3.5. Методика аудиту поточних зобов'язань

Своєчасність розрахунків підприємства з різними дебіторами та кредиторами впливає на безперервність виробничого процесу, успішність і результативність господарської діяльності, а рівень платоспроможності, фінансової стійкості та незалежності підприємства визначається сумлін­ним виконанням підприємствами своїх зобов'язань перед фінансово-кредитними установами, бюджетом, позабюджетними фондами та іншими підприємствами і організаціями.

Зобов'язанням підприємства вважається заборгованість, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють в собі економічні вигоди, а поточні зобов'язання - це заборгованість, яка буде погашена протягом операцій­ного циклу підприємства або протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу.

Отже, зобов'язання визнаються і відображаються в обліку за умови, що оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність змен­шення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.

Аудитор під час перевірки поточних зобов'язань підприємства-замовника звертає особливу увагу на підтвердження реальності та достовір­ності відображення таких статей балансу:

кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги;

поточні зобов'язання за одержаними авансами;

поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці;

поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування;

поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом.

Кредиторська заборгованість за товари (роботи і послуги) виникає у зв'язку з тим, що момент отримання товарів від постачальників не співпадає з моментом оплати. Для відображення зобов'язань перед поста­чальниками та підрядниками призначена стаття балансу "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги", яка є вартісним вираженням обов'язку здійснити платежі. Зобов'язання за поставку товарів, виконання робіт або надання послуг відображаються в балансі в сумі, яка зазначена у рахунках постачальників та підрядників.

Основними законодавчими та нормативними актами, якими повинен керуватися аудитор під час перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками та їх відображенні у фінансовій звітності підприємства є:

Закон України "Про внесення змін до закону України "Про оподатку­вання прибутку підприємств" від 22 травня 1997р. № 283/97 - ВР (зі змінами і доповненнями);

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р.

№ 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями); Ч> Господарський кодекс України від 16.01.2003р. № 436- IV (зі змінами

та доповненнями); ^0 Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435- IV (зі змінами та

доповненнями);

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені відпо­відними наказами Міністерства фінансів України: 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"; 2 "Баланс"; 11 "Зобов'язання"; 21 "Вплив змін валютних курсів";

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291 (зі змінами та доповненнями); ^> Інструкція з інвентаризації основних засобів,, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів, документів і розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. № 69 (зі змінами та доповненнями);

Міжнародні стандарти аудиту: 120 "Концептуальна основа міжна­родних стандартів аудиту"; 200-299 "Відповідальність"; 300-399 "Шанування"; 400-499 "Внутрішній контроль"; 500-599 "Аудиторські докази"; 610 "Розгляд роботи внутрішнього аудиту"; 620 "Вико­ристання роботи експерта"; 700-720 "Аудиторська думка та звітність"; 800-810 "Спеціалізовані сфери"; 900-930 "Супутні послуги"; Чс> МСЗО 2400 Завдання з огляду фінансових звітів;

МСЗВ 3000 Завдання з надання впевненості; ^ МСЗВ 3400 Перевірка прогнозованої фінансової інформації;

МССП 4400 Завдання з виконання погоджених процедур ; Ч> МССП 4410 Завдання з підготовки фінансової інформації; ^ ВПР (виклад політики ради) Визнання професійної кваліфікації бухгалтерів;

МППП (міжнародні професійні практичні положення) 1 Забезпечення якості професійних послуг.

Під час здійснення аудиту розрахунків з постачальниками та підряд­никами аудитор вирішує наступні завдання:

перевірка дотримання чинного законодавства щодо розрахунків з постачальниками та підрядниками;

вивчення реальності поточної кредиторської заборгованості;

контроль стану розрахунків з постачальниками і підрядниками та розрахунково-платіжної дисципліни на підприємстві;

виконання договірних зобов’язань та правильність документального

оформлення розрахунків з постачальниками та підрядниками;

перевірка наявності простроченої кредиторської заборгованості;

контроль повноти оприбуткування придбаних запасів та інших

товарно-матеріальних цінностей;

перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгова­ності перед постачальниками і підрядниками;

перевірка правильності відображення в обліку заборгованості за авансами, виплаченими постачальникам та підрядникам;

перевірка відображення заборгованості перед постачальниками та підрядниками на рахунках бухгалтерського обліку та в системі облікових регістрів, які використовуються на підприємстві.

