екологія терміни ркр

Екологічна валентність — це здатність організму витримувати певну амплітуду коливань факторів навколишнього середовища.

Стенобіо́нти — біологічні види з малою пристосовуваністю до змін навколишнього середовища або ж іншими словами пристосованих лише до вузького набору екологічних систем. 

Еврибіо́нти (від грец. eurys — широкий та грец. bios — життя) — біологічні види з великою пристосовуваністю до змін навколишнього середовища або ж іншими словами до різноманітних умов існування.

Продуце́нти — організми, які продукують органічні речовини із неорганічних сполук.

Консуме́нти — гетеротрофні та геозидальні організми, що одержують енергію за рахунок споживання готової органічної речовини.

Редуценти (сапрофіти) — організми, що отримують необхідні для життєдіяльності речовини, руйнуючи залишки мертвих рослин і тварин чи відмерлі частини рослин і тварин, абсорбуючи розчинні органічні сполуки.

Біота (від грец. βιοτή — життя) — стала сукупність рослин, тварин, грибів та бактерій, що об'єднані спільною територією поширення.

Популяція — сукупність організмів одного виду, що займають обмежений ареал (територія поширення якогось об'єкта або явища), мають спільне походження за фенотипом та географічно ізольовані від інших популяційданого виду, можуть вільно схрещуватися і дають плодюче потомство.

Поодинокий спосіб життя - окремі особини існують незалежно одна від одної та лише на короткий час формують репродуктивні пари (наприклад, певні види жуків, змії тощо). Крім того, такі тварини можуть утворювати випадкові скупчення в місцях зимівлі (сонечка, соми, плазуни).

Сімейний спосіб життя -властивий тваринам, у яких партнери, що беруть участь у розмноженні, утворюють пари на тривалий період.

Зграйний спосіб життя -полягає в об'єднанні тварин в групи чисельністю в декілька десятків або сотень особин.

Ста́до — системна цілісність, яку утворює група тварин з якою-небудь певною метою.

Колонії - групові поселення осілих тварин, які можуть існувати тривалий час або створюватися на період розмноження як у птахів.

Прайд – це сім’я левів.

Генетична структура популяції - це співвідношення в ній різних генотипів і алельних генів.

Статева структура популяції — кількісне співвідношення самок і самців в популяції.

Вікова структура популяції— розподіл особин популяції за віком.

Розмірна структура популяцій визначає відмінності особин за розмірами.

Екологія — це наука, яка вивчає відносини організмів (особин, популяцій, біоценозів і т.п.) між собою та з навколишньою неорганічною природою, загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня, середовище мешкання живих істот (включаючи людину)

Біоекологія - галузь науки й техніки, що перебуває на стику біології, екології й біотехнології в області охорони навколишнього середовища.

Геоеколо́гія — розділ екології, який вивчає геосистеми різних ієрархічних рангів — до біосфери включно.

Те́хноеколо́гія — розділ екології, який вивчає джерела і можливий вплив технологічної діяльності на довкілля

Соціоекол́огія, або соціальна екологія, аналізує ставлення людини в притаманному їй гуманістичному горизонті з погляду його відповідності історичним потребам людського розвитку, в ракурсі культурної виправданості та перспективи, через теоретичне осягнення світу в його загальних визначеннях, які виражають міру історичної єдності людини і природи.

Космічна екологія - вивчає взаємозв'язки біосфери Землі як планети Сонячної системи з оточуючим космічним простором -Космосферою

Біосфера — природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами).

Природне середовище - біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємозв'язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії.

Екологічні фактори – це всі складові природного середовища, які впливають на розвиток та існування організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування (за межами адаптації наступає смерть).

Абіотичні фактори – це всі компоненти неживої природи з їхніми фізичними та хімічними властивостями.

Біотичні фактори – це ті фактори, які створюються сукупністю живих організмів при їх життєдіяльності.

Антропоге́нні фа́ктори середо́вища — фактори, зумовлені діяльністю людини.

Нейтралі́зм — це форма біотичних взаємовідносин, за якої співіснування двох видів на одній території не чинить на них безпосереднього впливу та не має ні позитивних, ні негативних наслідків.

