3. Методика аудиту запасів

Принципи ведення обліку та відображення у фінансовій звітності запа-чв у бухгалтерському обліку регламентуються Положенням (стандартом) оухгалтерського обліку 9 "Запаси", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 (зі змінами і доповненнями).

Згідно з П(С)БО 9 запаси - це активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної

господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу

продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, вико­нання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Відповідно до п. 6 П(С)БО 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і скла­данням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбачений договором або іншим нормативно-правовіш актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року;

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом).

Головним завданням аудиту обліку і збереження матеріальних ціннос­тей є перевірка:

стану внутрішнього контролю за наявністю і збереженням матеріальних цінностей;

своєчасності відображення в обліку операцій з матеріальними цінностями;

законності та повноти оформлення й відображення в обліку надходження і вибуття матеріальних цінностей;

використання матеріальних цінностей відповідно до технологи виробництва;

надлишків матеріалів та можливість їхньої реалізації.

Об'єктом перевірки обліку матеріальних цінностей для аудитора є первинні та зведені бухгалтерські документи: прибуткові касові ордери, акти про прийняття матеріалів; товарно-транспортні накладні; накладні на внутрішнє переміщення матеріальних цінностей; податкові накладні; звіти матеріально відповідальних осіб; журнал обліку надходження ван­тажів; журнал реєстрації виданих доручень. Дані синтетичного і аналі­тичного обліку за рахунками 20 "Виробничі запаси", 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 372 "Розрахунки з підзвітними особами" та 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" та інші документи в яких відображається облік матеріальних цінностей.

Для перевірки обліку руху матеріальних цінностей, в першу чергу, аудитор ознайомлюється з організацією складського господарства і контрольно-пропускною системою на підприємстві.

Під час перевірки матеріальних цінностей на складі аудитор, перш за все, з'ясовує:

чи ведуться завідуючим складу в картках складського обліку записи

щодо прийняття і відпуску матеріальних цінностей;

чи відповідає встановленим принципам метод обліку матеріальних цінностей, що використовується на підприємстві.

Для перевірки фактичної наявності виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, а також готової продукції з обліковими даними аудитор пропонує проведення інвентаризації, для цього потрібно за окремою групою запасів провести перевірку суцільним способом, а за іншими групами - вибіркову перевірку.

Проведення інвентаризації здійснюється або аудитором згідно з укладеним договором, або підприємством самостійно. Проведення інвен­таризації регламентується Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою Міністерством фінансів України від 11 серпня 1994 р. №69.

Для проведення інвентаризації формується комісія з непарної кіль­кості осіб (щонайменше - троє), з обов'язковою участю матеріально-відповідальної особи. Матеріально-відповідальна особа перед початком ведення інвентаризації складає звіт, де стверджує, що всі матеріальні цінності й інші об'єкти проведення інвентаризації в повному складі находяться у встановленому місці зберігання.

Перед початком проведення інвентаризації в картках складського обліку з відображенням всіх проведених господарських операцій повинні ти виведені залишки на день інвентаризації, а первинні документи запасів повинні бути передані в бухгалтерію для порівняння з і бухгалтерськими регістрами обліку.

Визначення фактичної наявності матеріальних цінностей здійснюються шляхом підрахунку, зважування, проведення контрольних запусків і провини і матеріалів. Аудитор у ході інвентаризації стежить за правиль­ністю її проведення та записує всі дані. Інвентаризація закінчується вкладанням інвентаризаційних актів, які передаються до бухгалтерії для складання порівняльної відомості. Якщо на підприємстві ведеться облік и кількісно сумовому виразі, то у порівняльній відомості відображаються і тільки ті об'єкти, за якими виявлено відхилення від облікових даних, решту записують одним рядком на загальну суму.

Результати інвентаризації оформлюються на підставі порівняльної відомості.

Наступним етапом аудиторської перевірки є визначення правильності оцінки матеріальних цінностей в обліку. Відповідно до П(С)БО 9 запаси, які придбані, обліковуються в балансі за їх первісною вартістю, а ті що виготовлені власними силами - за їх фактичною собівартістю.

Собівартість запасів розраховується виходячи з: ціни придбання; витрат на оплату посередницьких послуг; витрат на оплату праці, праців­ників, що зайняті придбанням запасів; витрат, пов'язаних з пошуком і придбанням матеріальних цінностей; маркетингових та рекламних витрат; сум обов'язкових податків, зборів і платежів, які пов'язані з прид­банням запасів; витрат на заготівлю та пересортування запасів; інших витрат, які пов'язані з придбанням запасів.