Слід зазначити, що основними джерелами інформації для здійснення аудиту операцій із зобов'язаннями є наступні первинні документи: дого­вори купівлі-продажу, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, митні декларації, акти виконаних робіт, прибуткові ордери, акти про приймання матеріалів, комерційні акти, картки складського обліку, виписки банку, довідки бухгалтерії, а також регістри синтетичного і аналітичного обліку (Журнал №3 і відомість 3.3 ), Головна книга та баланс.

На першому етапі аудиту кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги перевіряється стан розрахунків та реальна величина зобов'язань підприємства. При цьому вивчається стан підприємств-постачальників та проводиться інвентаризація розрахунків: підприємства-кредитори надають виписки про заборгованість, а підприємства-дебітори протягом 10 днів підтверджують заборгованість або заявляють заперечення.

За результатами інвентаризації розрахунків з постачальниками та підрядниками складається акт та довідка про кредиторську заборго­ваність, щодо якої термін позовної давності минув, із зазначенням назви та адреси кредитора, суми, дати та причини виникнення заборгованості.

Тобто специфіка процесу інвентаризації полягає в тому, що поряд з суто бухгалтерською інформацією перевіряється відповідність здійснених операцій законодавчо-правовим нормам.

Строки позовної давності в Україні регулюються статтями 251 -268 Цивільного кодексу України.

Під час аудиту договірних зобов'язань з'ясовується наявність дого­ворів купівлі-продажу та їх відповідність законодавчо визначеній формі, умови, строки, обсяги, вартість ТМЦ, форми розрахунків, права та обов'язки сторін.

При надходженні запасів перевіряється повнота та своєчасність оприбуткування запасів за даними первинних документів, дотримання цін та тарифів. Якщо при надходженні запасів не виявлено відхилень і Щ°Д° кількості та якості, їх надходження оформлюють прибутковими ордерами або роблять відмітку про оприбуткування на супровідних документах, а у випадку виявлення відхилень - за актом про приймання мате­ріалів, який слугує підставою для пред'явлення претензії постачальнику, і Шляхом порівняння даних супровідних розрахунково-платіжних доку­ментів визначається та контролюється повнота оприбуткування запасів І та правильність формування зобов'язань в бухгалтерському обліку.

При цьому слід враховувати, що при оприбуткуванні ТМЦ сума забор­гованості відображається разом із сумою ПДВ, але за умовою, що постачальник є платником податку.

Під час перевірки розрахунків з постачальниками аудитор перевіряє дані виписок банку (у випадку використання безготівкової форми розрахунків) та дані видаткових касових ордерів (у випадку використання готів­кової форми розрахунків), враховуючи при цьому граничний розмір розрахунків готівкою.

Аудитор встановлює наявність кредиторської заборгованості з простроченим терміном позову та перевіряє її списання.

Перевіряючи правильність відображення кредиторської заборгова­ності за товари, роботи і послуги у бухгалтерському обліку аудитор спів ставляє залишок за рахунком 63 "Розрахунки з постачальниками та підряд­никами" із залишками у Головній книзі, Журналі №3 та відомості № 3.3.

Надходження і перерахування коштів перевіряється за даними Жур­налу №1. Таким чином, виявляється наявність заборгованості з простро­ченим трирічним терміном давності та перевіряється правильність и списання.

Наступним питанням аудиту поточних зобов'язань є контроль обґрунтованості залишків за статтею "Поточні зобов'язання за одержаними авансами". Аванси одержані - це стаття, у якій відображається попе­редня часткова оплата, отримана від покупців або замовників до дати виконання зустрічних вимог за договором продавця. Але при цьому, одержані аванси не впливають на фінансовий результат підприємства, так як вони не визнаються доходом.

При перевірці розрахунків за одержаними авансами встановлюється: обґрунтованість даної форми розрахунків, повнота та своєчасність надання сум попередньої оплати від покупців та замовників за продаж і виконання роботи згідно з умовами договорів, платіжних документів, виписок та відомості №2; правильність відображення і повнота сум одержаних авансів в облікових регістрах підприємства.

