МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ”ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Імітація роботи з семантичною мережею засобами microsoft access

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до лабораторної роботи № 4 з дисципліни

„Експертні системи та автоматизовані системи навчання ” для студентів базового напряму „Філологія” спеціальності „Прикладна лінгвістика”

Затверджено

на засіданні кафедри інформаційних системи та мереж Протокол №4 від 15.11.07

Львів-2007

Імітація роботи з семантичною мережею засобами Microsoft Access: Методичні вказівки до лабораторної роботи №4 / Укл.: Я.П.Кісь, Н.Б. Шаховська, В.А.Висоцька – Львів: Видавництво Національного університету ”Львівська політехніка”, 2007. – 20 с.

Укладачі Кісь Я.П, канд. техн. наук, доцент Шаховська Н.Б., канд. техн. наук, доцент Висоцька В.А., асистент

Відповідальний за випуск

Рецензенти

Пасічник В.В., д. техн. наук., професор

Верес О.М., канд. техн. наук, доцент

кафедри ІСМ

Каркульовський В.І., канд. техн. наук., доцент кафедри САПР

2

1 Мета роботи

Навчитись створювати та опрацьовувати мережеві конструкції даних засобами Microsoft Access

Вступ

Звичайні семантичні мережі складаються з вершин, що відповідають об’єктам чи поняттям, а також дуг, що відповідають відношенням, та зв’язують ці вершини. У таких мережах вершини можуть відповідати не тільки об’єктам чи поняттям, але і відношенням, логічним складовим частинам інформації (фактам істинності та хиби), комплексним об’єктам тощо. Усьому, що може розглядатися, як самостійна одиниця, повинна бути співставлена власна вершина. Наприклад, вершини можуть бути співставлені завершеним подіям або ситуаціям. Вершини поділяються на два класи: визначені (в-вершини) та невизначені (н-вершини). Перші відповідають впізнаним об’єктам, виявленим відношенням розпізнаним подіям, ситуаціям. Другі – невпізнаним, невиявленим.

Окрім зазначених, вводяться вершини зовсім іншого типу – вершини з’вязку. Вони поєднуються поміченими ребрами (ребрами різних типів) з вершинами, взятими з множини вищезазначених вершин. Фактично, ребра помічаються цифрами, що визначають семантичний відмінок відношення. В результаті утворюється фрагмент, що відповідає елементарній ситуації, тобто об’єктам, що пов’язані відношенням. Такий фрагмент називають елементарним. Елементарний фрагмент можна представити у вигляді павука з поміченими лапками. При цьому тіло такого павука є вершина зв’язку, а лапки – ребра, якими він ціпляється за інші вершини. Номер, або тип лапки, визначає роль, яку грають схоплені ним вершини, у представленій ситуації, тобто або це вершина-об’єкт, вершина-відношення, вершина, що відповідає факту істинності – хиби, або вершина, що відповідає всій елементарній ситуації. Спеціальний поділ перерахованих вершин на множини, що не перетинаються, не виконується. Кожна з них може грати будь-яку роль. Таким чином, ситуація або логічні складові, можуть бути пов’язані своїми відношеннями, відношення також можуть бути об’єктами іншого відношення і.т.д. В результаті забезпечуються широкі можливості представлення.

Отже, у таких мережах замість дуг звичайних семантичних мереж використовуються павукоподібні фрагменти, в середині яких знаходяться вершини зв’язку, які відіграють роль розв’язуючих елементів. Вони

3

забезпечують рівнозначність вершин, що відповідають окремим компонентам або одиницям інформації. Всі вони можуть бути пов’язані відношеннями, тобто павукоподібними фрагментами.

Окрім зазначених фрагментів, використовуються засоби ще одного виду, що використовуються для представлення наборів перерахованих об’єктів (множин), для запису знайдених невизначених компонент тощо. Такі засоби мають вигляд пари, де першою компонентою є н-вершина, що відповідає невизначеній компоненті, а другою – множина конкретизуючих в-вершин, що відповідають знайденим компонентам. Подібна множина називається значеннями н-вершин, а сама пара – з-мережою.

Обробка системних знань базується на принципі накладення мереж, послідовному співставленні їх фрагментів. Процедура такого співставлення визначається графами, тобто операціями, що вони задають. В результаті знаходяться невизначені компоненти інформації. На відміну від звичайного співставлення таблиць або зразків (фреймів) при накладенні мереж використовується більш складний підхід – окільний. Для пошуку невизначених компонент використовують їх околи. При цьому доводиться постійно шукати співставлювані компоненти, обирати напрям пошуку. Все це робить процедуру накладання достатньо складною, проте і більш універсальною.

Зазначені принципи було покладено у основу механізмів, що забезпечують обробку інформації, реалізацію різних видів діяльності. Обробка у багатьох випадках зводиться до формування графів та виконання операцій, що задаються графами. Таким чином забезпечується вирішення двох основних задач – конкретизації та перетворення. Перша задача полягає у знаходженні невизначених складових вхідної інформації, у виконанні різноманітних перевірок, а друга задача – у перетворенні інформації. Перетворення керується за допомогою спеціальних засобів, що називаються мережними продукціями. Такі засоби можна вважати певним різновидом графів, які задають спеціальні операції пошуку мереж визначених конструкцій, їх вилучення та заміни на інші мережі. За допомогою таких продукцій представляються різні визначення, а також деякі види умовних речень.

Речення Якщо є риба, то вона вміє плавати представляється за допомогою продукції, де у лівій частині представлена належність до класу риб, а у правій – властивість вміти плавати. Така продукція може бути застосована до будь-якої вхідної інформації. І якщо в ній мова піде про яких-небудь риб, то буде додано їх властивість – вміння плавати.

4

Таким чином, мережні продукції – це певні “розширені” правила підстановки, додавання, що мають вид мереж та виконуються над мережами. При цьому в продукціях (за допомогою н-вершин) можуть бути зазначені місця довільного заповнення.