3. Примусові заходи медичного характеру на прикладі деяких країн Романо – германської, Англосаксонської та Релігійно – традиційної правових систем.

Заходи по відношенню психічно хворих, які скоїли небезпечне діяння, в наш час майже у всіх державах регламентовані законом. Ці міри направлені на відгородження суспільства від небезпечних дій психічно хворих і попередження з їх сторони повторних небезпечних дій.

У зарубіжних країнах вважають, що злочинці в своїй масі - це психічно неповноцінні люди, які мають такі ж клінічні особливості, що й психопатичні особи і психічно хворі. В свою чергу душевно хворі, які скоїли небезпечне діяння, розглядаються як злочинці. І в якості злочинців таких хворих засуджують, особливо при відсутності причинного зв'язку між хворобою і небезпечної дією.

Для законодавства зарубіжних країн характерний інститут заходів виправлення та безпеки, який ширше, ніж інститут примусових заходів медичного характеру, існуючий в Україні. Заходи безпеки в зарубіжних країнах включають в себе також такі заходи, як превентивне ув'язнення, превентивну заставу, заборону відвідувати питні заклади , інформування про злочинців, керівний нагляд, позбавлення водійських прав, заборона займатися певною професією і т.п..¹³

Правова природа розглянутих заходів є спірним питанням в кримінальному праві зарубіжних країн. У багатьох з них заходи безпеки фактично розглядаються як альтернатива покаранню (США, Швейцарія).

В основі призначення різноманітних видів так званих "заходів безпеки" лежить принцип відповідності, який полягає у відповідності призначуваного заходу виправлення і безпеки особи, що скоїла злочин або очікуваному від неї діяння та ступеню вихідної від неї небезпеки.

Так, наприклад, в Німеччині юристи надають великого значення системі заходів виправлення та безпеки, розглядаючи її, з одного боку, як втілення ідей ре соціалізації, а з іншого, як ранню профілактичну міру. Це поміщення в психіатричну лікарню, поміщення в терапевтичну установу для алкоголіків і наркоманів, превентивне ув'язнення, керівний нагляд, позбавлення водійських прав, заборона займатися певною професією. У той же час, частина вчених Німеччини говорить про існуючі заходи виправлення і безпеки в негативному плані у зв'язку з неясністю їх правової природи, неможливістю відмежувати від покарання, репресивність цих заходів, вони не засновані на винності особи.

КК Фінляндії 1889 серед заходів безпеки кримінально-правового характеру називає: гамівний заклад, позбавлення права займатися промислом чи професією, конфіскація майна. Закон про душевнохворих 1952 передбачає, що особа, виправдана судом зважаючи на її неосудність, може бути піддана відповідним запобіжним заходам, призначення яких належить до відання адміністративних органів, а не суду.¹⁴

В основному серед категорій осіб, до яких застосовуються заходи безпеки, в зарубіжних країнах позначені особи, які вчинили протиправні діяння в стані неосудності, особи, які страждають захворюванням алкоголізмом, наркоманією.

Також кримінальним законодавством зарубіжних країн відомий інститут зменшеної (обмеженої) осудності. Наприклад, КК Швейцарії 1937 р., Швеції 1964 р., Данії 1986 р., Франції 1992 р., Німеччини від 15 травня 1871 р. в редакції 1998 р., Польщі 1998 р., Іспанії 1995 р., Латвійської Республіки 1999 р. Зменшена осудність у різних формулюваннях визнається кримінальним законодавством Угорщини, Чехії, Югославії, Італії, Фінляндії, країн Близького Сходу (Йорданія, Сирія), Південної Азії (Індія), Африки (Уганда). При цьому застосування заходів медичного характеру до зазначеної категорії осіб передбачено законодавством лише окремих країн. Враховуючи приналежність Індії до релігійно- традиційної правової системи, а Швеції до романо- германської правової системи варто зазначити, що принципової різниці по відношенню до психічно- хворих в цих країнах немає і тому вони розглядаються разом в контексті обмеженої осудності.

Так, КК Швейцарії вказує, що суд за своїм розсудом може пом'якшити покарання зазначеної категорії осіб обмеженої осудності(ст.11), і з урахуванням рекомендацій експертів прийняти рішення про поміщення зменшено осудного в лікарню (ст. 14).¹⁵

КК Франції дозволяє застосувати до особи, визнаної обмежено осудною, заходи медичного характеру. Ці особи повинні міститися в спеціалізованій установі, режим якого поєднує режим тюремного ув'язнення і проведення медико- психіатричних заходів.¹⁶

КК Латвійської Республіки містить положення про те, що особам, які перебували у стані обмеженої осудності в момент скоєння злочину, в залежності від конкретних обставин діяння суд може пом'якшити призначуване покарання або звільнити цю особу від покарання, при цьому суд застосовує передбачені законом примусові заходи медичного характеру .