Тобто в процесі контролю авансів одержаних перевіряється:

мета одержання авансів, їх реальність та обґрунтованість суми;

причини невиконання покупцем своїх зобов'язань;

правильність нарахування ПДВ за одержаними авансами;

правильність ведення синтетичного обліку та відповідність даним аналітичного обліку (Журнал №3 та відомість №3.5).

Аудит дотримання трудового законодавства та розрахунків з оплати праці є найбільш трудомістким і відповідальним процесом. При перевірці даної ділянки облікової роботи аудитор встановлює чи є вірною та інфор­мація, яка відображена в фінансовій звітності підприємства, в його бухгалтерському обліку та в первинних документах.

Основними законодавчими та нормативними актами, якими керується аудитор під час здійснення перевірки розрахунків з оплати праці є:

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-УІІ1 (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про колективні договори та угоди" від 01.07.1993р.

№ 3356-ХІІ (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995р. № 108/95-ВР;

Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996р. № 504/96-ВР (зі

змінами та доповненнями);

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р.

№ 889-ІУ (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страху­вання" від 09.07.2003р. № 1058-ІУ (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страху­вання" від 26.06.1997р. № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001р. № 2240-ІП;

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання на випадок безробіття" від 02.03.2000р. № 1533-Ш (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про розмір внесків на деякі види загально­обов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001р. № 2213-ПІ (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захво­рювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. № 1105-ХІV (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001р. № 2272-Ш (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік;

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений поста­новою КМУ від 08.02.95р. №100 (зі змінами та доповненнями);

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розра­хунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страху­ванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001р. № 1266;

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені відпо­відними наказами Міністерства фінансів України: 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";2"Баланс"; 11 "Зобов'язання"; 16 "Витрати";

Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. №5 (зі змінами та доповненнями);

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291 (зі змінами та доповненнями);

Міжнародні стандарти аудиту: 120 "Концептуальна основа міжнарод­них стандартів аудиту"; 200-299 "Відповідальність"; 300-399 "Плану­вання"; 400-499 "Внутрішній контроль"; 500-599 "Аудиторські докази"; 610 "Розгляд роботи внутрішнього аудиту"; 620 "Використання роботи експерта"; 700-720 "Аудиторська думка та звітність"; 800-810 "Спеці­алізовані сфери"; 900-930 "Супутні послуги";

МСЗО 2400 Завдання з огляду фінансових звітів;

МСЗВ 3000 Завдання з надання впевненості;

МСЗВ 3400 Перевірка прогнозованої фінансової інформації;

МССП 4400 Завдання з виконання погоджених процедур;

МССП 4410 Завдання з підготовки фінансової інформації;

ВПР (виклад політики ради) Визнання професійної кваліфікації бухгалтерів;

МППП (міжнародні професійні практичні положення) 1 Забезпечення якості професійних послуг.

Джерелами інформації для аудиту розрахунків з оплати праці є:

наказ про облікову політику підприємства, колективний договір,

штатний розклад;

первинні документи з обліку особового складу: накази про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, звільнення, про надання відпустки, особові картки, алфавітні картки, трудові книжки;

первинні документи з обліку робочого часу: табелі обліку викорис­тання робочого часу типових форм П-12, П-13, П-14;

первинні документи з обліку виробітку: наряди на відрядні роботи, маршрутні листки, рапорти про виробіток та ін.;

інші первинні документи: списки осіб, що працювали в понаднормовий час, листки обліку простоїв, акти виправлення браку, видаткові касові ордери та ін.;

регістри аналітичного та синтетичного обліку: особові рахунки, розрахункові відомості, розрахунково-платіжні відомості; Журнал №5, Журнал №3, Головна книга;

бухгалтерська звітність: Баланс (форма №1) та ін.

Під час аудиту розрахунків по оплаті праці перевіряється штатний розклад підприємства, тарифна сітка і ставки, посадові оклади і тарифи, а також положення про преміювання. Окремо перевіряються складові фонду оплати праці: основна заробітна плата, додаткова та інші заохочу­вальні і компенсаційні виплати.

