МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ТЕХНІКУМ

ЗАТВЕРДЖЕНО

Протокол засідання

методичної ради

______№______

ЛЕКЦІЇ

з дисципліни

ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА

для студентів спеціальностей:

5.05030103 Експлуатація та ремонт гірничного обладнання та

автоматичних пристроїв

5.0505040192304000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000 Зварювальне виробництво

5.05090101 Конструювання, виробництво та технічне обслуговування

радіотехнічних пристроїв

5.14010201 Обслуговування та ремонт електропобутової техніки

денної форми навчання

2010

Основи правознавства. Лекції.

Укладач Касьянова О.І. – викладач Донецького індустріально-педагогічного технікуму.

Рецензент Сотніков О.І. – голова циклової комісії соціально-економічних дисциплін.

Лекції розглянуто та схвалено на засіданні циклової коміссії соціально-економічних та гуманітарних дисциплін (протокол №___від_____).

1.Основи теоріїї держави і права Тема № 1.1.Загальні положення про державу і право

1. Поняття держави та її основи.

2. Форми держави.

3. Функції держави. Система органів держави.

4. Поняття права і його ознаки. Функції права

5. Форми прав.

1. Держава - це суверенна, політико-територіальна організація влади першої частини населення в соціальне неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами. До основних ознак держави відносять:

• Суверенітет - це верховність, самостійність, повна, єдина і неподільність влади в державі у межах її території, а також незалежність і рівноправність країни в зовнішніх відносинах.

• Територіальне розселення населення країни - поділяється на адміністративно-територіальні чи політично-територіальні одиниці. Політична влада держави, її суверенітет поширюються на всіх людей, що живуть на її території.

• Наявність апарату управління і примусу - система законодавчих, виконавчих, судових, і контрольно-наглядових органів. До них належать: армія, поліція, підприємства, служби національної безпеки, установи та інші організації.

• Здатність видавати загальнообов'язкові правила поведінки - держава встановлює загальнообов'язкові для всього населення правила поведінки і закріплює їх у нормах права.

• Здатність збирати податки, робити позику давати кредити — держава збирає податки, що використовуються для отримання організації державного механізму, які не виробляють товарів і не надають платних послуг.

• Спроможність виражати і захищати інтереси певної частини населення - у соціальне неоднорідному суспільстві влада виражає та захищає інтереси певної частини населення, носії влади організаційно відокремлені від громадянського суспільства.

2. Види форм

Правові форми - це такі види здійснення функцій держави, які тягнуть за собою правові наслідки.

Види правових форм; правотворча, управлінська, правоохоронна, право застосовна та ін.

Правотворча форма - відображається в діяльності держави з підготовки підприємства нормативно-правових актів та інших джерел права.

Управлінська форма - характеризується діяльністю держави та її органів з оперативного застосування, виконання, ви користування й дотримання правових норм у процесі організації здійснення державних функцій.

Правоохоронна форма - проявляється в організації охорони правових норм від правопорушень, у контролі й нагляді за здійсненням законності, дисципліни і правопорядку.

Правозастосувань форма - застосування правових норм і винесення обов'язкових для виконання індивідуально правових рішень.

Організаційні форми - здійснення функцій держави - специфічні види фактичної діяльності, які не тягнуть правових наслідків.

Розрізняють: регламентуючу, економічну, контрольну, виховну та інші види організаційних форм.

Організаційно-регламентуюча форма - підбір, розстановлення, виховання та визначення ефективності діяльності кадрів у сфері здійснення державних функцій.

Організаційно-економічна форма - організація матеріально-технічного забезпечення здійснення державних функцій.

Організаційно консольна форма - організація недержавного контролю у сфері здійснення державних функцій.

Організаційно-вихована форма - організація виховання, пропаганди, агітації, інформації та іншого забезпечення виховного впливу на населення .

3. Функція- це обов'язок , роль, що її виконує відповідний інститут чи процес стосовно до цілого, характеристика напрямку чи аспекту діяльності. До основних ознак, які характеризують функції держави, слід віднести:

такі, що безпосередньо відображають чи конкретизують сутність держави;

через якї реалізуються основні завдання держави; здійснення яких веде до досягнення державою поставленої мети на певному історичному відтинку часу; що їх слід розглядати як напрямки та аспекти діяльності держави.

Функції держави — основні напрямки діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляються її сутність, зміст і соціальне призначення в соціально неоднорідному суспільстві.

Існують такі підстави для класифікації функцій держави на види:

1. Групування державних функцій за соціальним значенням діяльності держави здійснюється з огляду на основні та неосновні функції.

2. Залежно від територіальної спрямованості розрізняють внутрішні та зовнішні функції.

3. За часом здійснення функції групуються як постійні й тимчасові

4. За сферами суспільного життя їх поділяють на гуманітарні, економічні,

політичні і т.д.

Основні функції- найзагальніші та найважливіші комплексні напрямки діяльності держави щодо здійснення стратегій завдань і цілей, що стоять перед державою в конкретний історичний період. До них відносять функції:

оборони; охорони правопорядку; інформаційну і т.д.

Неосновні функції - напрямки діяльності держави зі здіснення конкретних завдань у другорядних сферах суспільного життя. До них належать: управління персоналом; правосуддя і юридичні функції;

матеріально-технічне забезпечення та управління майном тощо.

Внутрішні функції - такі напрямки діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика відносно економічних, ідеологічних, екологічних, культурних та інших аспектів життя громадянського суспільства. До внутрішніх відносять функції: економічну; культурно-виховну; екологічну тощо.