Конкуренція - такий тип міжвидових і внутрішньовидових взаємовідносин, за якого популяція або особини у боротьбі за харчування, місце проживання і інші необхідні для життя умови, діють один на другого від'ємно.

Паразитизм —форма біотичних зв'язків організмів різних видів, за яких один живе за рахунок іншого, знаходячись у середині або на поверхні його тіла. При цьому організмспоживач використовує живого господаря не тільки як джерело харчування, але як і місце постійного або тимчасового проживання.

Мутуалізм або співробітництво – це коли при сумісному проживанні організми сприяють розвитку один одному.

Аменсалізм— форма біотичної взаємодії двох видів, за якої один з них чинить шкоду іншому і не отримує при цьому відчутної користі для себе.

Флуктуація — ненаправлені, різноорієнтовані або циклічні різнорічні зміни рослинного угруповання, що завершуються поверненням до близького вихідному стану.

Наро́джуваність — процес дітородження в сукупності людей, що складають покоління (генерацію) або в сукупності поколінь — населення (людність).

Смертність — демографічний показник кількості смертей у певній популяції або певній підгрупі населення в одиницю часу.

Синекологія – це наука про екосистеми та їх характеристики.

Екосисте́ма — це сукупність живих організмів, які пристосувалися до спільного проживання в певному середовищі існування, утворюючи з ним єдине ціле.

Біогеоценоз – це однорідна ділянка земної поверхні з певним складом живих організмів та неживих компонентів, поєднаних обміном речовин та енергії в єдиний природний комплекс.

Біотоп – це однорідний за абіотичними факторами середовище-простір, зайнятий біоценозом.

Біоценоз – це спільнота організмів, що мешкає у межах одного біотоку.

Фітоцено́з, або рослинне угруповання — закономірне поєднання рослин на тій чи іншій території з певними взаємостосунками між ними і з властивими їм умовами місцезростання.

Зооценоз — сукупність тварин, що входять до складу біоценозу. Кожен зооценоз характеризується певним складом тварин і їх взаєминами з навколишнім біотичним та абіотичним середовищами.

Мікробіоценоз – це сукупність популяцій мікроорганізмів, які перебувають в одному біотопі.

Мікоценоз – це сукупність усіх видів грибів.

Ланцюг живлення- це взаємовідносини між організмом під час переносу їжі від джерела через ряд організмів найбільш високі трофічні рівні.

Монофаги – це організми, що живляться лише одним видом їжі.

Поліфаги – це організми, що живляться різними видами їжі.

Біомаса – це загальна маса всіх живих організмів на певній території.

Біопродуктивність – це здатність відновлюватись за певний період часу.

Агроценоз –це штучна екосистема, угруповання рослин, тварин, грибів та мікроорганізмів, створене для отримання сільськогосподарської продукції, яке регулярно підтримується людиною.

Види-домінанти – це види, що переважають у рослинних асоціаціях.

Види-едифікатори – це види, що мають велике значення у створенні біосередовища екосистеми у формуванні структури біоценозу.

Ярусність (вертикальна) – це одна з розміщень будь-яких організмів в просторі.

Мозаїчність (горизонтальна) – це нерівномірний розподіл живих істот за біотопом.

Продуце́нти (рослини) — організми, які продукують органічні речовини із неорганічних сполук. Організми, які здатні до фото- або хемосинтезу.

Консуме́нти — гетеротрофні та геозидальні організми, що одержують енергію за рахунок споживання готової органічної речовини.

Редуценти (сапрофіти) — організми, що отримують необхідні для життєдіяльності речовини, руйнуючи залишки мертвих рослин і тварин чи відмерлі частини рослин і тварин, абсорбуючи розчинні органічні сполуки.

Екологі́чна пірамі́да (або трофічна піраміда, харчова піраміда) — графічне подання зміни кількості біомаси або біопродуктивності на кожному трофічному рівні екосистеми.

Екологічна сукцесія – закономірні зміни екосистеми під впливом переважно внутрішньосистемних процесів у напрямку клімаксного стану.