У першу чергу з'ясовується, які форми оплати праці використовуються на підприємстві та перевіряється правильність нарахування основної заробітної плати на підставі нарядів, актів виконаних робіт, маршрутних листів, розрахункових відомостей. На практиці зустрічаються випадки складання підроблених нарядів або облікових листів на виконання тих чи інших робіт. Для виявлення таких фактів, аудитор переглядає наряди (облікові листи) послідовно за датами їх заповнення і зіставляє зазначені в них прізвища виконавців робіт з іншими нарядами або первинними документами, де ці особи могли бути зайняті (наприклад, посвідчення про відрядження, подорожні листи автомобілів).

Потім аудитор встановлює чи немає повторного нарахування сум за раніше оплаченими первинними документами (табелями, нарядами, нако­пичувальними обліковими листами та разовими документами), перевіряє та здійснює арифметичні підрахунки в нарядах, виписаних на осіб, які відсутні в штатному складі підприємства і тих, що працювали недовгий час, нарядах на виправлення браку та переробку неякісно виконаних робіт, а також розрахункових відомостях.

Дуже важливо звернути увагу на правильність розрахунків з оплати праці з працівниками, прийнятими на роботу за договорами підряду та трудовими договорами. Часто такі договори оформлюються минулим числом і носять фіктивний характер, тому необхідно встановити, за яку роботу та який обсяг виконаної роботи нарахована заробітна плата, якими документами підтверджується обсяг виконаної роботи, розміри нара­хованої заробітної плати.

При перевірці додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат в першу чергу вивчається склад преміюваль­них виплат, якщо на підприємстві існує положення про преміювання. Найчастіше на підприємстві виплачуються наступні види премій: за пере­виконання та виконання виробничого завдання, за економію сировини і матеріалів, за винахідництво і раціоналізаторство, за підвищення продук­тивності праці, за збір та здачу відходів тощо. У цьому випадку переві­ряється правильність нарахування премій та віднесення їх до складу додаткової заробітної плати. Крім того звертається увага на джерела за рахунок яких здійснюється преміювання.

Перевіряючи правильність операцій з оплати праці, аудитор особливу увагу звертає на правильність оформлення розрахунково-платіжних або платіжних відомостей (наявність підписів керівника, головного бухгал­тера, відповідність табельного номера одержувача в платіжній відомості ого номеру за табелем, відповідність табельних номерів однієї і тієї ж особи в різних платіжних відомостях, відсутність дописок, необумовле­них виправлень або повторення прізвища однієї і тієї ж особи в різних платіжних відомостях за один і той же період часу).

Враховуючи те, що облік праці та заробітної плати є трудомістким, потребує уваги та сконцентрованості, оскільки пов'язаний з обробленням великої кількості первинної інформації і має багато однотипних операцій, які потребують багато часу щодо їх оброблення, то застосування комп'ю­терної техніки є необхідним.

Для узагальнення матеріалу можна представити наступні основні аспекти аудиту щодо розрахунків з оплати праці:

перевірка дотримання чинного трудового законодавства та дисцип­ліни;

контроль стану організації та правильності ведення обліку особового складу, використання робочого часу і виробітку;

перевірка правильності нарахування основної та додаткової заро­бітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, допомоги з тимчасової непрацездатності;

перевірка правильності розрахунку утримань із заробітної плати;

контроль повноти відображення нарахованої заробітної плати на рахунках бухгалтерського обліку, в зведених документах, облікових регістрах та звітності.

Стаття "Поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування " відображає сальдо заборгованості з обов'язкового й добровільного стра­хування найманого персоналу на пенсійне та інші види забезпечень, за обов'язковим та добровільним страхуванням майна підприємства, за індивідуальним страхуванням найманих працівників.

До основних завдань аудиту розрахунків зі страхування можна віднести:

перевірку дотримання чинного законодавства із розрахунків з соці­ального страхування;

контроль правильності визначення бази оподаткування для нара­хування внесків до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання;

перевірку правильності застосування ставок відрахувань та утри­мань внесків до фондів соціального страхування, а також правиль­ності арифметичного розрахунку суми внесків;

перевірку розрахунків за виплатами з фондів соціального страхування;

контроль своєчасності перерахування внесків до фондів соціального страхування;

перевірку правильності відображення в бухгалтерському обліку нарахування та сплати внесків до фондів соціального страхування.

