ООН делегацію в кількості не більше п’яти представників і п’яти заступників представників; при цьому кожна делегація має один голос, отже принцип голосування в ГА ООН: одна держава – один голос.

Компетенція ГА ООН охоплює дві групи питань: питання які вона вирішує самостійно і питання, які вона вирішує спільно з Радою безпеки (далі РБ) ООН:

Самостійно ГА ООН вирішуються будь-які питання чи справи, передбачені ст. 10 Статуту, вони включають право:

1. Визначати загальні принципи й заходи з підтримки міжнародного миру й безпеки, включаючи процес роззброєння.

2. Обговорювати питання:

• співробітництва в політичній, економічній, соціальній та культурній сферах;

• забезпечення дотримання прав людини й основних свобод;

• прогресивного розвитку й кодифікації міжнародного права;

3. Давати рекомендації членам Організації і (або) Раді Безпеки з цих питань.

4. Обговорювати будь-які конкретні ситуації й питання щодо неї, поставлені перед ГА ООН державою-членом або РБ ООН, робити відповідні рекомендації, враховуючи наступні застереження:

– усі питання, що вимагають дій, ГА ООН (до чи після обговорення) передає у відання Ради Безпеки;

– відповідно до ст. 12 Статуту ООН: коли стосовно конкретної ситуації РБ вже займається нею (виконуючи покладені на неї Статутом функції), ГА ООН не дає рекомендацій без спеціального запиту РБ.

5. Розглядає й затверджує бюджет ООН.

6. Обирає орієнтовний склад суддів; непостійних членів РБ і членів ЕКОСОР

7. Утворює допоміжні органи.

8. Обирає (окремим списком паралельно з Радою Безпеки) членів Міжнародного Суду ООН.

За рекомендацією Ради Безпеки Генеральна Асамблея також:

9. Вирішує питання прийому й виключення з членів ООН.

10. Призупиняє здійснення прав і привілеїв членів ООН.

11. Призначає Генерального секретаря

ГА ООН має сесійний порядок роботи:

Чергові сесії відбуваються щорічно в третій вівторок вересня й тривають три місяці.

Спеціальні сесії скликаються Генеральним секретарем на вимогу РБ ООН або більшості членів ООН. Такі спеціальні сесії мають особливу нумерацію.

Рішення ГА ООН голосуються по-різному, в залежності від їх важливості.

З важливих питань для прийняття рішення необхідна більшістю у дві третини присутніх, що беруть участь у голосуванні (хто утримався не враховуються).

До важливих відносяться питання:

1. Зміна Статуту.

2. Рекомендації відносно підтримки міжнародного миру й безпеки.

3. Вибори непостійних членів Ради Безпеки.

4. Вибори членів Економічної й Соціальної Ради.

5. Членів Міжнародного Суду.

6. Призначення Генерального секретаря ООН

7. Прийом нових членів і виключення з Організації.

8. Питання, що ставляться до функціонування системи опіки.

9. Бюджетні питання.

Рішення з інших питань приймаються простою більшістю присутніх і голосуючих.

Комітети ГА ООН

На кожній сесії ГА ООН створюється Генеральний комітет, призначений для координації роботи головних комітетів і надання допомоги голові ГА ООН в загальному керівництві роботою сесії. Він діє у складі 25 чол., включаючи голову ГА ООН, його заступників і голів комітетів. Робота сесії відбувається в семи головних комітетах ГА ООН:

1. 1-й комітет (політика, безпека, включаючи роззброєння);

2. Спеціальний політичний комітет;

3. 2-й комітет (економічні й фінансові питання);

4. 3-й комітет (соціальні й гуманітарні питання й питання культури);

5. 4-й комітет (питання опіки несамоврядних територій);

6. 5-й комітет (адміністративні й бюджетні питання);

7. 6-й комітет (правові питання).

Вони готують проекти на затвердження ГА ООН, у кожному з комітетів представлені всі члени Генеральної Асамблеї.

Додатково для здійснення своїх функцій Генеральна Асамблея засновує спеціальні комітети й комісії як на тимчасовий, так і на постійній основі, найбільш важливі з них:

• Консультативний комітет з адміністративних і бюджетних питань;

• Комітет з внесків;

• Комітет з використанню космічного простору в мирних цілях;

• Спеціальний комітет операцій з підтримки миру (комітет 33-х);

• Спеціальний комітет для Всесвітньої конференції з роззброєння;

• Комісія з міжнародного права;

• Комісія з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) та ін.