Екологічний клімакс – це стан стійкої рівноваги між живими угрупуваннями і середовищем системи- це кінцевий результат субцесій.

Біосфера — це природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему.

Атмосфера - це газоподібна оболонка землі.

Тропосфера – шар атмосфери, що має товщину 7-10 км над полюсами і 16-18 км над екваторам.

Стратосфера – шар, що сягає висоти 50 км від поверхні Землі, де температура зростає до 1000 градусів за цельсієм, тут знаходиться озоновий шар.

Мезосфера — шар атмосфери між стратосферою та термосферою на висотах 50÷80 км. Характеризується зниженням температури від 0° до –90°С.

Оіносфе́ра— шари атмосфери на висоті від 80 до 600 км, які характеризуються високим вмістом іонів і вільних електронів.

Екзосфера – це знаходиться на висоті 800 км, товщина 200-300 км,температура зростає до 2000 град.

Літосфе́ра — верхня тверда оболонка земної кулі. До її складу входять земна кора та верхня частина мантії Землі.

Гідросфера — водяна оболонка Землі, до складу якої входять океани, моря та континентальні водні маси, сніговий покрив і льодовики.

Жива́ речовина́ — вся сукупність тіл живих організмів в біосфері, незалежно від їх систематичної приналежності.

Біоге́нні речови́ни — речовини, що найбільш активно беруть участь в життєдіяльності водних організмів.

Фітогенні речовини – це речовини, що складаються з рослинних залишків.

Зоогенні речовини – це речовини, що складаються із залишків тваринних організмів.

Нежива речовина – це склад і особливість біосфери, в утворенні якої живі організми не брали участі.

Біокосна речовина – це речовина, одночасно створюється і живими організмами і відсталими процесами.

Космічна речовина – це космічний пил та метеорити.

Природні ресурси — це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.

Реальні природні ресурси – це ресурси, які використовуються у виробництві на певному рівні розвитку продуктивних сил суспільства.

Потенційні ресурси можуть переходити у реальні - морська вода там, де є опріснювачі, вже стала реальним ресурсом.

Вичерпні природні ресурси - це ресурси, що скорочуються у міру їх використовування.

Невичерпні природні ресурси – ресурси, кількість яких необмежена, але не абсолютна.

Відно́вні приро́дні ресу́рси — це родючі ґрунти, рослинність, тваринний світ і деякі види корисних копалин.

Невідновні природні ресурси — природні ресурси (мінерали, вода, деякі види рослин і тварин тощо),які після їх вичерпання не можуть бути відновлені людиною у даний час або відновлюються зі швидкістю, значно меншою, ніж швидкість їх прямого використання.

Відносно-відновні природні ресурси – це, наприклад, лісові ресурси, ґрунти. Ґрунт вважається відносно-відновним природним ресурсом, тому що для відновлення порушеного шару ґрунту в 1 см природі потрібен великий проміжок часу – 250-350 років.

Раціона́льне природокори́стування — використання природних ресурсів в обсягах та способами, які забезпечують сталий економічний розвиток, гармонізацію взаємодії суспільства і природного середовища, раціоналізацію використання природно-ресурсного потенціалу, економічні механізми екологобезпечного природокористування.

Нераціональне природокористування – це система природокористування, при якій у величезних кількостях і зазвичай не повною мірою використовуються самі легко доступні природні ресурси, що веде до їх швидкого виснаження.

Кисло́тні опади — це всі види метеорологічних опадів: дощ, сніг, град, туман, дощ зі снігом, кислотність яких вища від нормальної.

Фрео́ни — група галогеномістких речовин, що киплять при кімнатній температурі.

Озоновий шар - це повітряний шар у верхніх шарах атмосфери (стратосфері), що складається з особливої форми кисню - озону.

Парнико́вий ефе́кт — явище в атмосфері Землі та інших планет, при якому енергія сонячних променів, відбиваючись від поверхні, не може повернутися у космос, оскільки затримується молекулами різних газів, що призводить до підвищення температури поверхні.

Ядерна зима — гіпотетичний глобальний стан клімату Землі в результаті широкомасштабної ядерної війни.