До джерел інформації щодо аудиту розрахунків за соціальним стра­хуванням відносяться:

розрахункові та розрахунково-платіжні відомості, особові рахунки, розрахунки та довідки бухгалтерії, листки непрацездатності, виписки банку, видаткові касові ордери,

регістри синтетичного обліку: Журнал №5, Журнал №3, Головна книга;

бухгалтерська звітність: Баланс (форма №1); звітність перед фон­дами соціального страхування.

Передусім аудитор встановлює чи зареєстровано підприємство як платник страхових внесків за місцем свого знаходження.

Крім того, аудитор спів ставляє кількість оплачених днів і суму випла­ченої допомоги за поданими листками тимчасової непрацездатності з днями і сумами, що відображаються в бухгалтерському обліку.

У ході аудиту розрахунків за соціальним страхуванням аудитором перевіряється правильність організації обліку за рахунком 65 "Розрахунки за страхуванням".

При перевірці правильності ведення бухгалтерського обліку за субра­хунком 651 "Розрахунки за пенсійним забезпеченням" враховується те, що платниками внесків до Пенсійного фонду України є страхувальники (роботодавці) та застраховані особи (наймані працівники).

Базою оподаткування внеском на пенсійне страхування для робото­давців є суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності. База для обчислення утримань до Пенсійного фонду (за рахунок найманих праців­ників) співпадає з базою обчислення відрахувань внесків на пенсійне забезпечення.

Порядок нарахування та сплати внеску в Пенсійний фонд залежить від категорії платників такого внеску. Підставою для цього є бухгалтерські та інші документи, у відповідності з якими відбувається нарахування заробітної плати або підтверджують її нарахування.

Нараховані за відповідний звітний період страхові внески підлягають сплаті платниками-роботодавцями шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше, ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду незалежно від факту виплати заробітної плати. Якщо ж протягом базового звітного періоду (календарного місяця) відбувалися виплати, на які нараховуються страхові внески, то платники одночасно з виплатою таких сум повинні були сплатити авансові платежі.

Якщо період виплати сум, на які нараховуються внески до Пенсійного фонду, більше одного місяця (оплата щорічної відпустки, допомоги з тимчасової непрацездатності), то нарахування такого внеску відбувається окремо за кожний місяць.

Друга категорія платників - це наймані працівники підприємства. Нарахування та сплата внесків на загальнообов'язкове пенсійне страху­вання, які утримуються із заробітної плати працівників підприємства відбувається щомісяця в залежності від розміру заробітної плати. Строки сплати внесків до Пенсійного фонду в частині утримань співпадають зі строками сплати внесків в частині відрахувань.

Об'єктом оподаткування внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням є суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб для роботодавців та суми оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохо­чувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, - для най­маних працівників. Таким чином, внески не утримують із виплат, які не входять до фонду оплати праці (наприклад, із суми допомоги з тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологам).

Щодо сплати внесків на соціальне страхування з тимчасової непраце­здатності аудитор повинен перевірити, щоб перерахування внесків відбу­валося одночасно з отриманням грошових коштів на оплату праці в уста­новах банків, а в разі виплати заробітної плати за першу половину або другу половину місяця нараховані страхові внески повинні буги сплачені не пізніше дня, встановленого для виплати заробітної плати за другу половину місяця.

Перевіряючи розрахунки з Фондом соціального страхування з тим­часової непрацездатності, аудитор також звертає увагу на правильність нарахування виплат за рахунок Фонду (допомоги з тимчасової непраце­здатності, допомоги по вагітності та пологах). Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності, починаючи з шостого дня непрацездатності (перші п'ять днів непрацездатності оплачуються за рахунок підприємства). При проведенні аудиту обґрунтованості та пра­вильності виплат за рахунок коштів соціального страхування звертається увага на правильність визначення середньої заробітної плати для нараху­вання відповідних допоміг та встановлюється відповідність загального трудового стажу, розмір якого був використаний для нарахування допо­моги по тимчасовій непрацездатності (менше 5 років - 60 %, від 5 до 8 років загального стажу - 80 %, від 8 років - 100 %).