Не належать до суми фактичної собівартості запасів понаднормові витрати і нестачі запасів, відсотки за користування кредитом та інші вит­рати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням запасів.

Важливим елементом в діяльності аудитора на підприємстві є пере­вірка правильності і повноти оприбуткування матеріальних цінностей. Для цього аудитор перевіряє суми, відображені у відомостях обліку мате­ріальних активів з даними бухгалтерського обліку. Також перевіряється відповідність відображення матеріальних цінностей в аналітичному і синтетичному обліку. Особлива увага приділяється перевірці операцій за рахунком 63 "Розрахунет з постачальниками та підрядниками", переві­ряються його дебетові та кредитові обороти та правильність визначення залишку на кінець звітного періоду. Якщо матеріальні цінності не оприбутковані ^з'ясовується нормативний термін перебування їх у дорозі та яку роботу проведено підприємством щодо їх розшуку.

За авансами, виданими під поставку матеріальних цінностей, вистав­леними акредитивами, векселями встановлюється повнота оприбутку­вання цінностей і з'ясовується, чи не минули строки поставки матеріалів, причини затримки їх надходження.

Перевіривши правильність оприбуткування, аудитор приступає до аналізу списання матеріальних цінностей. Насамперед, встановлюється відповідність даних складського обліку даним синтетичного обліку за рахунком 20 "Виробничі запаси", для чого загальний підсумок залишків сальдової відомості на кінець місяця звіряють із залишками на кінець місяця, показаними у відомості обліку матеріальних цінностей, товарів і тари. Кредитові обороти і залишки на рахунку "Виробничі запаси" в Головній книзі звіряються із загальними оборотами вибуття матеріалів за всіма складами і залишками матеріалів на кінець місяця. Аудит запасів припиняється у момент виявлення занедбаності обліку матеріальних цінностей , що в свою чергу слугувало виявленим розбіжностям.

Щодо списання та відпуску матеріалів у виробництво аудитор пере­віряє накопичувальні відомості відпуску матеріалів зі складів, що виписуються на підставі видаткових документів. Аудитор ретельно пере­віряє документи, в яких міститься інформація про списання матеріалів, а також перевіряє правильність ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплекту­ючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції.

Існує можливість того, що балансова вартість запасів на кінець звіт­ного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, в такому випадку різниця відноситься до валових доходів у тому ж звітному періоді. У випадку коли балансова вартість запасів на кінець звітного періоду є меншою за балансову вартість на початку цього ж звітного періоду, то різниця відноситься до складу валових витрат цього ж звітного періоду.

Розрахунки щодо списання матеріальних цінностей на витрати вироб­ництва потребують особливої уваги. Згідно п.16 П(С)БО 9 виділяють наступні методи відпуску запасів у виробництво:

метод ідентифікованої собівартості - оцінюються запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замов­лень і проектів, а також запаси, які не змінюють одне одного;

метод середньозваженої собівартості - проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість;

метод Ф1ФО- базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство.

метод нормативних затрат - полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потуж­ностей і діючих цін;

метод оцінки за цінами продажу - заснований на застосуванні у роздрібній торгівлі середнього відсотку торговельної націнки па товари. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця лиж продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торго­вельної націнки на ці товари. Сума цієї націнки визначається як добуток роздрібної вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Дослідження документів аудитором здійснюється шляхом логічної, нормативно-правової, зустрічної перевірки.

Ще одна складова запасів, перевірці якої аудитор приділяє увагу, це - незавершене виробництво. Незавершене виробництво може відобра­жатися в балансі за фактичною виробничою собівартістю або за прямими статтями витрат, а також за собівартістю сировини, матеріалів, напів­фабрикатів. Важливо, щоб вартість фактичних залишків незавершеного виробництва відповідала даним, що відображаються в балансі. Для цього слід переконатися, що дані обліку підтверджуються результатами інвен­таризації незавершеного виробництва, а також, що залишки незавер­шеного виробництва правильно оцінені.

Від обґрунтованості розподілу витрат між готовою продукцією і неза­вершеним виробництвом в значній мірі залежить достовірність облікових і звітних даних про собівартість продукції і фінансові результати. Тому контроль реальності оцінки залишків незавершеного виробництва на кінець кожного місяця має велике значення. Інформація про собівартість незавершеного виробництва на кінець місяця, міститься у 3-му розділі журналу №5. Ці дані спів вставляються з підсумковими показниками відомостей зведеного обліку виробничих витрат за окремими видами продукції, статтями витрат і калькуляційними групами матеріалів.