Класифікація приміщень за пожежною небезпекою

Все виробництва в залежності від того, які речовини в них використовуються, за пожежною небезпекою поділяються на 5 категорій:

Категорія А ( вибухопожежонебезпечна) – приміщення в яких знаходяться горючі гази, легкозаймисті рідини з температуро спалаху не більше 28 ºС, у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при займаннні яких розвивається розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5 кПа.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна) – приміщення в яких знаходяться горючі пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху вище за 28ºС, горючі рідини в такій кількості, що здатні утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається надмірний тиск вибуху, який перевищує 5 кПа.

Катерогія В (пожежонебезпечна) – приміщення в яких знаходяться горючі та важкогорючі речовини та матеріали (в тому числі і пил і волокна), речовини та матеріали, здатні тільки горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, за умови, що приміщення, в яких вони є не належать до категорії А і Б.

Категорія Г – приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному та розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор і полум’я; горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Катерогія Д – приміщення в яких знаходяться негорючі рідини і матеріали у холодному стані.

Вогнестійкість будівельних конструкцій

Вогнестійкість – це здатність будівельних конструкцій зберігати свої робочі функції під дією високих температур за умов пожежі.

Будівельні конструкції виконують загароджувальну, теплоізоляційну та несучу функції.

Втрата несучої здатності конструкцій призводить до того, що вона - залежно від типу – прогинається.

До осноних будівельних конструкцій належать зовнішні та внутрішні несучі стіни (перегородки), колони, балки, плити, насипи та ін.

Для несучих конструкцій вогнестійкість визначається тільки за втратою несучої здатносіті (зовнішні стіни, перекриття, колони).

Загороджувальна здатність будівельних конструкцій характеризує можливість утворення в конструкції наскрізних отворів або тріщин, через які в сусідніх приміщеннях проникає полум’я або продукти горіння.

Теплоізолююча функція конструкції залежить від їх здатності до прогрівання.

Межа вогнестійкості – це час, після якого будівельна конструкція втрачає свої несучі, загороджувальні або теплоізоляційні функції.

Отже, втрата несучості будівельною конструкцією означає її обвалювання, втрата загороджувальної здатності – появу тріщин, а теплоізолюючої – прогрівання конструкції під час пожежі до температури, коли при її підвищенні можливе самоспалахування речовин, що перебувать у сусідніх приміщеннях.

Межа вогнестійкості для будівельних конструкцій встановлюється експериментально або розрахунковим шляхом.

Найбільшу межу вогнестійкості в будівлях будь-якого ступеня мають несучі конструкції , найменшу – внутрішні перегородки.

Для підвищення межі вогнестійкості використовують різні методи вогнезахисту. Методи вогнезахитсу залежать від:

• наобхідної межі вогнестійкості;

• типу конструкцій;

• положення конструкцій в просторі;

• виду статичних та динамічних навантажень, що діють на конструкцію;

• температурно-вологісних умов експлуатації;

• агресивності оточуючого середовища;

• естетичних вимог до конструкції та ін.

Для підвищення межі вогнестійкості вирокистовують:

• зниження навантаження на конструкцію;

• спеціальні краски;

• антипірени;

• бетонування;

• збільшення товщини конструкції.