3.3. Планування асортименту, якості, строків і каналів реалізації продукції

1. Асортименту і номенклатури продукції. Під номенклатурою розуміють укрупнений перелік продукції, що виробляється підприємством, а асортимент слугує для деталізації продукції за видами, типами, сортами і т.д. Наприклад, асортимент зернових може бути представленою озимою і ярою пшеницею, вівсом, кукурудзою, горохом і т.д.

У динаміці асортимент продукції змінюється значно більше, ніж номенклатура продукції. До того ж у сільському господарстві порівняно з іншими галузями народного господарства на асортимент і номенклатуру продукції значний вплив справляють погодні умови (якщо одних культур склалися несприятливі погодні умови розширюється площа інших). При цьому важливо спрогнозувати очікувані попит і пропозицію на ціни на ринку окремих видів продукції.

Слід мати на увазі, що планування оновлення продукції у короткотерміновому періоді погіршує ефективність роботи підприємства через збільшення витрат виробництва і реалізації, порушення ритмічності виробничого процесу. Однак у довгостроковому періоді між фінансовою стійкістю підприємства і його інноваційною діяльністю існує пряма залежність.

2. Якість продукції (сукупність властивостей товару, які характеризують міру спроможності даної продукції задовольнити потреби споживачів згідно з її цільовим призначенням). Слід урахувати, що показники якості сільськогосподарської продукції поділяються на біологічні технологічні, а також з позицій транспортабельності, екологічності, безпеки, естетичності.

Розробка напрямів підвищення якості продукції має відбуватись шляхом використання комплексних систем управління якістю, які можна об’єднати в три взаємозв’язані групи: технічні, організаційні (впровадження прогресивних технологій, удосконалення методів контролю на всіх стадіях виготовлення продукції, освоєння вітчизняного і зарубіжного досвіду щодо проектування і виготовлення високоякісної продукції) та соціально-економічні (система прогнозування та планування якості продукції, установлення прийнятних для виробників і споживачів цін на окремі види товарів, мотивація праці, створення належних умов праці та життєдіяльності та 113е .). При цьому економічний ефект від планування поліпшення якості продукції (Е) визначають за формулою:

Е = [ (Цн – Цб) – (Сн – Сб)] · О,

де Цн, Цб і Сн, Сб – відповідно нова і базова ціна та собівартість одиниці продукції; О – обсяг реалізованої продукції.

Підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому й національному ринках сприяє поліпшення стандартизації як інструменту забезпечення заданого рівня якості, наближення вітчизняних стандартів до міжнародних.

3. Строки реалізації продукції. Під дією сезонності ціни на сільськогосподарську продукцію змінюються через зміну попиту і пропозиції у продовж року. При цьому спостерігається така закономірність: найнижчі ціни на ринку встановлюються одразу після збирання врожаю (одержання тваринницької продукції).

Плануючи строки реалізації продукції слід мати на увазі її біологічні особливості. Так, зерно пшениці проходить період післязбирального дозрівання (1-2 місяці), у наслідок чого вміст клейковини в зерні може підвищитись на 1-1,5, а зерно може перейти з одного класу якості в інший.

Сільськогосподарську продукцію умовно можна побілити на дві групи: 1) високоліквідна продукція, яку можна реалізувати протягом цілого року (зерно, насіння соняшнику, картопля, більшість видів овочів, фрукти пізніх сортів, вовна та 114е .); 2) продукція, яка погано зберігається і тому реалізувати її потрібно терміново (молоко, яйця, худоба та птиця у живій масі, окремі види овочів, ягоди, виноград, фрукти ранніх сортів). Для продовження строків реалізації продукції другої групи доцільно застосовувати: консервацію овочів, фруктів і т.д.; переробку сільгосппродукції на власних промислових виробництвах.

4. Канали реалізації продукції. В ринкових умовах підприємства одержали право продавати продукцію за будь-якими каналами. Спеціалісти господарств повинні вміти обґрунтовувати і вибирати найбільш ефективні для умов конкретного підприємства канали реалізації. При цьому найскладнішими для виробників за процедурою (формування та сертифікація великих однотипних партій товару, замовлення транспорту, оформлення необхідних документів для митного контролю, податкової інспекції тощо) є операції з експорту-імпорту сільськогосподарської продукції.