У цілому в більшості зарубіжних країн наслідком визнання зменшеної осудності обвинуваченого передбачається пом'якшення покарання (наприклад, КК Швеції, Данії, Німеччині, Японії, Польщі, Іспанії). Однак практика зарубіжних держав має досвід визнання психічних аномалій обставинами, що обтяжують відповідальність. На людину з психічними аномаліями як би лягає додатковий обов'язок по більш ретельному контролю за своїми нездоровими пристрастями. Ця позиція займалася певний час Верховним судом ФРН.¹⁷

Згідно КК України особам, які вчинили діяння, передбачені КК, у стані неосудності, у яких після здійснення злочину наступив психічний розлад, що робить неможливим призначення або виконання покарання, вчинили злочин і страждають психічними розладами, що не виключають осудності, визнаним нужденними в лікуванні від алкоголізму, наркоманії , примусові заходи медичного характеру призначаються тільки у випадках, коли психічні розлади пов'язані з можливістю заподіяння цими особами іншого істотної шкоди або з небезпекою для себе або інших осіб. Цілями застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному праві України названі - вилікування вищевказаних осіб або поліпшення їхнього психічного стану, а також попередження вчинення ними нових протиправних діянь.

В цілому з даного питання принципових відмінностей в українському законодавстві і в законодавстві зарубіжних країн немає.

Так, наприклад, згідно зі ст. 93 КК Польщі, суд може призначити міру безпеки, пов'язану з поміщенням в закриту установа тільки тоді, коли це необхідно для запобігання вчинення особою нового забороненого діяння, пов'язаного з його психічним захворюванням, розумовою відсталістю або залежністю від алкоголю або інших одурманюючих речовин.

Відповідно до § 63 КК ФРН особа, яка вчинила протиправне діяння в стані неосудності або зменшеної осудності, поміщається в психіатричну лікарню. Суд виносить таке рішення, якщо дійде висновку, що особа внаслідок свого психічного стану може зробити серйозні протиправні діяння і тому вона небезпечна для суспільства.

Згідно зі статтею 43 КК Швейцарії суд може винести припис про направлення душевнохворого, який вчинив діяння, каране каторжною в'язницею або тюремним ув'язненням, в лікувальний заклад або притулок. Суд враховує психічний стан особи, а також необхідність здійснення за ним лікарського спостереження або особливого догляду. Метою даної міри є запобігання або зменшення небезпеки скоєння цією особою нових протиправних діянь.

Цікавим видається підхід в законодавстві деяких зарубіжних країн до конкуренції заходів безпеки та покарання.

Так, згідно з КК Польщі особа, яка вчинила злочин у стані обмеженої осудності, поміщається до пенітенціарної установи, в якій застосовуються спеціальні лікувальні або реабілітаційні заходи. Якщо лікування дало позитивні результати, то суд може достроково звільнити особу, засуджену до покарання у вигляді позбавлення волі до трьох років. При цьому за особою встановлюється нагляд. Особа, яка страждає захворюванням алкоголізмом, наркоманією, за постановою суду поміщається в закритий лікувальний заклад для проходження курсу лікування, якщо є ймовірність вчинення нею нового злочину, і якщо особу засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі до двох років. При позитивних результатах суд умовно звільняє засудженого від відбування решти покарання. При цьому в період випробувального терміну суд може також зобов'язати пройти ще курс амбулаторного лікування або реабілітації, передавши особу під нагляд куратора або громадської організації. При порушенні засудженим умов випробувального терміну (ухиленні від лікування, реабілітації, вчинення злочину, порушення режиму лікувально-реабілітаційного закладу) суд виносить постанову про поміщення його в закриту установу для проходження курсу лікування або до пенітенціарної установи.

§ 67 КК ФРН передбачає, що призначена міра безпеки (приміщення в психіатричну лікарню або в лікувальний заклад для алкоголіків) виповнюється перед мірою покарання. За рішенням суду, якщо мета заходу безпеки буде досягнута таким чином краще, покарання виповнюється перед заходом виправлення і безпеки. Кримінальний кодекс Німеччини також передбачає можливість умовної відстрочки заходів безпеки у випадку, якщо суд прийде до висновку про можливість досягнення мети заходів безпеки без поміщення особи до лікувальної установи. Термін відстрочки варіюється від двох до п'яти років. У разі порушення вимог умовного звільнення суд вирішує питання про реальне виконання даної міри.

Кримінальне законодавство України передбачає види примусових заходів медичного характеру. Це амбулаторне примусове спостереження і лікування у психіатра, примусове лікування в психіатричних стаціонарах загального, спеціалізованого типу, спеціалізованого типу з інтенсивним спостереженням. При цьому особам, які вчинили злочин у стані осудності, але визнані такими, що потребують в лікуванні від алкоголізму, наркоманії або в лікуванні психічних розладів, що не виключають осудності, суд поряд з покаранням може призначити примусовий захід медичного характеру лише у вигляді амбулаторного спостереження і лікування у психіатра.

