2. Екологічні проблеми ґрунтового покриву та їх розв’язання

Деградовані землі – земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслі-док землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.

2.1. Види забруднень ґрунтів та їх наслідки

Самий верхній шар земної кори називають – ґрунтом.

Ґрунт або едафотоп – самостійне природно-історичне органо-мінеральне тіло, яке виникло на поверхні земної кори внаслідок тривалої взаємодії біотичних, абіотичних, і антропогенних чинників, має специфічні генетико-морфологічні ознаки і властивості, головною з яких є родючість. Товщина ґрунту – 2–3 м. Це унікальний, перехідний шар між атмосферою, гідросферою та літосферою. Він має виключне значення для забезпечення життя завдяки головній властивості ґрунту – його родючості.

Едафотопи – це складні і дуже вразливі системи, що створювалися століттями але може бути зруйнована нераціональними діями людини за кілька років, місяців і навіть днів. Одним із найнебезпечніших наслідків є забруднення ґрунтів – це поява в них нових, нетипових для нього фізичних, хімічних чи біологічних агентів, або перевищення середнього багаторічного природного рівня концентрації названих агентів, які надходять внаслідок діяльності людини.

Забруднення поділяють на: механічне, хімічне, біологічне, фізичне.

Механічне засмічення ґрунтів – відбувається через накопичення будівельного сміття, битого скла, кераміки та інших відносно інертних відходів, які несприятливо діють на механічні властивості ґрунтів.

Хімічне забруднення спричиняє проникнення у ґрунт речовин, які змінюють природну концентрацію хімічних елементів до рівня, що перевищує норму. Наслідком цього є зміна фізико-хімічних властивостей ґрунтів. Це найбільш поширений, тривалий і небезпечний вид забруднення.

Біологічне забруднення – це внесенням у ґрунт і розмноженням у ньому небезпечних для людини організмів – бактерій, гельмінтів та ентомофауни, показники яких визначають рівень епідеміологічної небезпеки. Цей вид забруднень підлягає контролю насамперед на території селітебних і рекреаційних зон.

Фізичне забруднення – це зміна температурного, електричного і магнітного полів, виникнення вібраційні поля, радіаційного фону.

Техногенно забруднені землі – землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров'я людей. При використанні таких земель враховують особливості режиму їх використання.

До комплексних форм забруднення призводить поховання промислових побутових відходів. Особливо гострою ця проблема в Україні є в урбанізованих і промислових районах, де рівень експлуатації відходосховищ дуже низький.

Наслідками забруднення ґрунтів, які використовують в землеробстві, є:

• гальмування процесу ґрунтоутворення;

• зниження родючость ґрунтів;

• послаблення процесів самоочищення ґрунтів, що підвищує загрозу нагромадження хвороботворних організмів і створює ризик виникнення небезпечних хвороб;

• нагромадження забруднювачів у рослинницькій продукції, які потрапляють в організм людини прямо чи опосередковано (з рослинними або тваринними продуктами).