2. Нормативно-правова база регулюючого впливу держави на ринок молока

У 2002 р. одним із головних чинників регулювання ринку молока з боку держави було введення в дію ДСТУ 3662-97 "Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі" [7], розробленого на основі нормативних документів Європейського Союзу. Запровадження його сприяло підвищенню якості молочної сировини до рівня міжнародних норм стандарту на молоко. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2002 року №1589 було схвалено базисні норми масової частки жиру і білка в молоці коров’ячому незбираному [6].

Слід зазначити, що з реформуванням галузі сільського господарства змінилася структура виробництва молока. У 2001 р. частка обсягів закупівлі молока від населення досягла майже 50%. Збільшення обсягів продажу переробним підприємствам молока, виробленого в господарствах населення, потребує створення розгалуженої мережі приймальних пунктів – приміщень, обладнаних устаткуванням для охолодження, зберігання та первинної обробки молока.

Після прийняття Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" від 6 червня 2000 року № 767 у сільській місцевості активізувалася робота щодо створення заготівельних пунктів і молочарських кооперативів. Існуюча мережа заготівельних пунктів молока дає можливість закуповувати у населення до 40 % молока. Слід зазначити, що лише 16 % стаціонарних заготівельних пунктів мають холодильні установи для охолодження сирого молока [4].

Політика Уряду спрямована на стимулювання якості продукції, розвитку конкуренції та забезпечення прозорих правил поведінки на основних ринках продовольчих товарів.

З цією метою Кабінетом Міністрів України видано розпорядження від 17 серпня 2002 року № 447-р. "Про затвердження Концепції державної політики у сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг)", згідно з яким всі пріоритети Уряду спрямовані на підтримку зусиль підприємств та організацій у задоволенні потреб споживачів за рахунок поліпшення якості та конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, забезпечення на цій основі сталого розвитку української економіки та її інтеграції у світову економіку; задоволення попиту населення на якісну і безпечну продукцію для здоров'я людей, сприяння збільшенню зайнятості населенню, зростанню платоспроможного попиту, а отже – підвищенню рівня життя народу [5].

Наступним кроком з боку держави було прийняття Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", яким передбачено запровадження нормування показників якості та безпеки харочових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів; порядок їх державної реєстрації та ввезення в Україну [2].

Згідно ДСТУ 3662-97 "Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі" якість реалізованого сільськогосподарськими підприємствами молока, хоча і повільно, але зростає. Цього вимагає запровадження, починаючи з липня 2002 року, нового ДСТУ 3662-97 на коров’яче молоко. Однак переробні підприємства продовжують приймати молоко переважно за ДСТУ 13264-70, місткість бактеріальних клітин в якому в багато разів вища порівняно з європейськими стандартами. Основними чинниками, що обмежують дію нового ДСТУ на молоко є, насамперед, відсутність коштів у переробних підприємств на закупівлю відповідного обладнання та приладів для вимірювання якісних параметрів молока, передбачених державним стандартом [7].

Крім того, обмежуючим фактором є те, що три чверті молока заготовляється у населення, що робить практично неможливим проведення аналізу якості. На практиці виходом з такої ситуації поки що є встановлення для господарств населення ціни на молоко, яка відповідає молоку другого ґатунку.

Отже, за існуючих умов новий стандарт на молоко поки що має незначний вплив на закупівельну ціну на молоко, що, в свою чергу, не позначається на якості молочної сировини. Крім того, відсутність економічних важелів підвищення якості молока, яка закуповується у господарств населення, не стимулює населення підвищувати якість свого продукту шляхом застосування всіх заходів безпеки та гігієни при утриманні корови, доїнні та зберіганні сирого молока [10, C.140].

3. Основні засади державної політики щодо регулювання ринку молока та молочної продукції в Україні

   Державне регулювання виробництва і реалізації молока та молочної сировини в Україні спирається на Закон України "Про молоко та молочні продукти", який визначає правові та організаційні основи забезпечення якості та безпеки молока і молочних продуктів для життя та здоров'я населення і довкілля під час їх виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України [1].

   Цим Законом визначаються основні засади державної політики щодо забезпечення якості та безпеки молока та молочних продуктів. Серед визначених заходів цього спрямування слід зазначити такі: