Тема 8 демократія, економічна свобода та економічний порядок

Лекції – 4 год.

Семінари – 0 год.

Сам. роб. – 8 год.

Теми рефератів

1. Особливості максимізації приватного інтересу у сфері державної діяльності.

2. Ресурси влади громадян відносно держави.

3. Виробництво інформації про створені колективні блага – основна мета державних агентів.

4. Практика „парашутування” та її використання в Україні.

5. Вплив економічного ринку на розвиток демократії.

6. Глобалізація, інформаційний вибух та демократія.

7. Особливості місцевого самоврядування в Україні.

8. Кланово-олігархічні об’єднання та їх роль в українській політиці.

9. Формування та розвиток нової політичної системи України.

10. Українська багатопартійність та етапи її розвитку.

11. Конфлікти і кризи у суспільно-політичному житті та шляхи їх подолання.

Понятійний апарат

Політична рента – сукупність індивідуальних благ (економічних, політичних, правових, духовних та ін.), що отримує або може отримати державний агент поверх грошових доходів і інших благ, котрі він отримує як безпосередній еквівалент витраченої ним праці.

Практика „парашутування” – спускання чиновників на теплі та відповідальні місця в фінансово-економічних структурах з можливим їх поверненням через деякій час в політику.

Демократія – суспільна самоорганізація, котру здійснюють рівноправні громадяни через безпосередню участь у розгляді і вирішенні громадських справ шляхом голосування.

Консолідація демократії – процес перетворення випадкових угод між політичними елітами в період демократичного переходу в стійкі норми відносин суперництва та співробітництва між головними діючими особами політичного процесу.

Федералізм – розподіл управлінських функцій між центральними та місцевими органами влади.

Парламент – виборний і колегіальний вищий орган держави, котрий представляє інтереси громадян і діє від їх імені, затверджує закони.

Парламентські фракції – організовані групи депутатів парламенту або органів місцевого самоврядування (легіслатур), що належать до однієї або декількох родинних політичних партій, мають загальні позиції, намагаються проводити у колегіальному органі визначену лінію, дотримуються фракційної дисципліни.

Міністерство (з лат. ministro – служу, керую) – центральний орган, що керує якою-небудь галуззю державної політики.

Державний комітет – центральний орган виконавчої влади, що здійснює міжгалузеве управління відповідними сферами.

Виборча система – сукупність визначених законодавством правил, що регулюють хід виборчої компанії та спосіб визначення переможців і розподілу між ними депутатських мандатів.

Абсентеізм – відмова від участі в голосуванні викликана відсутністю інтересу до виборів та впевненістю, що їх особиста участь у виборах нічого не змінить.

Медіатизація політики – політика починає підпорядковуватися внутрішнім законам засобів масової інформації.

Мобільність населення – зміна робітниками своїх позицій на ринковому просторі.

Флексибільність – здатність підприємства пристосовувати кількість і якість робочої сили до змін бізнес-циклів.

Індекс людського розвитку – фіксує рівень доходів, тривалість життя та рівень освіти громадян конкретної країни.

Соціальний капітал – відносини між людьми, моральні та правові засади цих відносин, що виступають основою стабільності та прогресу суспільства.

Соціальна політика – розгалужена мережа видів діяльності державних та недержавних структур, спрямованих на втручання в економічні процеси з метою підвищення добробуту та надання соціального захисту населенню.

Політична система суспільства – цілісна, інтегрована сукупність політичних суб’єктів, структур та відносин, що відображає інтереси всіх політичних та соціальних сил суспільства.

Політичний режим – сукупність характерних для будь-якого типу держави політичних відносин, засобів та методів реалізації влади, відносин між державною владою і суспільством, пануючих форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства.

Тоталітаризм (з франц. Totalite – сукупність, повнота; з лат. totus – увесь, цілий) – політичний режим, який характеризується повним контролем держави на усіма сферами людського життя, фактичною ліквідацією прав та свобод громадян, репресіями відносно опозиції.

Політична партія – організована частина суспільства, члени якої об’єднуються з метою завоювання влади в державі та утримання її.

Суспільні об’єднання – добровільні формування, які виникають внаслідок вільного волевиявлення громадян, об’єднаних на засадах загальних інтересів.

ЗМІ – розгалужена система закладів, що займаються підбором, обробкою, розповсюдженням інформації.

Політичне маніпулювання – приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх до дій напротиріч власним інтересам.

Вибори – демократичний засіб формування періодичної або позачергової зміни персонального складу органів державної влади або підтвердження повноважень на новий термін, процедури призначення посадових осіб через вільне волевиявлення дієздатних осіб шляхом голосування за кандидатів, які висунуті відповідно встановленим законом правилам і процедурам.