28. Сформулюйте переваги,які отримує організація за рахунок інтернаціоналізації

Інтернаціоналізація - являє собою процес розвитку стійких економічних взаємозв'язків між країнами (насамперед на основі міжнародного поділу праці) і виходу відтворення за рамки національного господарства. Росту інтернаціоналізації особливо активно сприяють ТНК.

Головною формою інтернаціоналізації господарського життя тривалий час була міжнародна торгівля (точніше, торгівля між метрополіями і колоніями у вигляді обміну готових виробів на колоніальні аграрно-сировині товари). У подальшому основною формою стає інтернаціоналізація не обміну, а виробництва, інституційною формою якої виступають міжнародні фірми (компанії, корпорації, альянси). Транснаціоналізація є ключовою тенденцію сучасної інтернаціоналізації, яка виявляє себе у зростанні кількості міжнародних фірм і у розширенні масштабів їх діяльності, а якісно – у формуванні внутрішньо-корпоративних міжнародних ринків, які охоплюють переважну частину світових потоків товарів, послуг, капіталу і робочої сили. Тому транснаціоналізація може розглядатися як друга домінанта світового економічного розвитку.

Отже, інтернаціоналізація господарського життя має широкі форми прояву і характеризує розвиток економічних зв'язків між країнами світу в різних сферах міжнародної економіки.

Безумовно, одним з основних факторів, що впливає на поглиблення процесу інтернаціоналізації економічного розвитку, виступає міжнародний поділ праці.

81. Основні переваги та недоліки которткострокового фінансування фірми

Джерела короткострокового фінансування м/н фірми поділяються на 2 основні групи:

-внутрішні джерела фінансування;

-зовнішні джерела фінансування.

Різновидами внутрішнього фінансування є самофінансування і внутрішньофірмові кредити. У загальному випадку внутрішніми джерелами фінансування фірми є нерозподілений прибуток і амортизація, перерозподілені всередині фірми за допомогою внутрішньофірмових м/н позик. Зовнішніми джерелами фінансування фірми або її підрозділів є банківське фінансування (національне, іноземне і євровалютне) і отримання коштів за допомогою ринка цінних паперів. Внутрішньофірмове короткострокове фінансування представляє собою взаємонадання валютних позик різними підрозділами компанії, а також надання інвалютних кредитів батьківською фірмою своїм дочірнім компаніям і навпаки. Такі позики надаються у вигляді:

-прямого м/н фірмового кредиту;

-компенсаційного внутрішньофірмового кредиту;

-паралельного внутрішньофірмового кредиту.

Головними детермінантами стратегії короткострокового фінансування є витрати на ресурси та оцінка ризику.

Можна визначити кілька цілей, якими керується ТНК, вирішуючи, де і яку валюту позичати:

1. Звести до мінімуму очікувані витрати. Такий підхід ігнорує ризик. Вибір позичання в даному випадку оцінюється на індивідуальній основі без урахування взаємозв'язку між припливом готівки за кредитами та припливом готівки від операцій філії. У разі форвардних контрактів ігнорування ризику може бути виправдане. В інших випадках, якщо ризик впливає на оперативні надходження готівки компанії, правомірність такого підходу стає проблематичною.

2. Зменшити до мінімуму ризик безвідносно до витрат. Зрозуміло, що в такому випадку компанія має перерозподілити всі ресурси та інвестиційні програми на користь державних цінних паперів. Це суперечить інтересам акціонерів, які прагнуть більших прибутків, та практично нереально, оскільки зникає сама основа міжнародної виробничої діяльності.

3. Враховувати очікувані витрати та систематичний ризик. Як і в першому випадку, це дає компанії змогу оцінювати різні кредити без розглядання взаємозв'язку між припливом готівки за кредитами та поточним припливом готівки від діяльності філії. Але на практиці існує невелика різниця між очікуваними витратами на позичання з урахуванням систематичного ризику та без його врахування.

4. Враховувати очікувані витрати та загальний ризик. Такий підхід базується на прагненні уникнути потенційно значних витрат від будь-яких фінансових потрясінь, проблем. У практичному плані він передбачає пріоритет стабільності надходження готівкових ресурсів над метою досягати якомога більшої прибутковості.

ТНК мають у своєму розпорядженні кілька джерел міжнародного короткострокового фінансування:

• внутрішньокорпораційні кредити;

• закордонне банківське та небанківське запозичення в місцевій валюті;

• фінансування з використанням євро валютних інструментів.