
- •1.Основи теоріїї держави і права Тема № 1.1.Загальні положення про державу і право
- •2. Види форм
- •Тема № 1.2. Загальна характеристика права України
- •Тлумачний словник основних юридичних термінів (1)
- •2. Основи конституційного права
- •Тлумачний словник основних юридичних термінів (2)
- •4. Основи цивільного права
- •Діяльність юридичних осіб зазвичай припиняється в такому ж порядку, в
- •Серед таких благ необхідно назвати матеріальні предмети . До них, зокрема, належать: речі; дії; результати інтелектуальної творчості; особисті немайнові блага.
- •Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня
- •3. Обов 'язок боржника відшкодувати збитки.
- •2. Договір купівлі-продажу.
- •3.Договір поставки.
- •4. Державне страхування.Види страхування
- •5.Договір майнового найму.
- •1. Загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди.
- •Тлумачний словник основних юридичних термінів (4)
- •Основи сімейного права
- •Тлумачний словник основних юридичних термінів (5)
- •6. Основи трудового права
- •2. Важливою умовою укладання трудового договору є визначення його форми і строків.
- •2. Трудові спори розглядаються:
- •Тлумачний словник основних юридичних термінів (6)
- •7. Правові основи соціального захисту
- •Тема 7.1.Загальні засади права соціального забезпечення
- •Тлумачний словник основних юридичних термінів (7)
- •3.Основи адміністративного права
- •7.Органи (посадові особи), уповноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення.
- •Тлумачний словник основних юридичних термінів (3)
- •8. Основи цивільного й судового процесу
- •6. Господарським судам підвідомчі справи:
- •Тлумачний словник основних юридичних термінів (8)
- •9. Основи кримінального права
- •Тема 9.2. Окремі види злочинів.
- •2. Розкрадання власного майна шляхом грабежу.
- •3. Випуск або реалізація недоброякісної продукції.
- •Тлумачний словник основних юридичних термінів (9)
- •10. Основи екологічного права
- •Тлумачний словник основних юридичних термінів (10)
Тлумачний словник основних юридичних термінів (1)
Галузь права – певна сукупність правових норм, що мають загальний предмет і метод правового регеулювання.
Гіпотеза – частина норми права, де встановлені умови, за яких діє,правило встановлене в її диспозиції.
Громадянин – особа, котра перебуває у сталих юридичних зв”язках з конкретною державою, що затверджується відповідним громадянством.
Держава – особлива політико-територіальна організація, що має суверенітет, спеціальний апарат управління та примусу і здатна надавати своїм приписом загальнообов”язкової сили для всього населення України.
Державний апарат – система органів держави, які виконують управлінські функції.
Державний режим – сукупність форм і методів здійснення державної влади.
Джерело права – засіб його зовнішнього виразу, за допомогою якого право набуває формальної визначеності та загальнообов”язковості.
Диспозиція – частина норми права, в якій ввизначається певне правило поведінки, тобто те, що суб”єкт повинен (або може) робити чи не робити.
Закон – акт законодавчого органу влади (парламенту), що має вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.
Звичаї – соціальні норми, які склалися історично внаслідок багаторазового повторення у певних ситуаціях, а тому виконуються автоматично.
Інститут права – частина норм певної галузі чи підгалузі права, що регулює конкретний вид або сторону однорідних відносин.
Механізм держави – система державних організацій, що забезпечують реалізацію функцій держави.
Монархія – форма державного правління, згідно з якою вищу державнну владу зосереджує одна особа - монарх і передає у спадщину представникам панівної династії.
Норми права – формально визначені, сформульовані або санкціоновані державою загальнообов”язкові правила поведінки загального характеру, реалізація яких забезпечується державними примусовими заходами.
Нормативний договір – правило поведінки, встановлене за взаємною домовленістю кількох суб”єктів, що визначається і забезпечується державою.
Підгалузь права – частина галузі права, яка складається з норм, що регулюють суспільні відносини певного виду.
Підзаконний акт – акт компетентного державного органа, який видається на підставі та на виконання законів.
Право – система загальнообов”язкових правил поведінки встановлених або санкціонованих державою, що забезпечуються всіма доступними їй примусовими заходами.
Правова держава – держава, де панує право.
Правовий звичай – звичай, схвалений деражвою, виконання вимог якого забезпечується державним примусом.
Правовий прецедент – рішення з конкретної судової чи адміністративної справи, яке стає обов”язковим зразком при вирішенні в майбутньому аналогічних справ.
Правові відносини – суспільні відносини, врегульовані правом.
Правопорушення – поведінка суб”єкта, що порушує правові приписи.
Республіка – форма державного правління, коли вищі державні органи обираються населенням або формуються загальнонаціональним представницьким органом влади.
Санкція – частина правової норми де містяться вказівки на ті негативні наслідки, що наступають для суб”єкта у випадку невиконання ним правил визначених у диспозиції, або умов встановлених у гіпотезі норм права.
Система права – внутрішня організація права, що полягає в єдності та погодженості правових приписів певної держави.
Суб”єктивне право – предбачена певною нормою права можливість суб”єкта поводити себе певним чином.
Унітарна держава – єдина централізована держава, що не має у своїм складі державних утворень, а територія її поділяється на адміністративно-територіальні одиниці.
Федерація – держава, до складу якої входять декілька державних утворень.
Форма держави – комплексне поняття, яке характеризує її з погляду форми правління, форми державного устрою та форми державного правління.
Форма державного правління – форма організації вищих державних органів, їх структури, компетенції та взаємодії.
Форма державного устрою – територіальний поділ держави, взаємовідносини її складових частин між собою і державою загалом і відповідною організацією державних органів.
Функції держави – основні напрями діяльності, в яких виявляється сутність і соціальне призначення держави.
Функції права – основні напрями його впливу на суспільні відносини.