При перевірці правильності обчислення внесків на соціальне страху­вання на випадок безробіття, аудитор повинен враховувати ставки, розмір яких щорічно переглядається Кабінетом міністрів України.

При аудиті розрахунків за соціальним страхуванням враховується, що страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування, державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, державне соці­альне страхування на випадок безробіття нараховуються в межах гранич­ної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Мініст­рів України (десятикратний розмір прожиткового мінімуму).

Таким чином, аудит розрахунків за страхуванням покликаний пере­вірити правильність утворення коштів соціального страхування та пенсій­ного забезпечення й законність їх використання.

Головним завданням аудитора при перевірці поточних зобов'язань за розрахунками з бюджетом є надання допомоги підприємству уник­нути фінансових втрат, пов'язаних із санкціями, які накладаються подат­ковими службами через неправильність обрахувань та несвоєчасне пере­рахування платежів до бюджету. У зв'язку з цим ретельно перевіряється правильність проведення відповідних розрахунків платежів у бюджет і в державні цільові фонди та своєчасність їх перерахування згідно діючого і законодавства до бюджету.

Основними законодавчими та нормативними актами, якими керується аудитор при перевірці розрахунків з бюджетом є:

Закон України "Про внесення змін до закону України "Про оподатку­вання прибутку підприємств" від 22 травня 1997р. № 283/97 - ВР (зі змінами і доповненнями);

Закон України “Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97 ВР (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-ІУ (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про плату за землю"від03.07.92р№.2535-ХІІ(зі зміна ми та доповненнями);

Закон України "Про податок з власних транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів" від 11.12.91р. № 1963-ХІІ (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників подат­ків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ПІ (зі змінами та доповненнями);

Закон України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік; Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені відповід­ними наказами Міністерства фінансів України: 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"; 2 "Баланс"; 11 "Зобов'язання"; 17 "Податок на прибуток";

Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена спільним нака­зом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і ДПА України від 19.07.99р. № 162/379 (зі змінами та доповненнями);

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291 (зі змінами та доповненнями);

Наказ ДПАУ "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30.05.97р. № 165 (зі змінами та допов­неннями);

Наказ ДПАУ "Про затвердження форми податкового розрахунку комунального податку" від 24.12.2003р. № 625 (зі змінами та доповненнями);

Міжнародні стандарти аудиту: 120 "Концептуальна основа міжна­родних стандартів аудиту"; 200-299 "Відповідальність"; 300-399 "Планування"; 400-499 "Внутрішній контроль"; 500-599 "Аудиторські докази"; 610 "Розгляд роботи внутрішнього аудиту"; 620 "Використання роботи експерта"; 700-720 "Аудиторська думка та звітність";

N00-810 "Спеціалізовані сфери"; 900-930 "Супутні послуги"; 1 МСЗО 2400 Завдання з огляду фінансових звітів; ' МСЗВ 3000 Завдання з надання впевненості; 1 МСЗВ 3400 Перевірка прогнозованої фінансової інформації; 1 МССП 4400 Завдання з виконання погоджених процедур; 1 МССП 4410 Завдання з підготовки фінансової інформації; Ь ВПР (виклад політики ради) Визнання професійної кваліфікації бухгалтерів;

МГШП (міжнародні професійні практичні положення) 1 Забезпечення якості професійних послуг.

Контроль розрахунків здійснюється за допомогою основних джерел інформації:

довідки і розрахунки за окремими видами платежів, податкові накладні, виписки банків і прикладені до них документи;

журнали № 2; 4; 8; 10 (бухгалтерські записи за рахунками 641, 642, 643, 644);

дані податкового обліку (щодо валових доходів і валових витрат), декларації зі сплачених податків.

