Методи аналізу виробничого травматизму

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних відносять:

• рухомі машини і їх частини;

• будівельні конструкції (рухомі);

• шум;

• пил;

• вібрація;

• температура;

та ін.

До хімічних відносять різні шкідливі і отруйні речовини. Вони призводять не лише до хвороб, а й до травм.

До біологічних відносять :

• бактерії;

• віруси;

• рослини;

• тварини.

До психофізіологічних відносять:

• психічні та фізіологічні навантаження;

• монотонність праці;

• розумове перенапруження.

Зона, в якій діють небезпечні і шкідливі виробничі фактори, називається небезпечною зоною.

Причиною виробничого чи побутового нещасного випадку слід вважати фактор чи групу взаємодіючих факторів, пов’язаних з виробництвом і викликаючих ушкодження організму людини.

Для аналізу виробничого травматизму застосовуються такі методи:

• статистичний;

• топографічний;

• груповий;

та інші.

Статистичний метод заснований на аналізі актів по формі Н-1 за визначений перід часу. При цьому встановлюються наступні показники:

1) Коефіцієнт частоти нещасних випадків

Кr=А/В*1000, де

А – число нещасних випадків за 1 рік;

В – кількість працівників;

Кr- визначається на 1 тис. працівників.

2) Коефіцієнт тяжкості травматизму

Кт=D/А, де

D – кількість днів непрацеспроможності, що враховуються по лікарнями листам.

Ступінь небезпечності окремих будівельних робіт вираховується питомим показником травматизму.

3) Питомий показник травматизму

Ку=Н/Y, де

Н – відсоток травм при виконанні даного виду будівельний робіт;

Y – відсоток працівників на даному виді будівельних робіт.

Даний метод дає можливість прослідкувати динаміку травматизму за роками, тяжкість травм та інше.

Монографічний метод заключається в детальному вивченні та описі всього комплексу умов в яких відбувся нещасний випадок. При цьому вивчається:

• технологічний процес;

• кількість агрегатів;

• стан робочого місця та обладнання;

• склад сировини, що застосовується;

• індивідуальні засоби захисту;

• виробнича шкідливість;

• кваліфікація працівників.

Топографічний метод – на карту-схему наносять місця, де відбулися нещасні випадки, і стає очевидною їх концентрація.

Груповий метод – заснований на вивченні повторення нещасних випадків, однакових по обстановці і обставинах , по однорідності обладнання, по характеру пошкоджень.

Норми перенесення тяжкості

Допускають ручне переміщення вантажів з робочої поверхні для чоловіків віком понад 18 років не більше 50 кг, а піднімання вантажів масою більше 50 кг — не менш ніж двома чоловіками.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками:

- підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до двох разів на годину) - 10 кг;

- підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни - 7 кг.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджені МОЗ України наведені в таблиці:

Календарний вік, років	Граничні норми маси вантажу, кг
	Короткочасна робота		Тривала робота
	Юнаки	Дівчата	Юнаки	Дівчата
14	5,0	2,5	-	-
15	12,0	6,0	8,4	4,2
16	14,0	7,0	11,2	5,6
17	16,0	8,0	12,6	6,3

Для неповнолітніх у віці від 16 до 18 років встановлений скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для 15-річних - 24-годинний. Щорічні відпустки неповнолітнім надаються в літній час або, за їх бажанням, у будь-яку іншу пору року . Тривалість такої відпустки - один календарний місяць.