Тема: методика проведення аудиту активів і пасивів підприємства План:

1. Основні положення з проведення огляду фінансових звітів.

2. Методика аудиту грошових коштів і дебіторської заборгованості.

3. Методика аудиту запасів.

4. Методика аудиту основних засобів і нематеріальних активів.

5. Методика аудиту поточних зобов'язань.

6. Методика аудиту капіталу і розрахунків із засновниками.

7. Методика аудиту витрат діяльності, доходів і фінансових результатів

1. Основні положення з проведення огляду фінансових звітів

Положення з міжнародної практики аудиту (ПМПА) 1014 "Надання висновків аудиторами про відповідність фінансової звітності міжнародним стандартам" слід тлумачити у контексті "Передмови до міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, надання впевненості та супутніх послуг", який визначає застосування і статус ПМПА. Це Положення видане як доповнення до Міжнародного стандарту аудиту (МСА) 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність". Його мета полягає у наданні додаткових рекомендацій, коли аудитор висловлює думку про фінансові звіти, складені:

1. виключно згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ);

2. згідно з МСФЗ та національною концептуальною основою фінансової звітності;

3. згідно з національною концептуальною основою фінансової звітності з розкриттям інформації про рівень відповідності МСФЗ.

Суб'єкти господарювання, що складають свої фінансові звіти згідно з національною концептуальною основою фінансової звітності, можуть 94 додатково у примітках до цих фінансових звітів, розкривати інформацію про рівень їх відповідності МСФЗ. Аудитор також розглядає вплив розкриття такої інформації на аудиторський висновок.

Якщо фінансові звіти не відповідають національній концептуальній основі фінансової звітності, тому що розкриття інформації згідно з МСФЗ вводить в оману, аудитор в аудиторському висновку висловлює умовно-позитивну думку або негативну думку.

Міжнародний стандарт завдань з огляду (МСЗО) 2400 "Завдання з огляду фінансових звітів" слід розуміти в контексті "Передмови до міжна­родних стандартів контролю якості, аудиту, надання впевненості та супут­ніх послуг", де вказано застосування та статус МСЗО.

Метою Міжнародного стандарту завдань з огляду 2400 є встановлення положень і надання рекомендацій стосовно професійної відповідальності аудитора при виконанні завдань з огляду фінансових звітів, а також форми і змісту висновку, який надає аудитор зв'язку з проведенням такого огляду. МСЗО 2400 стосується огляду фінансових звітів. Однак його треба застосовувати в обсязі, придатному для завдань з огляду фінансової та іншої інформації. Цей МСЗО слід читати разом з MCA 120 "Концеп­туальна основа Міжнародних стандартів аудиту". При застосуванні МСЗО 2400 аудиторові можуть бути корисними рекомендації й інших МСА.

Плануючи огляд фінансових звітів, аудитор повинен отримати або поновити знання про бізнес суб'єкта господарювання, включаючи розгляд організаційної структури суб'єкта господарювання, особливості технології виробництва, систем бухгалтерського обліку, що викорис­товуються, характеристики діяльності й характеру його активів, зобов'я­зань, доходів та витрат.

Аудитор повинен розуміти різні питання, що стосуються фінансових звітів, наприклад: знати способи виробництва і збуту продукції суб'єкта господарювання, місце розташування виробничих об'єктів, а також зв'я­зані сторони. Це розуміння потрібне аудиторові для того, щоб він міг здійснити необхідні запити й розробити відповідні процедури, а також оцінити отримані відповіді та іншу інформацію.

Аудитор покладається на власні судження, визначаючи характер, час і обсяг проведення процедур з огляду. При цьому він має керуватися:

• будь-якими знаннями, отриманими в процесі аудиторських переві­рок або оглядів фінансових звітів за попередні періоди;

• знаннями про бізнес, у тому числі знанням принципів бухгалтерського обліку і практики тієї галузі, в якій діє суб'єкт господарювання;

• знаннями про системи бухгалтерського обліку, що використовуються суб'єктом господарювання.

Аудитор повинен застосовувати те саме визначення суттєвості, що й у випадку висловлення аудиторської думки щодо фінансових звітів.

Хоча при проведенні огляду існує більший ризик не виявлення викрив­лень, ніж при проведенні аудиторської перевірки, судження з приводу того, що є суттєвим, виноситься на підставі інформації, щодо якої аудитор дає висновок, а також з урахуванням потреб тих осіб, які покладаються на цю інформацію.

Процедури з огляду фінансових звітів, як правило, охоплюють:

• отримання аудитором розуміння бізнесу суб'єкта господарювання й галузі, в якій діє суб'єкт господарювання;

• запити стосовно принципів і практики бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання;

• запити стосовно відображення в обліку, класифікації й підсумо­вування операцій, збору інформації для розкриття у фінансових звітах і підготовки фінансових звітів;

• запити стосовно всіх суттєвих тверджень у фінансових звітах;

• аналітичні процедури, розроблені для виведення взаємозв'язків і окремих статей, які здаються незвичайними.

Ці процедури складаються з порівняння фінансових звітів зі звітами за попередні періоди; порівняння фінансових звітів з очікуваними результатами і фінансовим станом; вивчення взаємозв'язків між елементами фінансових звітів, котрі, як очікується, відповідатимуть прогнозованому зразку, який ґрунтується на досвіді суб'єкта господарювання або нормах цієї галузі.

При застосуванні цих процедур аудитор повинен розглянути типи питань, які вимагали внесення облікових коригувань за попередні періоди, це:

• запити щодо заходів, увалених на зборах акціонерів, засіданнях ради директорів, комітетів ради директорів та інших засіданнях, які можуть вплинути на фінансові звіти;

• ознайомлення з фінансовими звітами для розгляду відповідності фінансових звітів зазначеній системі бухгалтерського обліку;

• отримання (у разі потреби) висновків інших аудиторів (якщо такі були), котрі проводили аудиторську перевірку або огляд фінансових звітів структурних підрозділів суб'єкта господарювання;

Аудитор датує висновок щодо огляду датою його завершення, що включає виконання процедур стосовно подій, які мали місце до дати висновку. Проте, оскільки аудитор не несе відповідальності за надання висновку щодо фінансових звітів, складених та наданих управлінським персоналом, аудиторові не слід датувати висновок щодо огляду датою, що передує даті затвердження фінансових звітів управлінським персоналом.