Перевіряючи правильність розрахунку та обліку податку з доходів фізичних осіб, який утримується із заробітної плати працівників підприємства, аудитор встановлює правомірність застосування податкових соціальних пільг. Відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму подат­кової соціальної пільги у таких розмірах:

у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звіт­ного податкового року, - для будь-якого платника податку, заробітна плата якого не перевищує граничного розміру доходу, що дає право на застосування пільги;

у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми мінімальної пільги. Такий розмір податкової соціальної пільги застосовується для платників податку, які: є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18років; має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину; є вдівцем або вдовою; є особою, віднесеною зако­ном до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Вер­ховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом; є інвалідом І або II групи, у тому числі з дитинства;

у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми мінімальної пільги - для платника податку, який є: особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави; учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту"; колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою; особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками; особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період і 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

У разі, якщо платник податку має право на застосування податково-соціальної пільги з двох і більше підстав, податкова соціальна Пільга застосовується один раз із підстави, що передбачає її найбільший розмір

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавств;) виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого ДЛЯ працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої н;і 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Перевіряючи правильність розрахунку податку з доходів фізичних осіб, аудитор звертає увагу на правильність формування сукупного місячного оподатковуваного доходу, до складу якого не повинні включатися суми державної матеріальної та соціальної допомоги (окрім допомоги і тимчасової непрацездатності) у вигляді адресних виплат коштів м надання соціальних послуг, житлових та інших субсидій і дотацій 138 компенсацій, винагород і страхових виплат, що виплачуються з бюджетів та фондів соціального страхування.

Також аудитор враховує, що з метою оподаткування сума заробітної плати, нарахованої працівникам підприємства, зменшується на суму внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пенсійне, з тимчасової непрацездатності, на випадок безробіття). Податок з доходів фізичних осіб утримувався у 2006 році за ставкою 13 % (починаючи з 01.01.2007р. - 15%).

Податок підлягає перерахуванню до бюджету під час виплати оподат­ковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нара­ховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Оскільки місцеві податки та розрахунки з бюджетом систематично перевіряються податковими адміністраціями, то в процесі аудиту і доцільно вивчити акти перевірок, проведених податковою інспекцією.

Отже, загальною метою аудитора є встановлення за всіма видами пла­тежів в бюджет та в державні цільові фонди правильності суми нарахо­ваних платежів, своєчасності їх перерахування, виявлення причин прост­рочення сплати вказаних платежів і як запобігти допущених порушень.

Метою аудиту розрахунків з бюджетом є формулюванням аудитором думки про те, чи відповідають на підприємстві розрахунки за всіма подат­ками і зборами вимогам чинного законодавства, щодо їх нарахування, сплати та організації обліку.

Основне завдання аудиту розрахунків з бюджетом - це ретельна пере­вірка правильності нарахування податків і зборів та своєчасності їх слати до бюджету, а також підтвердження перевіреної інформації.

До початку перевірки аудитор шляхом усного опитування встановлює за якими платежами і податками підприємство веде розрахунки з бюджетом.

Після чого по кожному виду розрахунків з бюджетом по податках, зборах і платежах перевіряється стан внутрішнього контролю підприємства.

Основним податком, який сплачують підприємства, є податок на Прибуток. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань, нарахованих у звітному періоді.

Зазначимо, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній економічній зоні, так і за її межами. Валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які виготов­ляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Особливістю обліку валових доходів і витрат є їх визнання "за першою подією". Так, датою збільшення валових доходів та витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування (списання) грошових коштів в оплату товарів, робіт, послуг;

дата відвантаження (оприбуткування)товарів,фактичного надання (фактичного отримання) результатів робіт і послуг.

Перевіряючи правильність обліку валових доходів і витрат, та їх відо­браження у декларації про прибуток, аудитор повинен звернути увагу на наступні моменти:

чи відповідає склад валових доходів (витрат) підприємства вимогам ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємства ";

чи відображаються у складі валових витрат тільки ті витрати, які пов'язані з виробничою і господарською діяльністю підприємства. Особливо це стосується витрат на відрядження, міжміські телефонні переговори, вартості послуг мобільного зв'язку тощо;

чи включені до складу валових витрат тільки ті, що мають документальне підтвердження;

чи дотримувалося підприємство правила визнання валових доходів і витрат за "першою подією", в тому числі в момент одержання (перерахування) попередньої оплати;

чи не мало місце завищення валових доходів або витрат внаслідок 11 повторного відображення в обліку за другою подією;

чи не включалися до складу валових витрат суми оплати праці і відрахуваннями до соціальних фондів) персоналу, який не пов'язаний з господарською діяльністю підприємства, а також виплати, не передбачені колективним договором (наприклад, відшкодування про­їзду), виплати, спрямовані на фінансування особистих потреб праців­ників (матеріальна допомога), виплати за рахунок фондів соціального страхування;

чи не включатся до валових витрати на прийому, презентації, розповсюдження подарунків з рекламними цілями у сумі, що переви­щує 2 відсотки оподатковуваного прибутку за попередній звітний період.