Зовнішні функції — основні напрямки діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими джерелами, світовими громадськими організаціями і світовими товариством у цілому. Функціями є: захист державного суверенітету; організація співробітництва з іншими суб'єктами міжнародних відносин тощо.

Постійна функція — напрямки діяльності держави, що здійснюються на всіх етапах її розвитку.

Тимчасова функція - напрямки діяльності держави, що зумовлені конкретним етапом історичного розвитку суспільства.

Гуманітарні функції- напрямки діяльності держави та її органів із забезпечення людині належних умов життя.

Економічні функції- напрямки діяльності держави на перехід від планової до ринкової економіки і подальший розвиток виробничих сил і виробничих відносин на основних засадах ринку і добросовісної конкуренції.

Політичні функції — напрямки діяльності держави зі створення умов для формування державної влади на засадах демократії.

Система органів держави.

Кожний орган наділяється на підставі закону владними повноваженнями, які полягають у тому, що орган держави спроможний встановлювати формально обов’язкові правила поведінки та домагатися їх здійснення.

Розрізняють такі види органів держави:

• За місцем у системі державного апарату: первинні (створюються через вибори всім населенням або його частиною); вторинні (створюються первинними, походять від них і підзвітні їм);

• За змістом або напрямками державної діяльності: органи державної влади, глава держави, органи державного управління чи виконавчо-розпорядні органи, судові ограни, контрольно-наглядові органи;

• За способом творення: виборні, призначувані, ті, що можуть успадковуватися;

• За часом функціонування: постійні, тимчасові;

• За складом: одноосібні, колегіальні;

• За територією, на яку поширюються їхні повноваження: загальні, або центральні; місцеві або локальні.

4. Право - характеризується певною свободою та обгрунтованістю поведінки людей, тобто відповідними можливостям суб’єктів суспільного життя, що об’єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути загальними і рівними для всіх однойменних суб’єктів. З таких позицій право поділяють на: право людини; право об’єднань, груп, верств; права нації, народу; права людства.

До основних ознак права в його позитивному (нормативному) розумінні як волевиявлення держави можна віднести такі:

• Право — це система правових норм;

• Це - правила поведінки загального характеру;

• Ці правила мають загальнообов’язковий характер;

• Вони тісно зв’язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права;

• Формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;

• Установлюються, санкціонуються, гарантуються й забезпечуються державою та її органами;

• У своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми;

• Правила поведінки повинні встановлюватися державою з урахуванням принципів правди, справедливості, гуманізму й милосердя.

Функції права - це основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Функції права поділяють на загально-соціальні та спеціальні юридичні. До загально-соціальних відносять функції:

• Гуманістичну — право охороняє та захищає право людини, народу, людини;.

• Організаторсько-управлінську - право суб’єктів на розв’язання певних економічних і соціальних проблем;

• Інформаційну (комунікативну) — право інформує людей про волю законодавця;

• Оцінно-орієнтувальну - поведінка людей оцінюється з огляду на закони держави, вказує на безконфліктні, соціальне допустимі способи й засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки;

• Ідеологічно- виховну — право формує у людини певний світогляд, виховує неї зразки правомірної поведінки;

• Гносеологічну (пізнавальну) - право само виступає як джерело знань.

До спеціальних юридичних функцій права відносять регулятивну та охорону:

• Регулятивна функція спрямована на врегулювання суспільних відносин способом закріплення бажаної поведінки в тих або галузях чи інститутах права. Регулятивна — статична функція закріплює суспільний порядок у соціальне неоднорідному суспільстві у стані спокою; регулятивна- динамічна забезпечує динамічний розвиток громадянського суспільства;

• Охоронна функція спрямована на охорону відповідної системи суспільних відносин, на забезпечення їхньої недоторканності з боку правопорушників, на недопущення правопорушень, зменшення або усунення їх із повсякденного життя.

5. Форма (джерела) права - це способи юридичного виразу права, його організація в належну юридичну оболонку.

До зовнішньої форми права відносять: нормативно правовий акт;

правовий звичай; судовий чи адміністративний прецедент; нормативний договір.

Правовий звичай- санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру.

Нормативний договір- об’єктивно формально обов’язкові правила поведінки загального характеру, що встановлені за домовленістю і згодою двох чи більше суб’єктів і забезпечуються державою.

Нормативної правовий акт- рішення компетентних суб’єктів, що виноситься в встановленному законом порядку, має загальний характер, зовнішній вигляд офіціального документа в письмовій формі, забезпечується державою та породжує юридичні наслідки.

Закони- нормативно правові акти, що видаються законодавчими органами, мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини в країні. Усі закони мають вищу юридичну силу, яка проявляється в тому, що:

• Ніхто, крім органів законодавчої влади, не може приймати закони, змінювати чи скасовувати їх;

• Конституційний Суд У може визнати закон У чи його окреме положення не конституційним;

• Усі інші нормативно правові акти повинні видаватися відповідно до законів;

• Тільки законодавчий орган може потвердити чи не потвердити прийняття закону в разі повернення його Президентом за відкладного вето.

Підзаконні нормативно-правові акти- результат творчої діяльності компетентних органів держави, уповноважених на те державою громадських об’єднань із установлення, впровадження в дію, зміни і скасування нормативних письмових документів, що розвивають чи деталізують окремі положення законів.

Питання для самостійної перевірки знань:

1. Перерахуйте функції держави.

2. Які риси характеризують правову державу?

3. Назвіть форми держави.

4. Що таке право? Які ознаки і функції права вам відомі.

5. Охарактеризуйте джерела права.

Література: Копєйчиков В.В. Правознавство, К., Юрінком Інтер, 2002 с.24-54