Реалізація політики прискорення:

• Чіткого плану здійснення прискорення не було; новаторські починання не доводилися до кінця.

• Червень 1985 р. – Всесоюзна нарада з питань науково-технічного прогресу; ЦК КПУ прийняв постанову про заходи щодо прискорення науково-технічного прогресу.

• Серпень 1985 р. – спільна постанова ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР про широке впровадження нових методів господарювання і посилення їх впливу на прискорення науково-технічного прогресу.

• Листопад 1985 р. – у Києві відбувся всесоюзний семінар з вивчення досвіду роботи, яка проводилася в Україні щодо ресурсозбереження і поліпшення матеріаломісткості виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.

• Травень 1986 р. – постанова ЦК КПРС «Про заходи щодо посилення боротьби з нетрудовими доходами».

  • Горбачовське «прискорення» не могло дати відчутного результату без глибоких якісних змін у системі виробничих відносин, без розкріпачення особистої ініціативи виробника, без перебудови економіки на ринкових засадах.

  • Червень 1987 р. – реформа М. Рижкова та Л. Абалкіна, суть якої полягала у запровадженні принципу трьох «С» – самостійність, самоокупність, самофінансування.

  • Були ухвалені «Закон про державне підприємство (об’єднання)», «Закон про кооперацію» та ін.;

  • Перебування перебудовчих процесів в Україні під контролем радянської номенклатури; при владі залишався консерватор В. Щербицький, оточення якого віддавало перевагу адміністративно-командним методам керівництва; курс не змінився і при його наступникові В. Івашку;

  • Початок політичних реформ: лібералізація, відміна цензури, реабілітація політв’язнів тощо.

  • У результаті, запропоновані економічні реформи виявилися утопічними й непослідовними, проводилися невпевнено і зазнали провалу; замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку розпочалося їх падіння, загострювалися соціальні проблеми, відбулось зростання інфляції.

  • На основі прискорених перетворень в економіці планувалося також вирішити соціальні проблеми:

    • Червень 1985 р. – Постанова ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР «Про боротьбу з алкоголізмом та його негативними наслідками»; щороку бюджет УРСР через антиалкогольну кампанію недоотримував близько 10 млрд. крб.; в Україні було вирубано 60 тис. га виноградників, закрито виноробні виробництва; алкоголізм подолано не було, проте збільшилось самогоноваріння, спекуляція горілчаними виробами, поширення наркоманії і токсикоманії.

    • Квітень 1986 р. – Постанова ЦК КПРС «Про основні напрямки розв’язання житлової проблеми» - до 2000 р. кожна сім’я мала отримати окрему квартиру чи будинок; необхідного економічного обґрунтування ця постанова не мала.

    • 1986 р. – прийнято «Комплексну програму виробництва товарів народного споживання і сфери послуг на 1986 – 2000 рр.»; передбачалося забезпечити предметами повсякденного вжитку і послугами всіх жителів країни, ліквідацію дефіцитів і черг.

• У лютому 1986 р. – відбувся XXVII з’їзд КПРС; з’їзд прийняв нову редакцію Програми партії, з якої було вилучено завдання побудови основ комунізму до 1980 р. і проголошено курс на вдосконалення соціалізму.

  • Прийнято постанову «Основні напрями економічного і соціального розвитку СРСР на 1986 – 1990 рр. і на період до 2000 року».

  • Підтверджено курс на прискорення.

  • Ставилося завдання за три п’ятирічки створити виробничий потенціал, що приблизно дорівнював би вже накопиченому за роки радянської влади.

  • Передбачалося забезпечити подвоєння національного доходу завдяки підвищенню у 2,3 – 2,5 рази продуктивності праці.

  • Прийнято програму вирішення житлової проблеми до 2000 р.

    • Січень 1987 р. – Пленум ЦК КПРС «Про перебудову і кадрову політику»:

      • Партія вперше визнала свою відповідальність за деформації в суспільстві.

      • На перший план було висунуто завдання демократизації суспільного життя.

      • Було вироблено програму кадрової політики в умовах «перебудови».

      • Започатковано утвердження виборних засад в управлінні промисловими підприємствами; було вирішено узаконити практику формування адміністрації на конкурсній основі; з 1986 р. до початку 1988 р. в республіці за таким принципом було обрано 2 тис. директорів і 88 тис. керівників середньої ланки.