Свої особливості має оподаткування операцій в іноземній валюті: доходи від продажу товарів (робіт, послуг), отримані в іноземній валюті, перераховуються в гривні за офіційним курсом НБУ на дату їх отримання, а валові витрати в іноземній валюті на придбання товарів (робіт, послуг) визначаються у сумі, що дорівнює балансовій вартості такої валюти. При цьому валові доходи і витрати в іноземній валюті не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.

У разі купівлі іноземної валюти за гривні валові виграти або валові доходи не змінюються. У разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця валюти, а валові витрати збільшуються на суму балансової Вартості такої валюти.

Перевіряючи облік розрахунків з бюджетом з податку на додану Вартість, аудитором визначається правильність формування підприєм­цем податкового зобов'язання та податкового кредит.

Податкове зобов'язання з ПДВ - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді. Прийому платником Податку на додану вартість в Україні є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; піддягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари в обсягах, що піддя­гають оподаткуванню цим податком.

База оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів, згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів.

Правильність нарахування та повнота відображення податковий І зобов'язань перевіряється шляхом порівняння даних декларації з ПДВ, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податковий накладних та документів, що підтверджують відвантаження товарні, І виконання робіт, послуг (товарно-транспортних накладних, накладній рахунків-фактур, актів виконання робіт) або надходження грошовий І коштів на умовах попередньої оплати (виписок банку). Окрема увага звертається на правильність оформлення податкових накладних, в тому числі при коригуванні податкових зобов'язань при зміні обсягів поставки товарів чи надання послуг.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання з ПДВ звітного періоду. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття пла-1 тежу постачальником від утримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер і продавця; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) І не може перевищувати 200 за день (без урахування податку на додану вартість).

При контролі правильності нарахування податкового кредиту з ПДВ аудитор перевіряє наявність податкових накладних або інших документів, що є підставою для формування податкового кредиту, правильність оформлення цих документів (у разі відсутності обов'язкових реквізитів, ні зображенні недостовірних даних, наявності підчисток тощо ці документи втрачають юридичну силу), їх відповідність даним реєстру отриманих та виданих податкових накладних. Слід звернути увагу на випадки завищення податкового кредиту в результаті повторного нарахування за другою подією.

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транс­портні засоби, які є об'єктами оподаткування (автомобілі легкові, ван­тажні, спеціального призначення, трактори колісні, мотоцикли, човни моторні і катери за певними кодами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності).

Аудитор перевіряє правильність обчислення і сплати податку, виходячи з кількості транспортних засобів та інших самохідних машин і меха­нізмів, зареєстрованих на підприємстві станом на 1 січня поточного року, і ставок податку з власників транспортних засобів, які визначаються її залежно від об'єму циліндру чи потужності двигуна кожного виду і марки і транспортних засобів.

Перевірка повноти та своєчасності перерахування податків та обов'яз­кових платежів до бюджету виконується шляхом спів стравлений даних про нарахування податків за деклараціями та за допомогою виписок банку.

Правильність ведення обліку за рахунком 64 "Розрахунки за податками і платежами" аудитор перевіряє, порівнюючи дані аналітичного обліку, записи в Журналі №3 та Головній книзі.

Таким чином, перевірка поточних зобов'язань займає важливе місце в системі аудиту, тому що як показує практика дуже багато зустрічається випадків порушень законодавства саме в цих питаннях.

Також необхідно зазначити, що на початок і на кінець року розра­ховують коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборго­ваності. Він вважається одним із показників, що характеризує плато­спроможність підприємства і розраховується як відношення розрахунків з дебіторами до розрахунків з кредиторами.