14. Основні етапи формування та еволюції громадянського суспільства.

Сама ідея громадянського суспільства бере початок у Стародавній Греції та античному Римі, зокрема з творчості Платона, Цицерона та ін., коли склались уявлення про громадянство, громадянина і виникло поняття суспільства як спільності громадян. Однак тривалий час сам вираз “громадянське суспільство” ототожнювалось з державою, точніше – не відрізнялось. Для стародавніх греків усе суспільне життя було політичним, тобто полісним, яке визначало сукупність громадян і міське населення, і держави. Але було в них поняття “політія”, яке визначає одночасно і права суспільства, і форму правлення, і конституцію, і особливості державного управління.

Починаючи з XVII століття, мислителі не ототожнювали громадське суспільство з існуючою державою або реальними формами державного управління. Навпаки, вони відзначали, що в дійсності реальна держава найчастіше пригнічує громадянське суспільство, і вважали законним тільки той уряд, який запровадили, і підкорятися якому добровільно згодилися б усі громадяни.

Відомий представник німецького Просвітництва XVII ст. В.фон Гумбольдт найчіткіше провів розподіл між державою і громадським суспільством, виділивши три головні відмінності між ними: по-перше, це система національних суспільних закладів, які формуються “із низу самими індивідами, і система державних інститутів; по-друге, “природне і загальне право” і позитивне право, що видається державою: по-третє, “людина” і “громадянин”.

Істотний вклад в розробку теорії громадянського суспільства вніс німецький філософ Г.В.Гегель. В своїй праці “Філософія права” він доповідно висловив свої погляди на громадянське суспільство. Для нього громадянське суспільство – це передусім система потреб, що застосована на приватній власності і загальній формальній рівності людей.Головним елементом в громадянському суспільстві, вважав Гегель, виступає людина – її роль, функції, становище.

Вагомий внесок у розвиток ідей про громадянське суспільство внесли К.Маркс та Ф. Енгельс. Маркс прийшов до чіткого усвідомлення того, що в вивченні держави необхідно спиратися на аналіз громадянського суспільства.

Не держава породжує суспільство, а, навпаки, родина і громадянське суспільство складають передумови держави.

Наведені погляди показують, що питання про громадянське суспільство було історично поставлено як питання про найрозумніше та найдоцільніше влаштування людського буття. Громадянське суспільство називається так не тому, що воно складається з громадян, а тому що створює певні умови для громадян.

На протязі більшої частини ХХ століття проблема громадянського суспільства не отримала належного розвитку не тільки в нашій країні, але й на Заході. Сам термін “громадянське суспільство” знову став актуальним в 70-80 рр. Головною причиною цього була різка активізація експансії держави в сфери приватного життя громадян не тільки в соціалістичних, але й і в несоціалістичних, розвинутих країнах.

Громадянське суспільство і держава призвані не протистояти один одному, а гармонійно взаємодіяти на основі права. Виключаються такі поняття, як війна законів і влад, нетерпимість свавілля чиновників, використання силових прийомів в політичній боротьбі, юридичний нігілізм, втручання бюрократичних структур в приватне життя громадян.

Разом з цим, найбільш поширеною точкою зору на розуміння громадянського суспільства є його ототожнення з позадержавною, позаполітичною сферою соціуму, що володіє особливими ознаками і характеристиками (демократичністю, відкритістю, плюралізмом, свободою вибору, особистою автономією).