Тема 5. Сутність сім’ї як соціокультурного феномену План

1.Психологічний клімат сім’ї: ознаки та чинники.

2.Сумісність подружжя. Сторони сімейної сумісності: соціальна, психологічна, фізіологічна.

3. Психофізичні якості чоловіка та жінки. Особливості поведінки та ставлення до подружнього життя представників різної статі.

4. Поняття та сфери подружньої адаптації: духовна, психологічна, культурна, інформаційна, побутова. родинна, сексуальна.

Список використаних джерел

1. Антонюк Є. У. Уявлення подружжя розподілу ролей і становлення рольової структури молодої родини: Автореф.дисс….канд.психол.наук.-М., 1992.-24 з.

2. Бондарчук О. І. Психологія сім’ї: Курс лекцій / МАУП. – К., 2001.

3. Добриніна О.А. Проблема формування сприятливого соціально -психологічного клімату сім'ї ( з прикладу рабочих-металлургов ): Дис. канд. психол. наук. - Новокузнецовськ, 1992.-228 з.

4. Шилов И. Ю. Фамилистика (психология и педагогика семьи ) Практикум. Санкт-Петербург, изд-во «Петрополис», 2000, - 416 с.

5. Виховання національно-свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України: аналітико-інформаційні матеріали. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді. – 2003. – С. 76 – 80.

6. http://www.politik.org.ua

1.Психологічний клімат сім’ї: ознаки та чинники.

Характерний для тієї чи іншої сім’ї більш чи менш стійкий емоційний настрій прийнято називати психологічним кліматом (синонім – психологічна атмосфера). Він є наслідком сімейної комунікації, тобто виникає в результаті сукупності настроїв членів сім’ї, їх душевних переживань і хвилювань, ставлення одне до одного, до інших людей, до роботи, до оточуючих, до суспільних подій. Отже, не тільки особливості рольових та міжособистісних стосунків членів сім’ї відбиваються на психічному її стані (мікрокліматі), але й він, у свою чергу, впливає на міжособистісні стосунки її членів, на їхнє світовідчуття, самооцінку, саморегуляцію та життєздатність сімейного колективу загалом [2].

Психологічний клімат – це комплекс психологічних умов, що сприяють чи перешкоджають згуртуванню сім’ї. Це сукупність психологічних станів, настроїв, стосунків її членів. Психологічний клімат – не стале поняття. Його творять члени кожної сім’ї, і саме від їхніх зусиль залежить, яким він буде. Вміння і бажання розуміти одне одного, задовольняти потребу партнера в рівноправ’ї, підтримувати уявлення членів родини про сімейні ролі – ось складові психологічного клімату [3].

Психологічний клімат нерозривно пов’язаний із ідейно-моральними цінностями сім’ї і є показником якості міжособистісних стосунків між членами родини. Ось чому його нерідко називають морально-психологічним кліматом, маючи на увазі емоційну єдність, загальний стиль життя сім’ї, характер стосунків у ній [3].

Зазвичай вчені виділяють два типи психологічного клімату в сім’ї: сприятливий та несприятливий. Представниками такої теорії розподілу є М. Алексеєва, В. Сердюк, С. Кулаков І. Шилов, І. Гребенников.

Ознаками сприятливого психологічного клімату є:

• згуртованість;

• подружня сумісність можливість всебічного розвитку особистості кожного члена родини;

• висока доброзичлива вимогливість одне до одного і до себе самого;

• почуття захищеності та емоційної задоволеності;

• висока внутрішня дисциплінованість, принциповість;

• відповідальність;

• бажання й уміння зрозуміти іншого;

• можливість вільно висловлювати свою думку з будь-якого питання в прийнятній для іншого формі;

• прагнення проводити вільний час разом (хай то буде домашній вечір у колі сім’ї чи подорож);

• уміння адекватно розподілити обов’язки, щоб усі були завантажені в залежності від своїх можливостей.

Ознакою сприятливого психологічного клімату є також відкритість сім’ї, а саме – доброзичливі стосунки з родичами, сусідами, друзями, знайомими.

Найяскравіше психологічний клімат проявляється в сумісності людей. Зовнішнім і об’єктивним показником сумісності є сам факт збереження сім’ї. Внутрішнім і суб’єктивним показником цього є відчуття у членів родини психологічного комфорту, надійності, захищеності, задоволення від спілкування одного з одним.

Шлюб слугує гармонізацією різноманітних потреб чоловіка та жінки в умовах тісного і тривалого контакту. Вчені вважають, що шлюбний потенціал складається із матеріального, фізичного, духовного, сексуального і психологічного чинників. Для формування стабільних шлюбних стосунків вирішального значення набуває не лише наявність у подружжя тих чи інших позитивних якостей по кожному з факторів, але й ступінь відповідності цих якостей очікуванням [4].

Матеріальний чинник визначається внеском партнера до рівня матеріального забезпечення сім’ї і відповідністю цього внеску очікуванням та вимогам іншої сторони. Відповідність зазвичай є високою при задоволенні великих вимог, але тієї ж відповідності можна досягти, якщо внесок невеликий, але й вимоги невисокі. Зрозуміло, що матеріальний чинник значно залежить від важливості для кожного з партнерів матеріальної сторони шлюбу. Ці якості закладаються ще в дитинстві. Дитина, що звикла до благополуччя та достатку в батьківській родині, в подальшому прагнутиме отримати належний рівень забезпеченості та комфорту і в своїй сім’ї.

Фізичний чинник часто має неусвідомлений характер: незалежно від статевої належності одна людина може викликати в іншої симпатію чи антипатію. Сприйняття людей одне одним суто індивідуальне і визначається зовнішнім виглядом, голосом, манерою поведінки, мовою, мімікою, жестикуляцією, одягом, запахом. Фізичний чинник зазвичай має вирішальне значення на початку спілкування між людьми і носить винятково стійкий характер, довго зберігаючи своє позитивне чи негативне забарвлення. В процесі спілкування можливі лише незначні корекції: посилення симпатії, більша терпимість чи, навпаки, загострене сприйняття негативного відтінку.