28 Виступ прокурора під час розгляду судом кримінального провадження в касаційному порядку.

29 Поняття та ознаки мовної культури прокурора.

Прокурор під час виступу є оратором. Тому на нього розповсюджується загальні ознаки мовної культури оратора.

-ясність (має бути сприйнята як розуміє її сам промовець)

-точність (мають використовуватись найточно підібрані висловлювання)

-простота (доступність кожному)

-чистота (не використання модних слів «змитися» «шурувати» «газувати» та інш.)

   В ораторській промові вагомого значення набуває дотримання мовленнєвої норми в рьох напрямах: граматиці, слововживанні, вимові.    Граматичні норми належать як до синтаксису, тобто побудови речень і словосполучень, так і до морфології — правил зміни слів.    Правильність вимови під час виголошення промови оратором не менш важлива, ніж дотримання граматичних норм або правил слововживання.    Правильна постановка словесного наголосу — необхідна ознака грамотної мови.

30. Структура промови прокурора у судових дебатах

Кримінально-процесуальний закон не містить структуру обвинувальної промови прокурора, однак, з врахуванням предмета судових дебатів, можна визначити такі її складові:

1) вступ (оцінка громадської небезпеки скоєного злочину);

2) фабула справи — коротке викладення фактичних обставин справи;

3) аналіз і оцінка доказів, досліджених в суді;

4) обґрунтування юридичної кваліфікації к.п;

5) характеристика особи підсудного (а за необхідності і потерпілого);

6) пропозиція щодо міри покарання і цивільного позову;

7) аналіз причин та умов, які сприяли скоєнню к.п , та заходи, які потрібно вжити щодо їх усунення.

31 Поняття та структура доказу у прокурорській риториці

 Логічна операція обґрунтування істинності якого-небудь положення (судження) за допомогою інших істинних суджень називається доказом. Щоб володіти вмінням логічного доведення, треба знати структуру доказу і вимоги до нього. У кожному доведенні є три складові частини:

   -теза — положення, правильність якого треба обґрунтувати;    - основи доведення (арґументи) — судження, за допомогою яких доводиться теза. Істинність основ вже встановлена, і тому їх наводять як достатні підстави для доведення істинності тези;   

 - форма доведення (демонстрація) — способи логічного зв’язку між тезою й аргументами.

32 Види полемічних «хитрощів» та шляхи їхньої нейтралізації

В процесі спору нерідко використовуються нечесні прийоми

- прийом "свідомої підміни" - використовується у різних варіантах: напри-клад, коли ви критикуєте один бік явища, вас проголошують противником, ворогом усього явища;

- прийом "підтасовки карт"- тобто відверта дезинформація, однобічне ви-світлення фактів, жонглювання цифрами;

- прийом "фігура замовчування"- коли супротивник, бажаючи обманути аудиторію, відвести її від головних проблем, просто замовчує ці проблеми, роздуваючи дрібні, незначні питання;

• прийом "надмірне уточнення"- тобто вимога від супротивника надмірних уточнень (по кількісному, часовому, просторовому та іншим показникам), які неможливі;

• прийом "наклеювання ярликів"- використовується з метою дискредиту-вати ідеї, плани, особистості, викликати в аудиторії почуття упередженості, зневаги, не застосовуючи об'єктивну оцінку і аналіз;

• прийом "гра в авторитети"- навмисне викривлення слів і думок відомих особистостей;

• прийом "аксіоматичнісгь доказів"- подання думок і положень у вигляді аксіом, які нібито не потребують доказів.

прийом “маскування іронією“ має місце тоді, коли ритор відчуває, що його позиція програшна порівняно з іншою - прийом постановки запитання в нетактовній, образливій чи грубій формі; - прийом “відповідь у кредит”, коли один з учасників полеміки переносить відповідь “на потім”; - прийом “відповідь запитанням на запитання” викритсовується при слабкій підготовці і організації поле-міки; - прийом “негативної оцінки запитанню” має місце, коли опонент бажає уникнути відповіді; - прийом “підмащування опонента” та “перекручування слів опонента” – дві сторони однієї медалі

Шляхи нейтралізації полемічних хитрощів: 1. Викриття несумлінного ставлення опоне-нта до полеміки; 2. Коректна критика аргументів іншого ри-тора; . Обгрунтування власної тези;

4. Зверення до судді (суду) з приводу не- тактовної поведінки опонента; 5. Відмова від дискусії (полеміки).