Зміни в партійно-державному керівництві республіки:

• Січень – березень 1987 р. звільнено з посад за «послаблення керівництва» обласними парторганізаціями і «допущені в роботі недоліки» перших секретарів Ворошиловградського, Дніпропетровського і Львівського обкомів партії.

• З’явилася практика виборів партійних керівників таємним голосуванням із кількох кандидатур на альтернативній основі.

• Липень 1987 р. – за власним бажанням у зв’язку з погіршенням стану здоров’я з посади голови Ради міністрів України звільнено О.П. Ляшка; керівником уряду республіки став голова Держплану УРСР В. А. Масол.

• Крім голови Ради міністрів було замінено 5 його заступників, 7 міністрів, 6 голів держкомітетів.

II етап (1988 – 1991 рр.) – період активних політичних перетворень, курс на перехід до регульованої ринкової економіки.

• Поступово центральне керівництво почало розуміти, що економічні реформи повинні проводитися паралельно, нехай з обмеженими, але політичними перетвореннями, з лібералізацією політичного режиму.

• Червень 1988 р. – XIX партійна конференція, на якій було ухвалено рішення про кардинальне реформування політичної системи, взято курс на гласність.

Гласність – політика максимальної відвертості та правди в діяльності державних і громадських організацій, дієва й активна форма участі громадської думки в демократичному вирішенні найважливіших проблем країни.

Досягнення політики «гласності»:

• Ліквідація «білих плям» в історії СРСР; оприлюднення інформації про події, що раніше свідомо приховувалися;

• Поява ідейного плюралізму, розмаїтості думок;

• Реабілітація безневинно засуджених у 30-50-ті рр. політичних діячів і діячів культури;

• Значне пом’якшення цензури в засобах масової інформації;

• Ліквідація спецсховищ у бібліотеках;

• Масовий прокат кінофільмів, що десятиліттями лежали на полицях за ідеологічними мотивами;

• Публікації творів радянських та зарубіжних авторів, розповсюдження яких раніше заборонялося;

• Поява незалежних газет і журналів;

• Падіння «залізної завіси» і можливість діалогу з країнами Заходу; демократизація всього громадського життя в країні.

• Проведення перших демократичних виборів на альтернативній основі до Верховної Ради УРСР (1990 р.);

• Погіршення економічної ситуації (дефіцит товарів, інфляція, черги, перехід підприємств України на бартер – натуральний обмін, низька продуктивність праці, падіння національного прибутку у 1991 р. на 13 % тощо);

• Неспроможність союзних структур здійснювати ефективне управління економікою республіки;

• Прийняття Верховною Радою СРСР програми переходу до регульованої ринкової економіки (червень 1990 р.), яка з самого початку виявилася нежиттєздатною.

  • У результаті безсистемна перебудова призвела до розвалу народного господарства, зростання інфляції; розбалансованості економіки.