Die Lyrik von j.W. Goethe

1. Mignon ist ein geheimnisvolles Mädchen in Goethes Roman „Wilhelm Meisters Lehrjahre“. Sie singt ein Lied voll Sehnsucht nach einem fremden Land, aus dem sie vor langer Zeit gekommen ist.

Lesen Sie das Gedicht und geben Sie jeder der drei Strophen eine Überschrift.

Mignon

Kennst du das Land, wo die Zitronen blühn,

Im dunkeln Laub die Goldorangen glühn,

Ein sanfter Wind vom blauen Himmel weht,

Die Myrte still und hoch der Lorbeer steht,

Kennst du es wohl?

Dahin! Dahin

Macht' ich mit dir, о mein Geliebter, ziehn!

Kennst du das Haus? Auf Säulen ruht sein Dach,

Es glänzt der Saal, es schimmert das Gemach,

Und Marmorbilder stehn und sehn mich an:

Was hat man dir, du armes Kind, getan?

Kennst du es wohl?

Dahin! Dahin

Möcht' ich mit dir, о mein Beschützer, ziehn!

Kennst du den Berg und seinen Wolkensteg?

Das Maultier sucht im Nebel seinen Weg,

In Höhlen wohnt der Drachen alte Brut,

Es stürzt der Fels und über ihn die Flut:

Kennst du ihn wohl?

Dahin! Dahin

Geht unser Weg; о Vater, lass uns ziehn!

Міньйона

Не осудіть і не зривайте Найкраще убрання із пліч. Я з любого полину краю У інший світ, у вічну ніч. Там ненадовго я спочину І знову встану - прийде строк - І зникне світла одежина, І гарний пояс, і вінок. Бо у небесній тій світлиці Не запитають, хто ти є, І жоден одяг не лишиться Лиш тіло сяюче твоє. Хоч я сміялася над лихом, У серці біль лишив сліди. Доволі горя! Вічну втіху Знайду між вічно молодих.

Переклад Марії Губко

Wanderers Nachtlied

Über allen Gipfeln

Ist Ruh',

In allen Wipfeln

Spürest du

Kaum einen Hauch.

Die Vögelein schweigen im Walde.

Warte nur, balde

Ruhest du auch.

Горные вершины

Спят во тьме ночной;

Тихие долины

Полны свежей мглой;

Не пылит дорога,

Не дрожат листы...

Подожди немного,

Отдохнешь и ты.

Переклад М. Ю. Лермонтова

Нічна пісня мандрівника

На гірських вершинах Спить сніг. Вітерець в долинах Затих. Тиша без краю, безмеж. Змовкнув пташиний галас. Почекай - зараз Ти заснеш теж.

Переклад Марії Губко

Mailied

Wie herrlich leuchtet

Mir die Natur!

Wie glänzt die Sonne!

Wie lacht die Flur!

Es dringen Blüten

Aus jedem Zweig

Und tausend Stimmen

Aus dem Gesträuch.

Und Freud' und Wonne

Aus jeder Brust.

OErd',oSonne!

О Glück, о Lust!

О Lieb', о Liebe!

So golden schön,

Wie Morgenwolken

Auf jenen Höhn.

Du segnest herrlich

Das frische Feld,

Im Blütendampfe

Die volle Welt.

О Mädchen, Mädchen,

Wie lieb' ich dich!

Wie blickt dein Auge!

Wie liebst du mich!

Травнева пісня

Сміється природа радо мені, Як сяє сонце по зимнім сні! Барвисті квіти по всіх лугах, Пташині хори по всіх гаях, І в кожнім серці радість, весна: О земле, сонце, любов ясна! Любов моя, ти світлий чар! Ти злото ранніх нагірних хмар! Твій подив свіжим лугам, полям, Благословення траві й квіткам... Дівчатко любе, дівча ясне! Як зір твій сяє: ти любиш мене! Як жайворонок - повітря й спів, Як чиста квітка - росу полів, Тебе люблю я гарячим чуттям, Ти радістю, сміхом, новим життям Підносиш спів мій, хвилюєш кров.. О, будь щаслива, моя любов!

Переклад М. Зерова

Як оживає

Навкруги земля!

Радіють сонцю

Луги й поля,

Цвіте, рясніє

Квіт на гілках

Різноголосся

В чагарниках

Пісні лунають

В серцях усіх,

О сонце, земле!

Блаженство всіх!

Переклад Петра Тимочка

Tadelt man, dass wir uns lieben,

Dürfen wir uns nicht betrüben,

Tadel ist von keiner Kraft.

Andern Dingen mag das gelten;

Kein Missbilligen, kein Schelten

Macht die Liebe tadelhaft.

Пусть любовь не одобряют,

Это нас не огорчает,

 Все укоры будут зря.

 Никаким неодобреньем

 Выговором, возмущенье

 Запретить любовь нельзя.

2. Eines der besten Gedichte Goethes ist Frau Charlotte von Stein gewidmet, seiner Geliebten und Freundin. Lesen Sie dieses Gedicht vor, analysieren Sie es inhaltlich, psychologisch, ästhetisch und vor allem stilistisch und diskursiv. Lernen Sie das Gedicht auswendig:

An Charlotte von Stein

Woher sind wir geboren?

Aus Lieb'.

Wie wären wir verloren?

Ohne Lieb'.

Was hilft uns überwinden?

Die Lieb'.

Kann man auch Liebe finden?

Durch Lieb'.

Was lässt nicht lange weinen?

Die Lieb'.

Was soll uns stets vereinen?

Die Lieb'.