Тлумачний словник основних юридичних термінів (1)

Галузь права – певна сукупність правових норм, що мають загальний предмет і метод правового регеулювання.

Гіпотеза – частина норми права, де встановлені умови, за яких діє,правило встановлене в її диспозиції.

Громадянин – особа, котра перебуває у сталих юридичних зв”язках з конкретною державою, що затверджується відповідним громадянством.

Держава – особлива політико-територіальна організація, що має суверенітет, спеціальний апарат управління та примусу і здатна надавати своїм приписом загальнообов”язкової сили для всього населення України.

Державний апарат – система органів держави, які виконують управлінські функції.

Державний режим – сукупність форм і методів здійснення державної влади.

Джерело права – засіб його зовнішнього виразу, за допомогою якого право набуває формальної визначеності та загальнообов”язковості.

Диспозиція – частина норми права, в якій ввизначається певне правило поведінки, тобто те, що суб”єкт повинен (або може) робити чи не робити.

Закон – акт законодавчого органу влади (парламенту), що має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.

Звичаї – соціальні норми, які склалися історично внаслідок багаторазового повторення у певних ситуаціях, а тому виконуються автоматично.

Інститут права – частина норм певної галузі чи підгалузі права, що регулює конкретний вид або сторону однорідних відносин.

Механізм держави – система державних організацій, що забезпечують реалізацію функцій держави.

Монархія – форма державного правління, згідно з якою вищу державнну владу зосереджує одна особа - монарх і передає у спадщину представникам панівної династії.

Норми права – формально визначені, сформульовані або санкціоновані державою загальнообов”язкові правила поведінки загального характеру, реалізація яких забезпечується державними примусовими заходами.

Нормативний договір – правило поведінки, встановлене за взаємною домовленістю кількох суб”єктів, що визначається і забезпечується державою.

Підгалузь права – частина галузі права, яка складається з норм, що регулюють суспільні відносини певного виду.

Підзаконний акт – акт компетентного державного органа, який видається на підставі та на виконання законів.

Право – система загальнообов”язкових правил поведінки встановлених або санкціонованих державою, що забезпечуються всіма доступними їй примусовими заходами.

Правова держава – держава, де панує право.

Правовий звичай – звичай, схвалений деражвою, виконання вимог якого забезпечується державним примусом.

Правовий прецедент – рішення з конкретної судової чи адміністративної справи, яке стає обов”язковим зразком при вирішенні в майбутньому аналогічних справ.

Правові відносини – суспільні відносини, врегульовані правом.

Правопорушення – поведінка суб”єкта, що порушує правові приписи.

Республіка – форма державного правління, коли вищі державні органи обираються населенням або формуються загальнонаціональним представницьким органом влади.

Санкція – частина правової норми де містяться вказівки на ті негативні наслідки, що наступають для суб”єкта у випадку невиконання ним правил визначених у диспозиції, або умов встановлених у гіпотезі норм права.

Система права – внутрішня організація права, що полягає в єдності та погодженості правових приписів певної держави.

Суб”єктивне право – предбачена певною нормою права можливість суб”єкта поводити себе певним чином.

Унітарна держава – єдина централізована держава, що не має у своїм складі державних утворень, а територія її поділяється на адміністративно-територіальні одиниці.

Федерація – держава, до складу якої входять декілька державних утворень.

Форма держави – комплексне поняття, яке характеризує її з погляду форми правління, форми державного устрою та форми державного правління.

Форма державного правління – форма організації вищих державних органів, їх структури, компетенції та взаємодії.

Форма державного устрою – територіальний поділ держави, взаємовідносини її складових частин між собою і державою загалом і відповідною організацією державних органів.

Функції держави – основні напрями діяльності, в яких виявляється сутність і соціальне призначення держави.

Функції права – основні напрями його впливу на суспільні відносини.