8

ПрЕк_Л_5

Тема 5. Екологічні проблеми літосфери (2 год)

План

1. Значення літосфери та антропогенний вплив на земну поверхню

2. Екологічні проблеми ґрунтового покриву та їх розв’язання

2.1. Види забруднень ґрунтів та їх наслідки

2.2. Види ерозії та інших порушень властивостей ґрунтів внаслідок господарського використання

2.3. Види рекультивації порушених земель

2.4. Захист ґрунтового покриву від небезпечних геологічних процесів

3. Екологічний стан ґрунтів в Україні

1. Значення літосфери та антропогенний вплив на земну поверхню

Значення літосфери. Літосфера – верхня «тверда» оболонка Землі, яка зі збільшенням глибини поступово переходить у сфери з меншою твердістю речовини. Літосфера включає земну кору і верхню мантію Землі. Залежно від положення на планеті, потужність літосфери складає від 50 до 200 км. Товщина земної кори сягає до 75 км на континентах и лише 10 км під дном океану. Земна поверхня характеризується певним простором, рельєфом, ґрунтовим покривом, рослинністю, надрами та водами. Отже, літосфера є:

1) джерелом природних ресурсів, необхідних для існування усіх живих організмів, в.ч. і людини,

2) джерелом тепла (від ядра Землі) та енергії, яку добувають з викопного палива: нафта, газу, кам’яного вугілля.

3) сферою накопичення і збереження інформації про еволюційно-історичні та генетичні процеси.

Загалом земельні ресурси – це специфічне поєднання ґрунтів, рельєфу, клімату, рослинності. Універсальність земельних ресурсів полягає у тому, що земля необхідна для всіх галузей господарства, і вона є одночасно і предметом та засобом праці. Природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів, називають деградацією земель. Деградація ґрунтів – погіршення корисних властивостей і родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів.

Розрізняють декілька видів негативного впливу діяльності людини на земну поверхню.

Сільськогосподарський вплив на земельні ресурси (за нераціонального їх використання) полягає у погіршенні фізико-хімічних і біологічних властивостей ґрунтів, зниженні їх продуктивності і забруднення внаслідок порушення норм застосування хімічних засобів захисту рослин, промислового забруднення ґрунтів, використання на полях недосконалої техніки і технологій тощо.

Промисловий вплив на ландшафт є локальним, проте він є більш інтенсивним, ніж землеробство, і має тенденцію до збільшення промислових територій (майданчиків, кар’єрів, відвалів, териконів тощо).

Вплив гірничорудної промисловості сприяє утворенню різних за площею, глибиною й обсягом виробіток (відкритих кар'єрів), техногенних осідань, териконів, відвалів, шлакосховищ та інше. Рослинний покрив на них розвивається дуже повільно, біоценози характеризуються нестійкістю.

Вплив будівництва супроводжується зрізанням позитивних і засипанням негативних форм рельєфу, намивом ґрунтів, повною руйнацією рослинного і ґрунтового покриву. Підрізка схилів для будівництва активізує ерозійні і зсувні процеси.

Містобудівний вплив позначається на горизонтах підземних вод і нижніх шарах атмосфери.

Водогосподарчий вплив на виявляється в створенні водоймищ, каналів, змінених русел рік, що призводить до порушення гідрологічного режиму водозбірних басейнів.

Гідроенергетичний вплив призвів до: 1) утворення водоймищ, які греблями перегороджують потоки речовини енергії і інформації та призводять до деградації рослинності та ландшафтної структури заплавних долин; 2) зміни русел річок, розвитку таких процесів, як "цвітіння води", замулення, деградації гідроекосистем; 3) утворення болотних комплексів і підтоплення в смузі гідрогеологічного впливу; 4) зміни ландшафтів; 5) зміни умов існування і відтворення риб та ведення рибного господарства тощо.

Для повернення землям природної якості і властивостей родючості, які були порушені минулою діяльністю людини або природними катастрофами, здійснюють відновлення земель. Систему заходів для поліпшення ґрунтів з метою створення сприятливих умов для сільськогосподарського, лісогосподарського та інших виробництв з урахуванням вимог екологічного (раціонального) природокористування називають меліорацією. Розрізняють:

Меліорація земель – комплекс гідротехнічних, культуртехнічних хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних, інших меліоративних заходів що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь.

Меліорація ґрунтів – помітне поліпшення властивостей ґрунтів та умов ґрунтоутворення з метою підвищення їхньої родючості. Здійснюється шляхом штучного регулювання водного, повітряного, теплового, сольового, біохімічного та фізико-хімічного режимів ґрунту за допомогою осушення (або зрошення), агролісомеліорації, фітомеліорації, внесення хімічних, органічних, мінеральних добрив та ін. заходів. Є понад 30 видів М. ґ.

Гідромеліоративний вплив, крім запланованого позитивного ефекту, може призводити і до негативних наслідків: 1) зрошування – до збільшенням площ і темпів засолення ґрунтів; 2) осушення – до порушення гідрологічного режиму та продуктивності ландшафтів, їх рослинного покриву.

Лісомеліоративний вплив здійснюють на еродованих територіях. Це полезахисні і прибалкові лісосмуги, лісосмуги по схилах пасовищ, суцільне заліснення еродованих балкових і гірських схилів, ярів, смуг навколо водойм, каналів, суцільне і кулісне заліснення пісків та інше.