У кримінальних кодексах зарубіжних країн також передбачені види заходів безпеки, які умовно можна розділити на амбулаторні й на пов'язані з приміщенням особи в спеціалізовані лікувальні установи.

Зокрема, КК Польщі розмежовує види заходів безпеки по категоріям осіб. Так, особи, які вчинили протиправні діяння в стані неосудності і представляють значну суспільну шкідливість, поміщаються в психіатричні установи. Особи, які вчинили злочини в стані обмеженої осудності, поміщаються до пенітенціарної установи, де передбачені спеціальні лікувальні та реабілітаційні заходи. Особи, які вчинили злочин у стані, обумовленому залежністю від алкоголю, за рішенням суду поміщаються в закриті установи для проходження курсу лікування.

Кримінальне право Німеччини передбачає види примусових заходів медичного характеру - поміщення особи в психіатричну лікарню і поміщення особи в лікувальний заклад для алкоголіків чи наркоманів. Особа, яка вчинила злочин у стані зменшеної осудності також може бути поміщена в психіатричну лікарню, якщо вона внаслідок свого психічного розладу може зробити серйозні протиправні діяння і є небезпечною для суспільства. В лікувальний заклад для алкоголіків чи наркоманів згідно § 64 КК ФРН поміщається особа, схильна до надмірного вживання спиртних напоїв та інших п'янких речовин, яка вчинила протиправне діяння в стані сп'яніння або в результаті цієї схильності і якщо є небезпека, що дана особа в силу своєї схильності буде здійснювати серйозні протиправні діяння. КК ФРН встановлює послідовність виконання покарання, при якому заходам безпеки віддається пріоритет перед мірою покарання.

Згідно зі ст. 43 КК Швейцарії суд може застосувати до психічно - хворої особи, що вчинила діяння, каране каторжної в'язницею або тюремним ув'язненням, примусові заходи медичного характеру у вигляді поміщення до лікувального закладу або в притулок. У разі відсутності загрози для суспільства з боку хворого суд застосовує до нього амбулаторне лікування. В лікувальний заклад для алкоголіків поміщаються особи, які страждають алкоголізмом і вчинили в залежності від цього злочин. За наявності достатніх підстав суд може призначити амбулаторне лікування. При цьому він одночасно відстрочує виконання покарання у вигляді позбавлення волі, з подальшим вирішенням питання про умовне звільнення особи з лікувального закладу під охоронний нагляд.

Особливістю КК Швейцарії є добровільний характер такої міри безпеки, як поміщення особи, яка страждає наркоманією і вчинила злочин, в лікувальний заклад. Особа при цьому відправляється на лікування тільки за власним клопотанням з відстрочкою виконання покарання.

КК Іспанії в якості заходів безпеки передбачає лікування або отримання спеціальної освіти в установі, відповідно до психічної аномалії особи, яка вчинила протиправне діяння в стані неосудності. Особа, яка вчинила злочин у стані сильного алкогольного (наркотичного) сп'яніння, поміщається в державний чи приватний відновлювальний центр для алкоголіків і наркоманів.

Цікаве положення КК Іспанії, згідно якого тривалість знаходження в лікувальній установі не повинна перевищувати строк покарання у виді позбавлення волі, який міг би бути призначений за вироком за вчинення діяння. Якщо особа вчинила протиправне діяння, покарання за яке не передбачає позбавлення волі, суд призначає амбулаторне лікування. При цьому міра безпеки зараховується за виконання покарання.

КК Франції в залежності від тяжкості вчиненого алкоголіком діяння вирішує питання або він залишається на волі під наглядом диспансеру психічної гігієни, або примусово поміщається в один з центрів спеціалізованого перевиховання до того часу, коли він знову може повернутися до нормального життя.

В англосаксонському праві до осіб, які вчинили злочин, караний тюремним ув'язненням, визнаним звичним алкоголіком, суд може в доповненні до вироку або замість нього призначити напрямок на строк не більше трьох років в державний чи приватний реформатор для алкоголіків. Якщо особа вчинила нетяжкий злочин і ступінь наркотичної залежності невелика, міра медичного характеру може бути призначена амбулаторно тільки за згодою злочинця. В іншому випадку суд призначає міру покарання. Зокрема, В Англії одним із видів заходів безпеки є напрямок особи на строк до трьох років в спеціальний заклад для алкоголіків, якщо: особа засуджена за злочин, переслідуваний по обвинувальному акту; суд визнає, що злочин було скоєно під впливом сп'яніння і сам злочинець або присяжні вважають, що він "звичний п'яниця".¹⁸