Тема 3 Особливості динаміки і тенденції розвитку пасажирських перевезень в Україні.

План

1. Особливості динаміки пасажирських перевезень в Україні протягом трансформаційного періоду.

2. Порівняльна характеристика різних видів транспорту.

3. Економічна оцінка ефективності роботи і розвитку пасажирського транспортного комплексу.

3.1 Особливості динаміки пасажирських перевезень в Україні протягом трансформаційного періоду.

Розвитку пасажирських перевезень в сучасних умовах сприяє розвиток міжнародних економічних зв’язків, залучення в економічний і культурний оборот всіх районів держави.В поступальному розвитку суспільства значне місце належить приміських перевезень, які забезпечують щоденну доставку робочих, службовців, бізнесменів і учнівську та студентську молодь до роботи і навчання, перевезення жителів приміських районів в крупних транспортних вузлах.

Пасажирські перевезення займають особливе місце в перевізній роботі транспорту, що визвано великим соціально-економічним значенням для нашого населення і гарантіями держави щодо свободи переміщення людей. Сучасна структура транспортного ринку представляється перевезеннями пасажирів різними видами транспорту, які реалізують наступні види пасажирських перевезень (сполучень):

• внутрішньо міські;

• приміські;

• міжміські;

• міжнародні.

Кожному виду транспорту і пасажирських перевезень відповідає своя ємність, вид і рівень конкуренції, часто певний стабільний контингент пасажирів із відповідною мотивацією поїздок. Крім того, стан пасажирських перевезень суттєво залежить від рівня політичного і економічного життя суспільства на конкретному етапі його розвитку.

Результати економічної діяльності суспільства у різні роки дуже відрізняються. У зв’язку з цим весь час макромасштабних перетворень у державі необхідно представити, як послідовність наступних періодів [8]:

• з 1990 р. по 1995 р. – кризовий;

• з 1996 р. по 1998 р. – посткризовий (стогнаційний);

• з 1999 р. по 2000 р. – стабілізаційний;

• з 2001 р. – початок періоду економічного зростання.

Кризовий період характеризується дезорганізацією економічних процесів у господарському комплексі України, результатом якої є найгірші макроекономічні показники розвитку держави: валовий внутрішній продукт (ВВП) зменшився більше ніж у 2 рази.Тому в цей період транспортна галузь зазнала найбільшого спаду в обсягах пасажирських перевезень і пасажирообороту (табл. 3.1-3.6). Так, кількість перевезених пасажирів по транспортній галузі скоротилося у 2,2 раза, по наземному – у 2,2 раза, на водному – у 3,8 раза, а на авіаційному транспорті – у 7,5 раза.

Позитивні зміни в загальній соціально-економічній ситуації держави здійснювалися в 1999-2000 рр. Завдяки економічній активності. Позитивні економічні зрушення попереднього періоду і в 2001-2002 роках (початок період економічного зростання) представляють собою завершення негативних змін у суспільно-економічних процесах держави.

Стабілізація економічного життя в державі вплинула і на роботу пасажирського транспорту. Так, за період з 2000 р. по 2004 р. відбулося збільшення по транспортній галузі обсягів перевезень пасажирів у 1,1 раза, по наземним видам транспорта – також у 1,1 раза. Найбільше збільшення обсягів зазнав авіаційний (у 3,0 раза) і водний (у 2,0 раза) транспорт. Серед наземних видів транспорту найбільше зростання обсягів на автомобільному транспорті – у 1,5 раза. Але в перевезеннях пасажирів їх обсяги за цей період зменшились у 1,4 раза тролейбусами, у 1,3 раза трамваями. Крім того, хоча незначно, але ж відбулося зменшення обсягів в 1,1 раза на залізничному транспорті. З пасажиро оборотом за період з 2000 р. по 2004 р. пройшли аналогічні зміни.

Протягом трансформаційного періоду намітилися стійкі тенденції розвитку різних видів пасажирського транспорту. В сучасних умовах найважливішою ланкою транспортного комплексу держави є залізничний і автомобільний транспорт. В загальних обсягах галузі перевезених пасажирів їх питома вага перебільшує 50%, а їх питома вага в пасажирообороті галузі сягає 80%. Вони лишаються більш доступними для нашого народу. Динамічно розвивається в сучасних умовах авіаційний транспорт, постійно нарощуючи обсяги перевізної роботи.

В загальних обсягах перевезень пасажирів по державі домінує внутрішньоміське сполучення (більше 80%). Для сучасних великих міст є характерним за рахунок забудови нових площ (створення так званих „спальних районів”) з’єднання старих житлових і промислових районів міст з приміськими. В результаті утворюються так звані мегаполіси, транспортна проблема яких повинна вирішуватися, в основному, за рахунок розширення мережі громадського транспорту з урахуванням місцевих особливостей і накопиченого вже досвіду та недоліків у функціонуванні міського пасажирського транспорту. В невеликих містах і населених пунктах він більш монополізований і представляється автобусним транспортом, маршрутними таксі і власними автомобілями громадян.

Приміські перевезення займають друге місце по масовості (більше 14% в загальних обсягах) після внутрішньо міських. Вони представлені, в основному, залізничним, автомобільним, а також власним автотранспортом. Велике значення при виборі населенням виду транспорта має ціна поїздки, а також надійність і зручність розкладу.

Міжміське сполучення в сучасних обсягах пасажирських перевезень складає невелику питому вагу – більше 2%. Ці перевезення здійснюються на різні відстані і діляться на місцеві і дальні. Місцеві перевезення виконуються, в основному, залізничним і автомобільним транспортом. Транспортний ринок місцевих перевезень високо монополізований.

Дальні перевезення виконуються, в основному, залізничним і повітряним транспортом, рідко – автобусним і річковим. Мотивами поїздок є наступні: виробничі, на відпочинок, в гості, екскурсії та інші. Конкуренція залізничного і авіаційного транспорту базується на цінових і нецінових факторах (зручність, комфорт, швидкість та інше). Крім конкуренції між залізничним і авіаційним транспортом має місце і конкуренція між авіаційними компаніями.

Багато спільного є між міжнародними дальніми перевезеннями. Вони здійснюються залізничним і авіаційним транспортом. Домінує в цих перевезеннях авіаційний транспорт.

Отже політичні, економічні і соціальні процеси, які протікають протягом трансформаційного періоду суттєво впливають на функціонування пасажирської транспортної системи. Тому удосконалення організації пасажирських перевезень і обслуговування пасажирів в транспортній галузі є одною із пріоритетних задач.

Виходячи з наведеного пріоритети транспортної політики України в сфері пасажирських перевезень на початку ХХІ століття є наступні [10]:

• проведення роботи по подальшому реформуванню галузі (залізничний транспорт);

• проведення широкомасштабних робіт з технічного переоснащення і модернізації галузі;

• розвиток інформаційних технологій та широке впровадження автоматизованих систем управління;

• удосконалення організації та управління процесами перевезень пасажирів;формування тарифної політики на засадах ринкової економіки;

• здійснення поступового переходу до бюджетного датування пасажирських перевезень;

• формування системи перевезень пасажирів прискореними поїздами (регіональними експресами) та високошвидкісних магістралей;

• розвиток міжнародних транспортних коридорів;

• підвищення рівня безпеки на транспорті;

• удосконалення нормативно-правового регулювання у підгалузях транспорту;

• розвиток мережі автомобільних доріг;

• збереження соціальної стабільності та гармонізації соціальної політики в транспортній галузі.