7.3. Класифікація процесів взаємодії в транспортних вузлах.

Процеси взаємодії в транспортних вузлах класифікуються за наступними ознаками [21]:

• за характером просторових (зовнішніх) взаємозв’язків досліджуються особливості взаємодії транспортних вузлів між собою, з іншими елементами єдиної транспортної системи, системи розміщення продуктивних сил і навколишнім середовищем;

• за тривалість режимів взаємодії (періодів прогнозування і планування розвитку взаємодії) розглядається довгострокове (20-30 років), середньострокове (2-5 років), поточне (1 рік) і оперативне (1 доба) планування взаємодії;

• за рангом (ступенем) взаємодію підсистем і елементів транспортного вузла слід розглядати на наступних рівнях взаємодії: вхідних у вузол транспортних потоків і постійних пристроїв транспортного вузла, різних видів транспорту

а) міжвидова взаємодія

б) внутрішньовидова взаємодія

в) між елементна взаємодія.

• за формою взаємодії транспортні процеси мають наступні складові:

1. технічну;

2. технологічну;

3. економічну;

4. організаційну;

5. інформаційну;

6. правову частини загальної системи.

1)Технічна форма взаємодії у вузлах вимагає забезпечення уніфікації, стандартизації і повне узгодження технічних засобів різних видів транспорту.

2) Технологічна форма взаємодії необхідна для реалізації оптимальних режимів обслуговування в вузлах транспортних потоків.

3) Економічна форма взаємодії допомагає, спираючись на наведені вище інші форми взаємодії, здійснити правильний вибір оптимальних режимів взаємодії. Задача вибору режиму взаємодії відноситься до класу оптимізаційних задач по вибору варіантів реконструкцій і розвитку вузлів і удосконалення транспортного обслуговування населення в умовах розробки проектних рішень (розміщення вузлів в єдиній транспортній системі; визначення величини резервів вузлів; комплексний розвиток всіх видів транспорту у вузлі; розробка оптимальної схеми, що з’єднує вузли; розробка структури вузлів; вибір засобів управління вузлами) і в експлуатаційних умовах (розробка єдиного технологічного процесу роботи вузла; вибір оптимального комплексного графіка руху транспортних одиниць; розстановка і використання технічних засобів і обслуговуючого персоналу; оптимізація оперативних рішень; розробка якісних сервісних послуг).

4) Для пасажирських перевезень велике значення має зменшення витрат часу на поїздку і в пунктах взаємодії різних видів транспорту. Вирішення цієї задачі є одним із головних напрямків удосконалення пасажирських перевезень. Тривала поїздка призводить до появлення у пасажирів транспортної утомленості, що негативно впливає на продуктивність праці, зменшує особистий час людини, який вона може спрямувати на задоволення особистих потреб (відпочинок, підвищення культурного рівня, лікування).

5) Інформаційна форма взаємодії передбачає забезпечення сумісної інформації: єдність параметрів транспортних потоків на виході із однієї підсистеми і на вході іншої, форм їх представлення, часу видачі необхідної інформації однієї системи іншій для прийняття управлінського рішення. Створення єдиної інтегрованої інформаційної системи вузла сприятиме забезпеченню більш чіткої координації різних підсистем і елементів вузла, поглибленому маркетинговому дослідженню і вивченню сучасного стану транспортних вузлів і умов взаємодії різних видів транспорту, більш точному дослідженню закономірностей формування пасажирських потоків, визначенню оптимальних потужностей елементів вузла і соціально-економічної ефективності різних варіантів розвитку транспортних вузлів.

6) Правова форма взаємодії встановлює взаємні відносини між різними видами транспорту, пасажирськими компаніями і органами державної влади. Функціонування різних видів пасажирського транспорту (компаній) у вузлах в сучасних умовах вимагає подальшого удосконалення правової форми взаємодії з врахуванням нових економічних умов розвитку населених пунктів (транспортних вузлів) в державі.